людьми: адже зрозуміти свою унікальність можна лише порівня­но із іншими людьми та лише за умови переконаності в тому, що всі люди однакові, але в чомусь — не такі. Мірою відповідальності людської індивідуальності стає вселюдськість, усвідомлення сво­їх життєвих здійснень як загальнолюдських або як здійснень, які щось змінюють у стані людства в певному змістовому значенні: ко­ли чогось досягає якась окрема індивідуальність, то це демонструє можливості людства або людини як родової істоти.

4. Підсумки уроку

Бесіда

1. Що таке природне середовище і як воно впливає на людину?

2. Що таке соціальне середовище і яка його роль у формуванні лю­дини?

3. Порівняйте за змістом поняття «людина», «індивід», «індиві­дуальність », « особистість ».

4. Що ви розумієте під соціалізацією людини?

5. Які існують засоби соціалізації людини?

6. У чому ви вбачаєте багатовимірність людини?

Лише живучи у суспільстві, спілкуючись і взаємодіючи з інши­ми людьми, навчаючись у них, дитина може стати справжньою лю­диною. З одного боку, людина є продуктом певної епохи, наявного суспільства. З іншого — вона є результатом, своєрідним відбитком і втіленням всієї попередньої історії людства та його культури. Лю­дина — біосоціальна істота, саме біосоціальна, а не біологічна і со­ціальна.

5. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Підготувати повідомлення про демографічну політику сучас­них держав.

Тема II. Соціалізація особистості урок 2

Поняття «соціалізація». Ґендерна соціалізація особистості

Мета: розвивати готовність і потребу учнів до самопізнання і са- мореалізації своєї особистості; ознайомити з процесом соціалізації

(сутність, етапи, проблеми, значення); формувати вміння засто­совувати знання з різних навчальних курсів, власного життєвого досвіду для розв’язання навчальних практичних завдань; сприяти формуванню активної життєвої позиції.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Епіграфи до уроку:

Нещасний той народ, який народився на родючих землях. Кожен, у кому сидить Рафаель, повинен мати умови, щоби без­перешкодно вдосконалюватися.

Між хортом і лягавою не такі відмінності, як між філософом і каменярем. К. Маркс

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент уроку

2. Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Я пропоную вам послухати оповідку про давньо­грецького філософа Діогена.

Одного разу вдень Діоген пішов багатолюдними вулицями Афін з ліхтариком в руках, промовляючи: «Шукаю людину».

Бесіда

1. Кого шукав Діоген?

2. Що для вам здалося дивним у поведінці філософа?

3. Як ви вважаєте, на яких ознаках особистості зосередився Діо­ген?

4. Які ознаки особистості ви можете назвати?

Робота зі схемою

ОЗНАКИ ОСОБИСТОСТІ

Висновок. Саме суспільство, а не природа максимально впливає на особистість.

3. Вивчення нового матеріалу ►► Поняття соціалізації

Проблемне завдання

В. Шекспір писав: «Увесь світ — театр. У ньому жінки, чолові­ки — усі актори. І кожен не одну грає роль. Сім дій у п’єсі тій: не­мовля, школяр, юнак, коханець, солдат, суддя, старий!»

У театрі всі ролі визначені, а в реальному житті? Хто режисер сценаріїв театру життя? Що мав на увазі К. Маркс, стверджуючи, що «між хортом і лягавою не такі відмінності як між філософом і каменярем...»?

Третину свого життя людина навчається жити у світі складних суспільних відносин. У театрі ролі грають актори. Ми — актори те­атру життя. Кожна людина поводиться відповідно до ролі. Суспіль­ство чекає від нас бездоганної акторської гри, щоб за необхідності «зробити з каменяра філософа». Знаючи закони природи, з «хор­ту лягаву не зробиш». Суспільство вимагає від нас потрібних йому вмінь і навичок, правильних рішень. І допомагає нам це зробити соціалізація.

Соціалізація — це навчання дітей і підготовка їх до до­рослого життя.

Соціалізація починається в дитинстві і закінчується у глибокій старості процесом засвоєння соціальних ролей і культурних норм.

Навчання життя і навчання предмета — поняття різні. До со­ціалізації застосовуємо термін освоєння, а не навчання. Процес со­ціалізації переживає кожен з нас протягом всього життя.

• Не можна соціальних ролей і культурних норм навчитися за книгами.

• Соціальних ролей багато, кожна включає багато норм і правил, тому навчатися їх доводиться за реальних умов, протягом усьо­го життя.

