75. Характеристика роботи л. М. Веккер. «Психические процеси». Т. 2. 1976

Психічні процеси - відчуття, сприйняття, мислення, емоцій, пам'ять, воля та інші, складаючи "матеріал" і утворені з нього структурні одиниці внутрішнього світу людини, служать предметом настільки ж гострого інтересу для пізнає думки, наскільки, і самі життєво значущі явища світу зовнішнього. Оскільки психічні процеси були, є і завжди залишаться оруднями і формами людського пізнання, а його кожного нове велике досягнення знову і знову вимагає максимально можливого звільнення від суб'єктивних точок і систем відліку, теорія психічних процесів ніколи не зможе втратити свій внутрішній зв'язок з основними гносеологічними і філософськими проблемами. Вичленовування понять про окремі психічні процеси було, по - видимому, результатом подальшої конкретизує роботи пізнання. Різні ознаки визначають свою специфічну ілюзій: 1) ознака предметності психічного процесу, доведеної до відтворення характеристик, які явно виходять навіть за межі субстрату, створює імпирічну основу ілюзії слияния або тотожності образу і предмета, 2) ілюзія, якою факт повної замуксированості внутрішньої динаміки стану органу, її не преставленості в структурі психічного процесу, становить зворотний бік ілюзії злиття образу з його об'єктом, 3) його суб’єктивно лежить в основі відповідної йому особливої ​​ілюзії думки - ілюзії безпосередній даності психічного її носія, суб'єкту, 4) пов'язана з глибокою специфічністю останнього з розглянутих відрізнених ознак психічного процесу - з тим, що було названо вільної активністю, що виражається в неоднозначності відносин психічного процесу до регульованого ним поведінкового акту. Структура психічних процесів в гештальтпсихології в такій же мірі абстраговані від станів субстрату, составляюшей її вихідний матеріал, як це має місце в асоціанизмі щодо принципу зв'язку психічних елементів. Фундаментальною емпирической характеристики психічних процесів, особливо перцептивних образів, є їх цілісність. Послідовність ходу кожного окремого психічного процесу також визначається загальною стратегією експериментально - теоретичного дослідження. Найпростішим процесом, в якому виявляються всі основні пародоксально - специфічні характеристики психічного, є відчуття. Воно становить ту вихідну область сфери психічних процесів, яка розташовується біля кордону, різко розділяє психічні та не психічні або до психічні явища. Основні характеристики відчуття розглянути під градусом зору співвідношень між сенсорними сигналами і сигналами нервового збудження, вони тут проаналізовані як специфічні параметри, відсутні нижче границі між психічним і нервовим і появляються безпосередньо при її переході. Дослідження образів сприйняття, відносяться до діапазону максимальної повноти і адекватності, розглядаються як завершальній етап актуального ґенезу і онтогенезу сенсорно – перцептивних актів.

Відчуття́ — психічний пізнавальний процес, який полягає у відображені окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу. Сприйняття́ (перцепція, від лат. perceptio) — психічнопізнавальний процес, який полягає у відображені людиною предметів і явищ, в сукупності всіх їхніх якостей при безпосередній дії на органи чуття. Ми́слення — це особлива ідеальна діяльність людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні відносини з природним і соціальним світом, що її оточує. Емоції (від фр. emotion — хвилювання, збудження) — складний стан організму, що припускає тілесні зміни розпоширеного характеру — в диханні, пульсі, залозо-виділеннях тощо — і на ментальному рівні, стан збудження чи хвилювання, що позначається сильними почуттям, і зазвичай імпульсом щодо певної форми поведінки. Па́м'ять - психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини.