24. Охарактеризуйте розвиток реалізму в українській культурі

У старому українському мистецтві реалізм рідко виступав у чистому виді, як це було, наприклад, у Голландії або Італії; він був тільки складовою, хоч і основною частиною таких стилів, як бароко,ампір, класицизм.

У літературі український реалізм почався з половини 19 ст., прийшовши на зміну романтизмові, від якого він перебрав захоплення етнографізмом та героїзацію історичних постатей. «Народні оповідання» М. Вовчка (1857) при всій реалістичній актуальності тем ще забарвлені романтичним фольклором. Далі реалізм використовувано з позицій народницьких і просвітянських (С. Руданський, А. Свидницький) та громадсько-програмових (особливо О. Кониський). Дальшим етапом школи реалістів була «об'єктивна проза» 80—90-х років: І. Нечуя-Левицького, П. Мирного, Б. Грінченка й І. Франка.

В підсовітській Україні реалізм — стиль майже обов'язковий і виступає у формі соцреалізму. Соцреалістичні теорії розглядають реалізм як основну мету і завершення творчості, тоді як антиреалісти приймають реалізм як вихідну пізнавальну базу, на основі якої можна розвивати вищі форми мистецтва.

Визначальні риси реалізму :

•раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);

•правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;

•принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;

•характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

•конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;

•вільна побудова творів;

•превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;

•розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

25.Заходи стосовно знищення здобутків Укр.Культ. 18-19ст

Дійсно, як Польща в 1569 р., так тепер Росія в 1783 р. не тільки повністю закріпачила селян, а й був ліквідо¬ваний Юріїв день. Одночасно відбувався наступ само¬державства і на українські міста. Якщо за Польщі багато українських міст користувались магдебурзьким правом, то вже в 1775 р. міське самоврядування в Ук¬раїні було скасовано, а за декілька років перед тим першим було арештовано весь магістрат і забрано гра¬моти Київа.

Духовенство України, в руках якого був такий могутній засіб культурного впливу як Києво-Могилянська академія, через сьою аполітичність втра¬тило провідне становище. Так само замкнулись у вузь¬ких рамках літературного любительства українські письменники і перестали бути зброєю мас. Проте ду¬ховне життя в Україні не завмерло. Цьому все-таки сприяли перш за все художня література, історичні праці. XVIII ст. залишило нам в спадщину козацькі літописи. Козаки писали в боях зброєю і кров'ю, а з ча¬сом переписували на папір і зберігали нащадкам як приклад.

Друкарство і література. У XVIII ст. відбувається занепад українського книгодрукування.

Петро І зак¬рив останню книгодрукарню в Україні, яка існувала при Києво-Печерській лаврі. Дозволялось, правда, ви¬давати друком невелику кількість церковної, богослу¬жебної літератури. Більшість творів світської літера¬тури знову почала розповсюджуватись у рукописах. Ціле століття в Україні робились спроби відновити своє книгодрукування. За непослух у Москву було забрано всю Чернігівську друкарню.

За Катерини II вже були залізними старання ко¬зацької старшини перетворити академію в універси¬тет. Російський уряд почав активну ліквідацію україн¬ських шкіл, доступних народові. Треба сказати, що в Києво-Могилянській академії поруч сиділи діти про¬стих козаків і гетьманів, духовні і світські. Натомість засновуються школи московські. Вони не були пога¬ними, але вони були однаковими і в Росії, і на Кавказі, і в Україні. До того ж вони були доступні лише для станів привілейованих.

Архітектура. Величні архітектурні споруди цьо¬го століття в Україні також є німими свідками мис-тецького і будівельного таланту нашого народу. Основ¬ними спорудами, які знаменували вищий ступінь розвитку архітектури, були різні за своїми формами культові церковні приміщення. Саме вони втілюють у собі типові риси епохи і політ фантазії будівничих. Наприклад, 96-метрова дзвіниця Києво-Печерської лаври побудована за проектом архітектора Г. Шеде-ля.