
- •II. Практичний блок
- •2. Скорочування слів і словосполучень, вимоги до їх написання.
- •3. Правильність написання чоловічих та жіночих імен по батькові.
- •4. Особливості правопису українських прізвищ.
- •6. Норми вживання числівника в мовній практиці юриста.
- •7. Особливості використання дієслівних форм у мовній практиці юриста.
- •8. Складні випадки керування в українській мові.
- •9. Використанні прийменникових конструкцій у текстах документів.
- •10. Правильність уживання стилістичних норм.
- •11. Правильність дотримання пунктуаційних норм.
- •13. Особливості відтворення слів іншомовного походження.
- •13. Написання слів разом, окремо, через дефіс.
- •14. Нормативність наголошення слів
- •16. Форма звертання (кличний відмінок).
- •1. Кличний відмінок іменників і відміни
- •2. Кличний відмінок іменників іі відміни
- •3. Кличний відмінок іменників III відміни
- •4. Кличний відмінок імен по батькові
- •5. Звертання, що складаються з кількох назв
- •19. Правопис слів іншомовного походження.
- •Написання слів іншомовного походження
19. Правопис слів іншомовного походження.
Правопис й, і, ї
Написання й, і, ї в словах іншомовного походження підлягає фонетичному принципу української орфографії і регулюється такими правилами.
І. Буква и пишеться:
1. У загальних назвах іншомовного походження після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р перед літерами, що позначають приголосні звуки: динамо, директор, титан, фізика, система, цистерна, жирафа, трикотаж (правило дев'ятки). '
2. У власних назвах:
а) у географічних назвах, що закінчуються на -ика, -ида: Америка, Африка, Арктика, Антарктида, Флорида;
б) у географічних назвах після шиплячих приголосних: Алжир, Вашингтон, Чикаго, Чилі;
в) у географічних назвах зі звукосполученням -ри: Париж, Рига, Рим, Мадрид, Великобританія, Крит;
г) в окремих словах, узвичаєних з й: Єгипет, Єрусалим, Палестина, Сизрань, Сицилія, Сирія, Братислава, Бразилія, Аргентина, Скандинавія, Тибет.
II. Буква і пишеться:
1. На початку слова як у загальних, так і у власних назвах: інститут, ідея, інтернаціональний, Індія, Іспанія, Ібрагім.
2. У середині слів після букв, що позначають приголосні звуки, перед літерами на позначення голосних та перед є, й: геніальний, діалектика, матеріал, фіалка, аудієнція, радіус, радій, пенсіонер.
3. Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: таксі, журі, поні, пенальті, мерсі.
4. Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах перед наступним приголосним і в кінці слова: Капрі, Лісабон, Сочі, Шіллер.-
5. Після букв, що не входять до правила дев'ятки, перед наступним приголосним: бізнес, вібрація, академія, хімія, література, ніша.
НІ. Буква ї пишеться після букв, що позначають голосні звуки: мозаїка наївний, атеїст.
Правопис е, є
1. Після літер, що позначають тверді приголосні, пишеться е: декан, легенда, телефон.
2. На початку слова здебільшого пишеться е: етап, ескадрон, але в деяких словах пишеться є: Єгипет, Європа, Єва.
3. Після а, о, у в середині слів пишеться е: поет, силует, фаетон (але траєкторія).
4. Після апострофа, м'якого знака е, і, й пишеться є: п 'єдестал, портьєра, гігієна, феєрія (але: діез, деескалація).
5. В іншомовних префіксах де-, ре- завжди пишеться е: денаціоналізація, реконструкція.
Вживання апострофа
Апостроф у-словах іншомовного походження пишеться:
1. Після букв, що позначають губні приголосні б, п, в, м, ф, шиплячі ж, ч, ні, задньоязикові г, к, де та після р перед я, ю, є, ї: інтерв 'ю, прем 'єра, миш 'як, Х'юстон, бар 'єр, кар 'єр.
2. Після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед ю, є: ін 'єкція, ад 'ютант, суб 'єкт, кон 'юнктура. Апостроф не пишеться:
1. Якщо я, ю, є позначають м'якість попереднього приголосного: гравюра, пюре, бюро, кювет.
2. Перед йо: курйоз, серйозний.
Вживання м'якого знака
М'який знак пишеться:
1. Після м'яких приголосних д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, J, йо: конферансьє, більярд, ательє, досьє, портьєра, медальйон.
Інформаційні документи
2. Після л перед наступним приголосним (відповідно до вимови): альбом, альбатрос, фільм.
3. Відповідно до вимови у кінці слів: магістраль, автомобіль, стиль, марганець.
Подвоєння аригомсних
1. У загальних назвах іншомовного походження, на відміну від російської мови, приголосні не подвоюються: груші, колектив, бароко, беладона, бравісимо, клас, інтермецо, стакато, сума, фортисимо, шасі, лібрето (винятки: бонна, брутто, нетто, ванна, манна, мотто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, дурра, мірра).
2. При збігові однакових приголосних префікса й кореня, якщо в українській мові існує слово без цього префікса: ірраціональний, апперцепція, ірреальний, контрреволюція, імміграція, інновація.
3. У власних назвах і похідних від них словах подвоєння зберігається, якщо воно є в тій мові-, з якої запозичене: Марокко, Голландія, Ніцца, Руссо, Торрічеллі, Шіллер.
+++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
Скорочено