Амортизація як джерело фінансових ресурсів підприємств

 

Амортизація – це процес зношування і поступового перенесення вартості основних засобів на вартість продукції, виготовленої за їх участю. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку.

Амортизаційні кошти надходять на підприємство у складі виторгу від реалізації готової продукції (робіт, послуг) i нагромаджуються в амортизаційному фонді для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних засобів.

Підприємства мають право самостійно застосовувати метод прискореної амортизації.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати:

1)     на придбання основних засобів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тому числі на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб (включно з витратами на виплату заробітної плати працівникам, які зайняті на виготовлені таких основних засобів);

2)     на здійснення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших способів поліпшення основних засобів.

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норм амортизації на балансову вартість груп основних засобів на початок звітного періоду.

,

де          Ба – балансова вартість відповідної групи основних засобів на початок

звітного періоду, грн.;

  Н – норма амортизаційних відрахувань до балансової вартості кожної з груп основних засобів, %.

 

Норми амортизації

На календарний рік	На квартал
Група 1 – 5%	Група 1 – 1,25%
Група 2 – 25%	Група 2 – 6,25%
Група 3 – 15%	Група 3 – 3,75%

Сутність прискореного методу нарахування полягає у від’єднанні фізичного процесу зношування машин та обладнання від калькульованого процесу перенесення вартості цих машин та обладнання на вартість виготовленої продукції. Завдяки прискореній амортизації більша частина вартості машин та обладнання переноситься на вартість виготовленої за їх участю продукції у терміни, коротші від дійсного періоду їх фізичного та морального зношування.

Норми амортизаційних відрахувань для прискореного списання основних засобів встановлюють у законодавчому порядку державні органи. Визначаючи ставки і порядок амортизаційного списання, державні регулювальні органи встановлюють ту частину чистого прибутку, яка може бути звільнена від податків зарахуванням їх до витрат виробництва і потім перерахована в амортизаційний фонд для подальшого інвестування згідно з потребами підприємства.

Призначення короткострокового та довгострокового фінансування

Короткострокове фінансування часто використовується для поповнення оборотного капіталу, необхідного для:

• закупівель сировини,

• інвестицій у безперервне виробництво (незавершене виробництво),

• інвестицій у готову продукцію,

• покриття різниці між дебіторською заборгованістю і кредиторською заборгованістю.

Чистий оборотний капітал = Поточні активи - Поточні зобов'язання

Вимоги до оборотного капіталу:

• відрізняються в залежності від галузі і підприємства,

• піддані сезонними і/або циклічним коливанням,

• залежать від ефективності керування портфелем продукції,

• залежать від стратегії керування оборотним капіталом.

Поповнення оборотного капіталу звичайно виконуються за допомогою:

• внутрішнього фінансування,

• короткострокового кредитування.

Як правило, перевага надається в даному випадкам внутрішнім джерелам, адже підприємство може забезпечити собі „внутрішнє” фінансування за рахунок кращого розпорядження оборотним капіталом:

• Зменшити дебіторську заборгованість

• скорегувати стратегію кредитування замовників,

• забезпечити щоденний контроль за рахунками до одержання,

• почати збір прострочених належних сум.

• Забезпечити собі більш тривалий кредит у постачальників.

• Знизити рівень матеріальних запасів:

• робити ощадливі закупівлі сировини,

• припинити виробництво продукції на склад.

Довгострокове фінансування потрібне для капітальних інвестицій

• Капітальні інвестиції потрібні для росту і розвитку підприємства.

• Постійний розвиток важливо для забезпечення конкурентноздатності підприємства. При цьому потрібні значні фінансові ресурси для:

• розробки/придбання нових технологій,

• закупівлі сучасного устаткування,

• розробки нової або поліпшення існуючої продукції,

• створення дистриб'юторської мережі,

• удосконалювання інформаційних систем і системи звітності для поліпшення керування і т.д.

Підприємство може забезпечити себе внутрішнім довгостроковим фінансуванням за допомогою:

• утримання прибутку,

• продажі або здачі в оренду недовикористовуваних активів,

• продажу збиткових напрямків діяльності,

• продажу неосновних виробництв.