4. Методи і методологічні основи курсу "Регіональна економіка"

Метод (від грецьк. metodos - шлях дослідження або пізнання, теорія пізнання) - це засіб побудови і обґрунтування систем суспільних знань, сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності.

Метод курсу побудований на матеріалістичній діалектиці. Він є матеріалістичною основою, на якій базуються продуктивні сили країни, регіону. Діалектика як метод-реальна, логіка змістовного творчого мислення, яке відображає об'єктивну діалектику самої дійсності. Вона відображає дійсність, практично життєвий досвід, який базується на реальній основі, певному відрізку часу історичного процесу.

Системний підхід - це напрям методології спеціально-наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження об'єктів як відповідних систем.

У наукових дослідженнях територіальної організації народного господарства використовують широкий спектр методів, серед яких провідним є системний аналіз. З його допомогою можна порівнювати різні варіанти розв'язання проблем удосконалення розміщення виробництва і вибрати для практичного використання кращі з погляду інтересів регіонів і держави в цілому.

Для обгрунтування розміщення продуктивних сил у проектних розробках науковці і спеціалісти використовують цілу систему спеціальних найбільш поширених економічних методів. Методи науки - це способи пізнання дійсності і послідовний планомірний шлях встановлення істини. Сукупність методів, що застосовуються у проведенні наукових досліджень, називається методологією.

Ґрунтуючись на принципах і закономірностях матеріалістичної діалектики (закон взаємного переходу кількісних і якісних змін, закон єдності і боротьби протилежностей, закон заперечення заперечення тощо), вчені розглядають народне господарство як систему, що складається із підсистем їх розвитку і перспективи. Для поглибленого аналізу цих складних народногосподарських систем і підсистем використовують низку спеціальних методів залежно від структури і стратегії розвитку народного господарства, територіального їх розміщення, обсягу виробництва, кон'юнктури ринку, наявності споживача тощо.

До цієї системи методів належить:

• аналітичний і порівняльний метод,

• балансовий метод,

• статистичний метод,

• нормативний,

• картографічний,

• експедиційний,

• економіко-математичного моделювання

Послідовність проведення досліджень - етапи:

• програмний, що передбачає обгрунтування програми виконання певного завдання чи проекту - його мети, очікуваних результатів, виконавців, складання кошторису, джерел фінансування тощо;

• інформаційний - збирання та обробка відповідної інформації, складання паспортів досліджуваних об'єктів;

• аналітичний-проведення аналізу одержаної інформації, її систематизація та інтерпретація з метою отримання наукових і практичних результатів;

• модельний, який включає розроблення системи моделей прогнозування і планування для різних рівнів управління;

• алгоритмічний - визначення чіткого порядку вироблення конкретних рішень щодо розміщення відповідних продуктивних сил у взаємозв'язку з існуючим територіальним економічним потенціалом;

• концептуально-конструкторський - розроблення концепції, проектів, програм, опрацювання прикладних рішень, одержання пошукового результату.

Розвиток науки про розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, її становлення в Україні відбувся під керівництвом академіка В. Вернадського