
- •II. Практичний блок
- •2. Скорочування слів і словосполучень, вимоги до їх написання.
- •3. Правильність написання чоловічих та жіночих імен по батькові.
- •4. Особливості правопису українських прізвищ.
- •6. Норми вживання числівника в мовній практиці юриста.
- •7. Особливості використання дієслівних форм у мовній практиці юриста.
- •8. Складні випадки керування в українській мові.
- •9. Використанні прийменникових конструкцій у текстах документів.
- •10. Правильність уживання стилістичних норм.
- •11. Правильність дотримання пунктуаційних норм.
- •13. Особливості відтворення слів іншомовного походження.
- •13. Написання слів разом, окремо, через дефіс.
- •14. Нормативність наголошення слів
- •16. Форма звертання (кличний відмінок).
- •1. Кличний відмінок іменників і відміни
- •2. Кличний відмінок іменників іі відміни
- •3. Кличний відмінок іменників III відміни
- •4. Кличний відмінок імен по батькові
- •5. Звертання, що складаються з кількох назв
- •19. Правопис слів іншомовного походження.
- •Написання слів іншомовного походження
7. Особливості використання дієслівних форм у мовній практиці юриста.
1. У кожній розвиненій мові дієслова становлять найчисленнішу (після
іменників і прикметників) групу лексем.
У сучасній українській літературній мові п’ять дієслівних форм:
- інфінітив: виконувати, виконати;
- особова: виконую, виконуйте, виконайте, виконував (би), виконав (би),
виконуватиму, виконаю та ін.;
- дієприкметник: виконуваний, виконаний;
- дієприслівник: виконуючи, виконавши;
- безособова: виконано, прийнято.
Як засіб відтворення динаміки життя дієслово найчастіше
використовується в усно-розмовному і художньому мовленні, значно рідше в
офіційно-діловому і науковому стилях.
2. Стилістична потужність дієслів міститься і в їх семантиці, і в
розгорнутій системі морфологічних форм (спосіб, час, особа та ін.).
Багатство, розгалуженість дієслівних форм зумовлюють багатство й
розгалуженість функцій, властивих дієслівним формам.
Інфінітив
Інфінітив, або неозначена форма дієслова в сучасній українській мові
закінчується на -ти (інфінітивний суфікс). Форми складать, говорить є
просторічними і в юридичних текстах неприпустимі.
Інфінітив в офіційно-діловому стилі часто вживається як частина
складеного присудка: прошу вжити суворих заходів, прошу надати чергову
відпустку, наказую звільнити з посади, пропонуємо продовжити терміни.
Інфінітив може вживатися у значенні різних способів дієслова, а саме:
- у ролі дійсного способу: Мені цього не здолати;
- у значенні умовного способу: знати б, те впасти;
- у ролі наказового способу: Мовчати і слухати! (див.
А.О. Капелюшний).
Особові дієслова
Змінна дієслівна форма. Зміна можлива за різними граматичними
категоріями: час, спосіб, число, особа, рід.
У формах теперішнього часу стилістично різними є пари говоримо –
говорим, складаємо – складаєм і под., складає – склада, доповідає – доповіда.
Друга форма в наведених парах притаманна розмовному стилю.
Поширеними і стилістично вагомими можуть бути такі мовленнєві
процеси:
- стилістична заміна в системі дієслівно-часових, способових і
числових форм: Пишемо! замість Пиши! чи Пишіть!;
- заміна однієї часової форми іншою: Потяг відправляється через годину
(теп. час замість майб. часу); Потяг відправлявся через годину (мин. час
замість майб.).
- використання простої і складеної форм майбутнього часу
недоконаного виду (робитиму – буду робити). Проста форма є стилістично
нейтральною, складена має книжне забарвлення, тому є характерною для
офіційно-ділового і наукового стилів.
Для уникнення помилок в особових формах дієслова потрібно вміти
визначати дієвідміну (спосіб зміни дієслів за особами і числами).
Форми просе, носе, робе є діалектними. Літературною є норма просить,
носить, робить.
Для української мови є характерною проста форма наказового способу
у першій особі множини: робімо, бережімо, складаймо, читаймо. Деякі
дієслова у наказовому способі мають паралельні стилістично нейтральні
форми: визначити – визнач /визначи, креслити – кресль/кресли і под.
Безособові дієслова
Безособові форми дієслів утворюються від пасивних форм
дієприкметників за допомогою суфікса -о-: викладений – викладено,
підписаний – підписано, прийнятий – прийнято, взятий – взято. Безособові
дієслівні форми складають граматичну основу безособових речень.