Запитання

• Щоб переконатися у важливості соціалізації, уявімо наше життя без неї. Як виглядала би людина? Наведіть приклади.

• У літературі: «Мауглі» Р. Кіплінга

• У реальному житті — в Індії 1940 р. було знайдено двох дівча­ток — півторарічну Амалу і Камалу восьми років, які зростали серед зграї вовків. Після повернення до людського середовища Амала прожила один рік, а Камала — 10, проте дівчинка так і не навчилася говорити і сміятися, а пересувалась навколішки.

Висновок:

У ході соціалізації людина з біологічної істоти перетворюється на соціальну. Соціальне середовище відіграє в цьому процесі вирішальну роль.

Соціалізація дає можливість спілкуватися за допомогою ролей. Соціалізація забезпечує збереження самого суспільства: при­щеплює новим громадянам загальноприйняті цінності, зразки поведінки.

Таким чином, соціалізація — процес розвитку людини, становлення особистості у взаємодії з навколишнім світом.

Етапи соціалізації

У доіндустріальному суспільстві вирізняли лише три етапи люд­ського життя: дитинство, зрілість, старість. Дитинство закінчува­лося рано — у 13-15 років, переважно після укладання шлюбу.

Люди лише нещодавно усвідомили, що кожен віковий період людини — це особливий світ. За часів Шекспіра діти в усьому бу­ли схожі на дорослих. Тільки після епохи Відродження з’явилися перші ознаки вікової різниці — зачіски, одяг... У XVIII ст. почина­ють вирізняти юність. За образним висловом американського вче­ного Ф. Масгрейв, юнак був винайдений водночас із паровою ма­шиною (1765 р. з’явився винахід Д. Уатта, а 1762 р. Ж.-Ж. Руссо «відкрив» юнака, написавши книгу «Еміль»).

Дитинство — найважливіший етап первинного навчання і со­ціалізації. «Всі ми родом з дитинства» (А. Екзюпері). Американ­ський психолог Ерік Еріксон виділив 8 стадій у розвитку особистос­ті, чотири з них припадає на дитинство. У цей період закладається фундамент соціалізації, людська особистість формується на 70 %. Не можна спізнитися, втратити час.

Східна притча

Молода мати прийшла до мудреця і запитала ради, коли їй треба починати виховання дитини «Скільки виповнилося вашій дитині?» — запитав мудрець. «Лише 3 місяці», — відповіла мати. «На жаль, ви запізнилися. Ви запізнилися рівно на 3 місяці», — сказав мудрець.

Запитання

• Ми нерідко говоримо — «золота пора дитинства», «безхмар­не дитинство», «рожеве» і т. ін. Наскільки справедливі такі твер­дження? Порівняємо для цього дитячий і дорослий світ і з’ясуємо, чим вони відрізняються.

Зростання, фізична сила;

обмін речовин (у дітей — пластичний, у дорослих — енергетич­ний);

розумові здібності і вміння їх з вигодою застосовувати; обсяг набутих знань;

вміння приймати рішення і т. д. (продовжити список).

Висновок. Дитина не вміє жити в дорослому світі: не має соціаль­них статусів і ролей, чітких прав та обов’язків, не знає, що таке соці­альна відповідальність; погано уявляє собі, що таке соціальні норми.

Запитання

• Як діти засвоюють соціальні ролі?

Діти не можуть оцінювати норми, здатні тільки їх засвоювати через стереотипи. Зразками для наслідування є найближче ото­чення — батько і мати. Батьки є агентами первинної соціаліза­ції. Народна мудрість говорить: «Виховання дітей починається з їхніх батьків».

У дітей ігрове освоєння світу. В які ігри грають наші діти? Які з них найбільш важливі? (Рольові ігри: «Дочки — матері», «Школа».) Те, чого навчаються в дитинстві, зберігається на все життя і багато в чому визначає його.

Тінейджери, підлітки; ранній юнацький вік

Про підлітків і проблеми підліткового віку заговорили лише в 50-ті роки XX століття, коли невідомий журналіст вперше вико­ристав у своїй статті слово «тінейджер» і була надрукована повість американського письменника Джерома Селінджера «Над прірвою в житі».

Запитання

• Які події XX століття призвели до «появи» тінейджерів? Прискорився темп історичного розвитку, посилився розрив по­колінь, загострилася проблема «батьків і дітей». Демократизація суспільства, міжнародне визнання прав люди­ни і прав дитини.

