
- •II. Практичний блок
- •2. Скорочування слів і словосполучень, вимоги до їх написання.
- •3. Правильність написання чоловічих та жіночих імен по батькові.
- •4. Особливості правопису українських прізвищ.
- •6. Норми вживання числівника в мовній практиці юриста.
- •7. Особливості використання дієслівних форм у мовній практиці юриста.
- •8. Складні випадки керування в українській мові.
- •9. Використанні прийменникових конструкцій у текстах документів.
- •10. Правильність уживання стилістичних норм.
- •11. Правильність дотримання пунктуаційних норм.
- •13. Особливості відтворення слів іншомовного походження.
- •13. Написання слів разом, окремо, через дефіс.
- •14. Нормативність наголошення слів
- •16. Форма звертання (кличний відмінок).
- •1. Кличний відмінок іменників і відміни
- •2. Кличний відмінок іменників іі відміни
- •3. Кличний відмінок іменників III відміни
- •4. Кличний відмінок імен по батькові
- •5. Звертання, що складаються з кількох назв
- •19. Правопис слів іншомовного походження.
- •Написання слів іншомовного походження
9. Використанні прийменникових конструкцій у текстах документів.
Прийменник разом із відмінковими закінченнями іменників,
займенників і числівників служить для вираження підрядних зв’язків між
словами в реченні.
Отже, значення прийменників релятивне (відносне), його сутність
полягає у вираженні прийменником певних семантичних відношень між
повнозначними словами. Стилістичні можливості прийменників (як і
сполучників, часток, вигуків) ґрунтуються на здатності їх сприяти
відтворенню різних типів модальності.
Модальність (від лат. спосіб) – граматична категорія, що виражає
відношення мовця до змісту висловлювання, а також змісту висловлювання
до об’єктивної дійсності.
Прийменникам властива значна динаміка розвитку, їх стає дедалі більше
внаслідок зневиразнення й ослаблення значення деяких повнозначних слів,
переважно іменників і прислівників, які все частіше використовуються із
службовою функцією.
Розрізняють такі групи прийменників за будовою:
- первинні, у тому числі прості (без, у (в), для, між, на, над, через, під та
ін.) і складені (задля, з-за, з-під, проміж, щодо та ін.). Ученими підраховано,
що первинних простих прийменників в українській мові понад 50, а первинних
складених – близько 40 слів;
- вторинні. Так само прості (вглиб, вздовж, близько, довкола, мимо,
наперед, поряд, стосовно, шляхом, всупереч та ін., загалом понад 80 слів) і
складені, або прийменникові конструкції (в ім’я, за винятком, за рахунок, з
боку, на випадок, на адресу, на зразок, залежно від, подібно до, стосовно до,
починаючи з, незважаючи на, з огляду на та ін.; найчисленніша група – понад
100 слів) (кількість подано за П.С. Дудик).
Прийменниковою конструкцією є також сполучення прийменника з
повнозначними словами.
2. Кожен прийменник якоюсь мірою фонетично й стилістично
особливий, зовсім адекватно не може бути замінений іншим. Як правило,
вибір прийменника зумовлений традицією: у Карпати – на Кавказ, у вихідні
– на цьому тижні тощо.
Вживаючи прийменники, важливо враховувати їх стилістичну
характеристику. Зокрема, багато вторинних складених прийменників має
виразно книжний, нерозмовний відтінок, тому вони є характерними для
книжних стилів (наукового, офіційно-ділового): пор. у зв’язку з, внаслідок, з
огляду на, відповідно до та ін. Натомість функціонування вторинних
прийменників проміж, насупроти, попри обмежена розмовним мовленням.
Первинні прийменники теж можуть стилістично різнитися: пор.
алергія до ліків, алергія на ліки – нейтральне значення, алергія від ліків –
розмовне; розповідати про себе – нейтральне, розповідати за себе –
діалектне (Г.Й. Волкотруб).
3. Важливо також знати, які прийменники служать для вираження тих
чи інших смислових відношень∗.
Відношення мети:
Для, на предмет, в інтересах, задля, заради, в ім’я, щодо, до та ін.
Відношення відповідності:
Відповідно до, згідно з, залежно від, виходячи з та ін.
Об’єктні відношення:
Стосовно, стосовно до, щодо та ін.
Відношення причини:
Через, завдяки, у силу, унаслідок та ін.
Часові відношення:
Після, під час, у ході, у процесі, не пізніше, не пізніше ніж та ін.
Просторові відношення:
При, поряд, біля, близько, уздовж та ін.
Відношення умови:
У разі, у випадку, за умови та ін.
4. Функціонування прийменників в українській мові, у порівнянні з
російською, є більш конкретизованим і точним. У цьому переконує
функціонування прийменника по в російській та українській мовах.
Порівняй:
тАБЛИЦА
Отже, не можна зловживати прийменником по в юридичних текстах,
укладених українською мовою.
5. Типовими помилками у вживанні прийменників є:
1) неврахування смислових відношень, які виражаються
прийменниковими конструкціями: пор. із-за тебе (неправильно, із-за –
просторове значення) – через тебе (правильно, через – значення причини),
при виконанні (неправильно, при – просторове значення) – під час виконання
(правильно, під час – значення часу), при виникненні пожежі (неправильно,
при – просторове значення) – у разі виникнення пожежі (правильно, у разі –
значення умови) тощо.
2) використання прийменникових конструкцій замість
безприйменникових і навпаки: пор. зрікатися від ідеалів (неправильно) –
зрікатися ідеалів (правильно), відступатися ідеалів (неправильно) –
відступатися від ідеалів (правильно), оплачувати за проїзд (неправильно) –
оплачувати проїзд (правильно);
3) неправильний відмінок повнозначного слова у прийменниковій
конструкції: пор. всупереч зауважень (неправильно) – всупереч зауваженням
(правильно);
4) нагромадження однакових прийменників на невеликому відрізку
мовлення: пор. На наступному тижні на честь свята на сценах театрів,
на відкритих майданчиках, на Центральному стадіоні відбудуться
найрізноманітніші концерти, на які ми запрошуємо киян і гостей нашої
столиці (приклад взято з Г.Й. Волкотруб).