II. Практичний блок

1. Вибір стійких зворотів, побудова словосполучень.

2. Скорочування слів і словосполучень, вимоги до їх написання.

3. Правильність написання чоловічих та жіночих імен по батькові.

4. Особливості правопису українських прізвищ.

5. Основні вимоги до відтворення запозичених прізвищ.

6. Норми вживання числівника в мовній практиці юриста.

7. Особливості використання дієслівних форм у мовній практиці юриста.

8. Складні випадки керування в українській мові.

9. Використанні прийменникових конструкцій у текстах документів.

10. Правильність уживання стилістичних норм.

11. Правильність дотримання пунктуаційних норм.

12. Написання слів разом, окремо, через дефіс.

13. Особливості відтворення слів іншомовного походження.

14. Нормативність наголошення слів.

16. Форма звертання (кличний відмінок).

18. Правильне вживання паронімів, синонімів, омонімів.

19. Правопис слів іншомовного походження.

20. Скорочування слів і словосполучень.

Слова в нашій мові часто об’єднуються не тільки у вільні слово­сполучення (письмова робота, вийшла в поле, брати та сестри), а й у стійкі або фразеологічні словосполучення, що сприймаються як єдине, неподільне на окремі частини ціле. Фразеологізми — це іскрометні скарби мовної образності, „дозрілі квітки мислення», які надають висловленій думці національного колориту. До фразеології належать усталені в мові звороти та вислови, прислів’я, приказки та крилаті слова: носиться, як чорт з грішною душею; де не посій, там і вродить­ся; як мертвому припарка; держати хвіст бубликом; не їла душа часни ку — не буде й смердіти; книга — джерело знань; пішов у ріст, як заєць у хвіст; сон рябої кобили; якрак свисне; диба, як муха по сметані; водить очима, наче злодій по ярмарку; стрибнув, як жаба в болото; бреше, як шовком шиє; бреше, як попова сучка; вчепився, як чорт у грішну душу; коса, як мишачий хвіст; як блоха на аркані; як Сірко в коморі; блудлива овечка; аж блохи перелякались; старій жабі по коліна; яке ди бало, такого й здибало.

Розрізняють три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення — це стійкі звороти, специфічні для даної мови, що виражають єдине поняття і мають одне значення. Лексичне значення цього стійкого словосполучення не збігається з лексичним значенням слів, що входять до його складу. Так, наприклад, лексичне значення фразеологічного зрощення: у нього і кози в золоті,і цап у намисті, — тобто він багатий, абсолютно не збігається із лексичним значенням кожного із складових слів. Аналогічно:

- п яниця — у горілці кисне; заглядає у пляшку; лика не в яже; йде під мухою;

- багато — кури не клюють; ніде курці ступити;

- пропало — котові під хвіст; ні за цапову душу;

- не потрібний — як корові сідло; як голому пояс; як зайцеві бубон;

- робити щось спроквола — тягти Сірка за хвіст;

- залицятися — пускати бісики;

- нічого не одержати — дуля з маком;

- бідна — як церковна миша; як чумацька воша;

- повільно — як сонна муха; як мокре горить;

- з нього вірьовки в ють, його кури загребуть — так говорять про слабовольну, безхарактерну людину тощо.

У фразеологічних єдностях переносне значення певною мірою мотивується значенням тих слів, що до них входять: заливатися слізьми — безутішно плакати, дихати на ладан — помирати, крапля в морі — мало.

У фразеологічних сполученнях складові компоненти характеризуються деякою самостійністю. Один з компонентів є стійким і не може замінюватись, а інші можуть мати взаємну заміну: розпочати обговорення (приступити, почати), злість бере — хтось починає злитися.