Запитання

• Виділення в самостійний етап підліткового віку свідчить про подовження дорослішання. Чому це відбувається? (Ускладнюється життя і діяльність людини, тому більше знань передається нащад­кам, подовжується процес навчання.)

Юність — найважчий період соціалізації. «Роки юності — най­важчі роки», — писав ще у XVIII ст. німецький філософ І. Кант. Вікові рамки: 13-17 — тинейджер, 19-23 — юнак.

Запитання:

• Встановіть зміст слова «тинейджер». Чому цей вік назива­ють важким, перехідним?

Важливі фізіологічні зміни: статеве дозрівання; інтенсивне зростання (на 5-8 см на рік), зростає маса тіла (4-8 кг на рік); перебудовується опорно-руховий апарат (збільшується ступінь окостеніння, наростає м’язова сила) і т. ін. Соціальна та психо­логічна зрілість дуже часто не встигає за зрілістю фізичною; психологічні зрушення (потяг до протилежної статі, посилюєть­ся агресивність, схильність до неприборканого ризику тощо); схильність до інновації і творчості; невизнання авторитетів; підкреслене прагнення до незалежності і самостійності; формується паралельна система цінностей: батьки-однолітки; змінюється поведінка (від майже повної слухняності до прихо­ваної або явної непокори батькам);

суперечності між посиленням орієнтації на самостійність і за­лежністю від думки і поведінки однолітків; закінчується формування фундаменту особистості — світо­гляду;

усвідомлення свого «Я» відбувається як осмислення свого міс­ця в житті; триває постійний пошук моральних орієнтирів.

Висновок. Рольовий діапазон тинейджерів вкрай обмежений: економічно несамостійні, вимагають соціального захисту, не ви­ступають учасниками правовідносин, не є власниками, виробника­ми. Вони лише споживачі; хоча психофізично вони уже дозріли для прийняття важливих рішень. Брак життєвого досвіду спричиняє до численних помилок. Але головне не їх кількість, а якість: зло­чинність, наркотики, алкоголь, статева розбещеність... Це спроба відігравати роль дорослих, підлітки прагнуть туди, де їх вважають дорослими.

Підлітковий вік — це випробування для всіх (власне підлітка, батьків, вчителів). Не можна швидко і без зусиль вирішити всі про­блеми цього віку: треба набратися терпіння...

Зрілість — це розквіт людської особистості. Це тривалий пері­од, він складається з декількох циклів. Нижня межа розмита, при­близно 21-23 роки. За екстремальних умов людина дорослішає ра­ніше, за спокійного життя цей період триває довше. Верхня межа позначена виходом на пенсію — 55 років у жінок, 60 років — у чо­ловіків.

Завдання

• Головний критерій зрілості: самостійність. Що вважати про­явом самостійності? Доповніть список.

Критерії самостійності

1. Самостійне забезпечення засобами існування.

2. Уміння розпоряджатися грошима незалежно від інших .

3. Самостійність у виборі способу життя.

4. Проживання окремо від батьків.

5. Здатність відповідати перед законом,.

6. Допуск до голосування на виборах.

7. Ускладнення шлюбу.

Висновок. Доросле життя — найактивніший період соціалізації, тому що саме в цей час спостерігається освоєння великої кількості соціальних ролей у реальному житті. Зрілість — найактивніший творчий вік. Психолог Г. Леман проаналізував кілька тисяч видат­них відкриттів і дійшов висновку, що число кращих, оригінальних ідей, праць падає на вік 29-30 років: Ньютон відкрив закон тяжін­ня у 24 роки; Лобачевський неевклідову геометрію —у 24; Менде­лєєв періодичний закон — у 35 років.

Після виходу на пенсію закінчується активний період соціалі­зації — настає старість.

Старість — це період людського життя, що настає після зрі­лого віку і ділиться на кілька циклів: до 71 року — похилий вік; 71-90 — старечий; вік людини понад 90 років вважають віком дов- гожительства. Старість — це фізичний стан, якому притаманне по­ступове згасання усіх життєвих функцій.

Запитання

«Старий — що малий», — каже народна мудрість. Що спільно­го між дітьми та старими? У чому відмінність?

• Люди похилого віку перестали бути виробниками матеріальних благ, перетворилися на споживачів; надлишок вільного часу; вимагають до себе уваги (нерідко примхливі, дратівливі, неза- доволені);

• діти — мета життя для батьків; люди похилого віку — це тягар для дітей. У дітей — майбутнє, у людей похилого віку немає за­пасу часу і сил, зникають і життєві плани.

►► Ґендерна соціалізація особистості

Ґендерні уявлення особистості формуються під впливом ґендер­них стереотипів — набору загальноприйнятих норм і суджень, що

стосуються становища чоловіків і жінок у суспільстві, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють іс­нуючі ґендерні розбіжності і стають на заваді до змін у сфері ґен­дерних відносин.

Ґендерна соціалізація — це процес засвоєння лю­диною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.

Ґендерні ролі — норми і правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.

Засвоєння індивідом культурної схеми ґендера відбувається через конструювання розходжень між статями. Соціалізація чо­ловіків і жінок формується за різних соціально-психологічних умов. Ґендерна соціалізація включає дві взаємозалежні частини: опанування прийнятих моделей чоловічого і жіночого поводжен­ня, відносин, норм, цінностей і стереотипів; вплив соціального середовища на індивіда з метою прищеплення йому визначе­них суспільством правил і стандартів поводження для чоловіків і жінок.

Засвоюються насамперед колективні, загальнозначущі норми. Вони стають частиною особистості і підсвідомо нею керують. Уся інформація, що пов’язана із диференційованим поводженням, від­бивається у свідомості людини у вигляді ґендерних схем. Основні агенти соціалізації — соціальні групи і контексти: родина, одно­літки, засоби масової інформації, робота, клуби за інтересами, церква.

Механізми для здійснення ґендерної соціалізації:

• Диференційне посилення, коли прийнятне ґендерно-рольове по­водження заохочується, а неприйнятне карається соціальним несхваленням.

• Диференційне наслідування, коли людина вибирає статево- рольові моделі в близьких їй групах — родині, серед однолітків, у школі — і починає наслідувати прийняте там поводження.

Суспільство під час формування статевої ролі і статевої свідо­мості орієнтується у вихованні на стандарти фемінність — маску- лінність, при цьому толерантно ставиться до маскулінної поведінки дівчинки, але засуджує феміністичну поведінку хлопчика. Дже­

рела ґендерного конфлікту вкорінені у дитинстві. Так, дівчатка- спортсменки, що займаються чоловічими видами спорту, у 7 разів частіше мають чоловічу спрямованість дитячих ігор й у 15 разів частіше бувають лідерами в компанії хлопчиків.

Статево-рольова соціалізація відбувається протягом усього жит­тя людини, тільки з дорослішанням зростає самостійність у виборі цінностей і орієнтирів. За певних обставин люди можуть пережива­ти ґендерну ресоціалізацію, тобто руйнування раніше прийнятих цінностей та засвоєння нових моделей поведінки.

Головна роль у ґендерному вихованні належить освітньо-вихов­ним установам. Дитина проходить через низку суспільних установ: дошкільні, середні, вищі навчальні заклади, позанавчальні закла­ди (центри, клуби, бібліотеки) та установи культури. На шкіль­ні роки дитини припадає основний період формування ґендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоло­віком або жінкою.

Важлива роль у формуванні ґендерних цінностей належить сі­мейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого. Батькам необхідна певна установка на цілеспрямоване ґендерне виховання своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за підготовку юнака або дівчини. Вони можуть використовувати сучасний педагогічний досвід, підтримуючи співробітництво з на­вчальною установою, учителями, слухати спеціальні лекції, чи­тати літературу. Тільки за таких умов у молодої людини можливе формування ґендерної чуйності і культури.

На становлення ґендерної свідомості впливають суспільні (неу­рядові), молодіжні, жіночі, правозахисні організації, засоби масо­вої інформації, що пропагують ідеї рівності, публікують відповідні матеріали, випускають навчальні телепередачі.

4. Підсумок уроку

Соціалізація — це процес розвитку особистості протягом всього його життя; проходячи через кризи і долаючи їх, особистість отри­мує основу для подальшого зростання (Ерік Еріксон). Ми пройшли­ся по щаблях людського життя. Куди ж вони нас привели? Вгору? Вниз? Вгору сходами, що ведуть вниз?

Кожен з нас — неповторна, унікальна індивідуальність. Чим важче умови життя, тим цінніший попередній досвід для майбут­ніх поколінь. Людина сама повинна прагнути самовдосконалення, маючи для цього умови. «Обставини такою ж мірою творять людей,

у якій люди — обставини». У людському суспільстві завжди можна зробити з каменяра філософа, а філософа каменярем, але перетво­рити одну породу собак в іншу неможливо.

5. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Підготувати комп’ютерну презентацію «Сім’я» та повідомлен­ня про демографічну політику сучасних держав.

УРОК З

Сім’я. Родинна соціалізація

Мета: дати знання про сутність понять «шлюб», «сім’я», істо­ричні форми сім’ї та шлюбу; підвести до висновку про функції сім’ї як соціального інституту; розкрити причини кризи сім’ї в сучасно­му суспільстві та шляхи його подолання; продовжити формування вмінь аналізувати навчальний матеріал, робити висновки на осно­ві отриманих знань, збирати, накопичувати, зберігати, обробляти і передавати отриману інформацію.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент уроку

2. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда

1. Що означає термін « соціальний інститут » ?

2. Наведіть приклади соціальних інститутів.

3. Назвіть ознаки, які характеризують соціальні інститути.

4. Які основні ознаки організованих соціальних систем?

5. Що таке соціальна група?

6. Яку роль у сучасному суспільстві відіграє сім’я?

3. Вивчення нового матеріалу ►► Розвиток сім ’ї як соціального інституту

Сім’я — міні-модель суспільства. Без сім’ї та сімейного вихо­вання, сімейного піклування про дитину не було б ні суспільства, ні держави, ні етносу. Як би не змінювалися суспільні установки, які б бурі не вирували над людьми, сім’я завжди залишалася.

Щодо сім’ї та її ролі в суспільстві існує чимало поглядів пред­ставників різних течій.

Течія	Зміст
Утопісти	Мріяли знищити сім’ю, виступали за вільну любов, за те, щоб функції сім’ї передати державі
В. І. Ленін	Мріяв побудувати величезні фабрики-кухні, фабрики- пральні та звільнити жінку від домашньої праці
Слов’янофіли	Відстоювали ідеал патріархальної сім’ї, де основна влада належала главі сімейства — батькові. Усі інші члени ро­дини повинні були беззаперечно виконувати його волю. Роль жінки зводилася до народження і виховання дітей і ведення домашнього господарства
Марксісти	Виступали з критикою патріархальної сім’ї як чужої для нових суспільних відносин. «Тиранія, яка панує в такій родині, пригнічує і калічить людську особис­тість», — писав М. Бердяєв. Він закликав відстоювати більш вільні форми сім’ї: «Євангеліє вимагає свободи від рабства у сім’ї»

Сім’я дуже давній соціальний інститут. Її характер змінювався протягом історії: у суспільстві не вщухають суперечки про те, яка з форм сім’ї більш життєздатна. В епоху матріархату, коли влада належала жінкам, кожен знав свою матір, але ніхто не знав свого батька, замість сім’ї були так звані безладні стосунки. Потім влада перейшла до чоловіка, і батько мав точно знати, кому у спідок він має передати своє майно. Це сприяло появі парної сім’ї.

Після появи держави і права з’явилися закони про шлюб. У де­яких мусульманських країнах й досі, особливо в селах, існують по­лігамні шлюби. За мусульманськими законами чоловікові дозво­ляється мати до 4 дружин; у деяких країнах кількість дружин не обмежується взагалі, чоловік лише зобов’язаний брати на себе їх повне утримання. У Непалі у першій половині XX ст. сім’я буду­валася за протилежним принципом: одна дружина могла мати до

5. чоловіків. Але в переважній більшості країн домінує моногамна сім’я.

►► Шлюб — основа сімейних відносин

Проблемне питання

• Як ви вважаєте, «сім’я» і «шлюб» — це одне й те саме?

Первісну основу сімейних відносин становить шлюб.

Шлюб — це форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється, за допомогою якої суспільство впо­рядковує і санкціонує їх статеве життя і встановлює їхні по­дружні права і обов’язки.

Шлюб — це контракт, який укладають три сторони: чоловік, жінка і держава. Сім’я — це більш складна система відносин, ніж шлюб, тому об’єднує власне подружжя, їхніх дітей та інших ро­дичів.

Сім’я — не шлюбна група, а соціальний інститут, тобто система зв’язків і взаємодій між членами сім’ї, функція якої — відтворення населення та регулювання відносин між статями, батьками і дітьми.

Поява шлюбу як правової форми відносин між чоловіком і жінкою пов’язано з наслідуванням власності. Відповідно до єв­ропейських традицій, успадковування власності здійснювалося по чоловічій лінії. У давньоримському законодавстві право на спадщину визнавалося за кровними родичами. За імператора Ав- густа (І ст. до н. е. — І ст. н. е.) було запроваджено податок на без­шлюбність.

У сучасному світі, умови та порядок укладання шлюбу, його припинення і визнання недійсним регулюються сімейним пра­вом. Шлюб реєструється в органах реєстрації актів цивільного стану (РАЦС). Шлюб, укладений за релігійним обрядом або відпо­відно до звичаїв будь-якої народності, не має правового значення. Регулювання прав і обов’язків подружжя, а також батьків і дітей в Україні здійснюється відповідно до Сімейного кодексу, прийня­тому 2002 року.

►► Функції сім’ї

Виступ учнів з комп’ютерною презентацією «Сім’я».

Завдання

• На основі переглянутих презентацій і власного досвіду спро­буйте визначити, які функції в суспільстві виконує сім’я. Що, на ваш погляд, є вищою сімейною цінністю?

ФУНКЦІЇ СІМ’Ї

Назва функції	Основні задачі
Репродуктивна	Громадська — відтворення населення. Індивідуальна — задовольняє потреби в дітях

Назва функції	Основні задачі
Виховна	Формування особистості дитини. Вплив на розвиток особистості кожного її члена протягом усього життя. Вплив дітей на батьків та інших дорослих членів сім’ї, які спонукають їх активно займатися само­вихованням
Господарсько- економічна	Забезпечує міцні зв’язки. Підтримує матеріально неповнолітніх і непрацез­датних її членів. Надає підтримку тим членам сім’ї, у яких виник­ли матеріальні та фінансові труднощі
Відновлювальна	Відновлення і зміцнення фізичних, психологічних, емоційних і духовних сил людини після трудового ро­бочого дня
Регулятивна	Упорядковує відносини між статями, здійснює пер­винний контроль за дотриманням членами сім’ї сус­пільних норм особистого, групового та суспільного життя
Соціалізація особистості	Опосередковує зв’язок особистості з суспільством: вона формує у дитини уявлень про соціальні зв’язки і включає в них його з народження

Виділяють також дозвільну, соціально-статусну, емоційну, сек­суальну функцію та функцію духовного спілкування сім’ї.

Сім’я забезпечує соціалізацію молоді в ході засвоєння дітьми нормативів громадського життя, задовольняє емоційну потребу у спільних переживаннях, обміні почуттями і настроями, запобігає психологічній неврівноваженості, захищає від переживання по­чуття ізольованості і т. ін. Одним із результатів домашнього функ­ціонування сім’ї як соціальної групи є ефективне попередження відхилень від вимог соціальних норм у переважній більшості сфер суспільного життя.

►► Криза сім’ї та її майбутнє

Повідомлення учнів про демографічну політику сучасних держав.

Робота з текстом

Лев Гумільов. «Елементи системи: члени сім’ї та предмети їх побуту, у тому числі чоловік, дружина, теща, син, дочка, будинок, колодязь, кішка. Вони становлять сім’ю доти, доки подружжя не розлучаться, діти не відколються, почавши заробляти самі, теща не

посвариться із зятем, колодязь не зацвіте і кішка не наведе коше­нят на горищі. Якщо після цього вони залишаться в будинку, хоча

б туди провели водогін, це буде не сім’я, а заселена ділянка, тоб­то усі елементи живої кісткової природи залишаться на місці, але система сім’ї зникне. І навпаки, якщо помре теща, буде перезакла- дено будинок, втече кішка, поїде вчитися люблячий син, сім’я збе­режеться, незважаючи на зміни в кількості елементів. Це означає, що реально існуючим фактором системи є не предмети, а зв’язки, хоча вони і не мають ні маси, ні заряду, ні температури».

Треба відзначити, що сім’я і зараз еволюціонує, причому, зда­ється, в гіршу сторону. Поступово зникає той «аромат» великої ро­дини, у якому повинні зростати діти.

Завдання

• На прикладі нашої країни чи можете ви сказати, що сім’я перебуває у кризовому стані? Які її ознаки?

1. Зниження народжуваності.

2. Нестабільність сім’ї, розлучення.

3. Свідома відмова від народження дитини.

4. Масові відмовляння від дітей, передання їх у пологові або дитя­чі будинки, втеча дітей з дому, жорстоке поводження з дітьми.

5. Різке скорочення рівня «шлюбності» і одночасно активний ріст позашлюбної народжуваності.

Постановка проблемного завдання

• У чому причини кризового становища сім’ї?

1. Економічні — втрата роботи, невиплата заробітної плати, низь­кий рівень оплати праці.

2. Соціальні — алкоголізм, дармоїдство, протиправна поведінка. Як правило, причина цього — низький культурний рівень, без­духовність, безвідповідальність перед дітьми.

3. Трудова зайнятість жінок. Професійні інтереси стають серйоз­ним конкурентом сім’ї.

Разом з тим сім’я залишається найвищою цінністю і, щоб зміц­нити її позиції, уряди багатьох країн вживають спеціальних за­ходів. Передбачено різного роду допомогу і фінансові пільги, від­пустки для батьків для догляду за маленькими і хворими дітьми, створення дошкільних дитячих установ, режими дня яких присто­совані до потреб працюючих сімей. Відчутним є прагнення суспіль­ства і держави здійснювати демографічну політику, спрямовану на зростання народжуваності.

Запитання

• Чи відчуваєте ви на прикладі своєї сім’ї підтримку з боку держави? У чому вона виражається?

4. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Написати твір-роздум за темами: «Роль сім’ї в сучасному сус­пільстві» або «Майбутнє сімейних стосунків».

УРОК 4

Поняття субкультури. Молодіжна субкультура. Школа. Однолітки

Мета: дати уявлення про основні поняття теми; пояснити, у чо­му полягає унікальність підліткового співтовариства і культури, чим вони відрізняються від співтовариства і культури дорослих; вдосконалювати навички самостійної роботи; виховувати, прищеп­лювати високу, справжню культуру, а також критичне і відпо­відальне ставлення до свого способу життя, потребу в духовності, свідомому прагненні до самовдосконалення.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Форма проведення уроку: лекція з елементами дискусії та бе­сіди.

Епіграф до уроку: Спільнота розвиватиметься лише тоді, коли її члени контролюватимуть спілкування між собою. Франц Фенон

ХІД УРОКУ

1. Організаційний момент уроку

2. Актуалізація опорних знань

Перевірка домашнього завдання

Виступ учнів із творами-роздумами за темами «Роль сім’ї в су­часному суспільстві» та «Майбутнє сімейних стосунків».

3. Мотивація навчальної діяльності

Бесіда

1. Кого, на вашу думку, можна вважати молодим?

2. Що означає « громадянське повноліття » ?

Проблеми, що хвилюють старшокласників нашої школи

Отримати цікаву професію.

• Проблеми з власними грошима.

• Фінансові проблеми сім’ї.

• Стосунки з батьками.

• Стосунки між батьками.

• Відносини з однолітками.

• Конфлікти з педагогами.

• Проблеми із засвоєнням навчального матеріалу.

• Проблема вільного часу.

• Особисте життя.

• Здоров’я членів сім’ї.

• Відсутність модного одягу.

• Майбутнє.

4. Вивчення нового матеріалу

►► Поняття «культури». Види і функції культури

Культура (від лат. сиііига — обробіток, виховання, осві­та, розвиток, шанування) — історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, ви­ражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними ма­теріальних і духовних цінностях.

Культура — це багаторівнева система. Виділяють світову й на­ціональну культури, до того ж, кожна з цих культур поділяється на матеріальну і духовну.

Запитання

1. Що належить до матеріальної культури?

(Це культура праці, матеріального виробництва, культура побуту, культура відносин до власного тіла, фізична культура.)

2. Що належить до духовної культури?

(Ця культура несе в собі пізнавальний розвиток, вплив на розум і душу людини, її інтелектуальне становлення.)

Таким чином, культура поділяється на певні види, які всі між собою тісно пов’язані. Головне завдання культури — всебічний роз­виток людини, регулювання її поведінки і вчинків на основі фор­мування цінностей і моральних норм.

Сьогодні на уроці йтиметься про молодіжну субкультуру. Всту­паючи у доросле життя, молодій людині треба засвоїти те, що було створено попередніми поколіннями, дізнатися і сприйняти уста­лені норми суспільного життя. Проте цей процес не є простим. Не всі цінності, до яких прихильно ставиться старше покоління,

сприймає молодь. Оскільки людина є основною складовою одини­цею суспільства, а суспільство складається з безлічі соціальних груп, то можна говорити про культуру окремих соціальних груп. Підлітки — найбільш численна соціальна група. У світі їх налічу­ється близько 1 млрд. І всі вони є споживачами матеріальних і ду­ховних цінностей, створених старшими поколіннями. Спільнота підлітків не є монолітною структурою, що включає всіх молодих людей. Відомі безліч підліткових спільнот, що розрізняються за ві­ком, статтю, матеріальною забезпеченістю, національним складом. Спільноти підлітків можна розділити на формальні (шкільні кла­си, спортивні клуби, секції, театральні та предметні гуртки) і не­формальні (позашкільні) групи (дворові компанії, субкультури).

Деякі фахівці вважають, що у підлітків існує власна культура. Підлітки створюють культуру зі своєю власного мовою, модою, за­хопленнями і, що найважливіше, зі своєю системою цінностей, що відмінні від цінностей дорослих. Підтримувана підлітками, вона часом викликає занепокоєння дорослих.

Субкультура — це певний стиль, спосіб життя і мислен­ня окремих соціальних груп всередині суспільства.

Почасти це пов’язано з притаманною віком критичністю, уяв­ленням, що «історія починається з нас». Позначається і те, що мо­лодь за своєю природою націлена на перетворення, створення но­вого.

Робота зі схемами

ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ ГРУП МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРИ

Вид	Характеристика	Проблеми
Репери та хіп-хопери	Людина-репер не лише за­ймається спортом (що вже є плюс), вона виявляє себе творчо. А прояв таланту завжди сприяє зростанню особистості. Це величез­ний плюс	Серед представників угрупо­вання «Ганста» культивується агресивний стиль поведінки. Вони прагнуть володіти вог­непальною зброєю, оскільки вважають, що світ жорстокий і лише вони самі здатні себе захистити. Вони не визнають нікого і ніщо, вищих за себе
Готи	Зазвичай ці молоді лю­ди шукають натхнення, а значить, вони творчі особи. Захоплення даною субкультурою — це спосіб накопичити енергію. А їх вигляд заперечує порож­нечу нічного гламуру	Занепокоєння викликають сатаністи. їхня ідеологія — це епатаж і бунт проти церковно- традиціоналістської системи. Представники цього спря­мування здатні осквернити церковні предмети, вдатися до кривавих жертвопринесень та інших дій, які супроводжують культ поклоніння сатані
Скінхеди	Головне гасло скінхедів — «Тільки сильні можуть жити». Отже, потрібно бути сильним, і не тільки тілом, але й духом	Мінусів набагато більше. Свою ідею вони сприймають надто буквально. Скінхеди здатні до безглуздої агресії щодо інших людей. Вони здатні убити «чу­жого»
Панки	Плюси виділити немож­ливо	Там, де з’являються панки, — бійки, пограбування, насиль­ство з метою наруги над осо­бистістю
Растамани	Досить спокійна культура і нешкідлива для суспіль­ства. Як кажуть: «Чим би дитина не тішилася...»	По суті, їх заняття — це не­робство, така людина навряд чи здатна чогось досягти у со­ціальному житті
Фріки	Не виявляють негативно­го ставлення ні до чого	Власне їх свобода є їхнім го­ловним мінусом: вона дає їм все, але безпосередньо на них неможливо вплинути ззовні. Тобто поки що це нешкідливо і весело, але хто знає, у що це трансформується згодом...

Вид	Характеристика	Проблеми
Граффітери	Походить від італ. «графі­ті», що спочатку означало «надряпаний»
Рольовики	Лише інтелектуально роз­винені люди стають ро- льовиками. Вони освічені, начитані, інтелігентні і миролюбні	Є небезпека «загратися» за тим або іншим сценарієм і вже не вийти з ролі. За таких обставин людина просто «випадає» із суспільства

Усі зазначені види молодіжної субкультури — це неформальні об’єднання молоді, яким притаманні певні ознаки.

1. Неформальні колективи не мають офіційного статусу.

2. Слабко виражена внутрішня структура.

3. Більшість об’єднань має слабко виражені інтереси.

4. Слабкі внутрішні зв’язки.

5. Дуже складно визначити лідера.

6. Програма діяльності відсутня.

7. Діють з ініціативи невеликої групи зі сторони.

8. Становлять альтернативу державним структурам.

9. Дуже важко піддаються класифікації.

Причини відходу молоді в андергаунд:

виклик суспільству, протест; виклик сім’ї, непорозуміння в сім’ї; небажання бути як усі;

бажання затвердитися в новому середовищі; привернути до себе увагу;

нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні;

копіювання західних структур, течій, культури;

релігійні ідейні переконання;

данина моді;

відсутність мети в житті;

вплив кримінальних структур, хуліганство;

вікові захоплення.

4. Підсумок уроку

Сьогодні глобалізаційні процеси активно проникають у повсяк­денне суспільного життя. Сучасна молодь соціалізується в рамках глобального знання, глобальних іміджів. Цей процес породжує новий тип соціальної диференціації та суспільної культури. Час­тиною загальної суспільної культури є молодіжна культура, яка