- •Види уваги, розвиток уваги, методи дослідження уваги у дітей з вадами слуху дошкільного віку.
- •2. Репродуктивна уява, її розвиток у дошкільників з вадами слуху.
- •Будова, функціонування та якості цнс дошкільника.
- •4. Первинні автоматизми і навички. Навички і свідомість. Явище неусвідомленої установки, специфіка формування у дошкільному віці.
- •5. Фізіологічні, нейрофізіологічні основи і механізми уваги. Увага та установка у дітей з вадами слуху дошкільного віку.
- •6. Психіка і мозок дошкільника. Принципи і загальні механізми звязку.
- •8. Види мислення та опосередкованість його формування у дітей з вадами слуху
- •10. Розвиток мислення у дітей дошкільного віку
- •13. Фізіологія рухів і фізіологія активності
- •16. Природничо-наукові основи дошкільної сурдопсихології
- •17. Індивідуальні відмінності памяті у дошкільників з вадами слуху.(прибл.Далі добавити св.Сл.)
- •18. Характеристика роботи: т. О. Власова, м. І. Певзнер «о детях с отклонениями в развитии»
- •19. Методи психодіагностики дітей дошкільного віку з вадами слуху
- •20.Розвиток відчуттів онтогенезі.
- •23. Пам'ять та її характеристика у розвитку дітей дошкільного віку з вадами слуху
- •24. Завдання дошкільної сурдопсихології
- •25. Культурно – історична теорія л. С. Виготського та розвиток дітей з вадами слуху
- •26. Види памяті та особливості її протікання і формування в онтогенезі
- •29. Кризи у розвитку дошкільника з вадами слуху.
- •30. Предмет дошкільної сурдопсихології, завдання, методи
- •32. Сприймання, його компенсаторні види, якості та розвиток дошкільників з вадами слуху
- •33. Види уяви та її становлення у дошкільників з вадами слуху
- •35. Характеристика роботи: За ред. Б. Д. Корсунської «Пути обучения речи». 1960
- •37. Методи діагностики розвитку мислення.
- •37. Методи діагностики розвитку мислення
- •2.1. Обведи контур
- •2.2. Знайди будиночок
- •38. Мислення та його розвиток у дошкільників з вадами слуху
- •40. Провідний вид діяльності в онтогенезі
- •41. Ігрова діяльність дошкільників з вадами слуху та її розвиток
- •44. Розвиток писемного мовлення дошкільників з вадами слуху.
- •45. Дошкільна сурдопсихологія як наука
- •47. Роль і значення психологічних знань у діяльності сурдопедагога
- •49. Психічні явища і психологічні факти в онтогенезі розвитку дошкільника
- •50. Знання про відчуття, його розвиток у дошкільників з вадами слуху
- •52.Характеристика роботи: л.С. Виготський «Мышление и речь»
- •54. Теорії мислення у психології та особливості його розвитку
- •56. Характеристика роботи ж. Піаже, п. Фресс «Експериментальна психологія»
- •57. Характеристика роботи: а. Н. Леонтьев «Деятельность. Сознание. Личность». 1975
- •58. Діяльність дошкільника з вадами слуху
- •Характеристика роботи: Пфафенродт, в. Власова. «Фонетическая ритміка»
- •64. Вимірювання відчуттів, їх особливості розвитку
- •66. Мовлення та його загальна характеристика
- •67. Наукова та житейська дошкільна сурдопсихологія
- •69. Сприймання та його характеристика в онтогенезі розвитку дошкільника
- •71. Психічні процеси та їхній розвиток
- •72. Методи дослідження дошкільної сурдопсихології
- •73. Увага та її характеристика.
- •74. Закономірності розвитку сприймання у дошкільному віці.
- •75. Характеристика роботи л. М. Веккер. «Психические процеси». Т. 2. 1976
30. Предмет дошкільної сурдопсихології, завдання, методи
Предмет дитячої сурдопсихології вивчає психологічний розвиток ДВС і їх закони. Особливості окремих психологічних процесів. Вивчення різних видів діяльності дитини дошкільного віку: гри, навчання, праця та особливість в цілому. Дошкільна с/психологія ґрунтується на фактах та реальних явищах дійсності. У процесі дослідження та вивчення ДВС вчені збагачували науку та допомагали практиці. Методи: - визначення фактів та збір анамнезу; - оволодіння прийомами дослідження, розробка методів та методик; - аналіз і узагальнення добутих фактів, визначення значного головного фактору для впливу на розвиток ДВС.
32. Сприймання, його компенсаторні види, якості та розвиток дошкільників з вадами слуху
Сприймання – форма цілісного психічного відображення предметів або явищ при їх безпосередньому впливові на органи
Види сприймань
Види сприймань можуть бути визначені згідно з різними засадами. Наведемо головні з них.
В залежності від переважної ролі того або іншого аналізатора в структурі образу розрізняють наступні вигляди сприймання: кінестетичні, зорові, слухові, дотикові, нюхові, смакові.
В залежності від провідних аспектів об'єкта, що сприймаються, виділяють також такі класи сприймань:
• сприймання простору;
• сприймання часу;
• сприймання руху.
Сприймання простору включає сприймання:
• відстаней, на які предмети розміщені від нас і один від одного;
• напрямків, в яких вони знаходяться;
• розмірів предметів;
• форм предметів.
Головну роль в сприйманні простору грають кінестетичний і зоровий аналізатори.
Сприймання часу пов'язується в психології з тривалістю, швидкістю, послідовністю, одночасністю протікання тих або інших процесів. Тут головну роль грають слуховий, кінестетичний і тактильний аналізатори, причому слуховий аналізатор переважає в точності, в оцінці тривалості зовнішніх впливів всі інші аналізатори.
Сприймання руху — це відображення зміни положення предметів у просторі. Сприймання руху залежить від того, як сприймається рухомий предмет стосовно іншого нерухомого чи рухомого предмета.
Властивості сприймання
До основних властивостей сприймання відносять константність, предметність, цілісність, узагальненість, апперцепцію.
Предметність сприймання виявляється в тому, що об'єкт сприймається нами саме як відокремлене в просторі і в часу фізичне тіло. Найбільш яскраво дана властивість виявляється в феномені виділення фігури і тла.
Цілісність сприймання виявляється у незалежності цілісного образу від якості елементів. Будь-який образ цілісний. Під цим розуміється внутрішній органічний взаємозв'язок частин і цілого в образі.
Ще однією важливою характеристикою образу сприймання є його узагальненість. Вона означає віднесеність кожного образу до деякого класу об'єктів, які мають назву. В цьому відображається вплив не тільки мови, але й досвіду даної людини.
Константність - це відносна незалежність образу від умов сприймання, що виявляється в його незмінності: форма, колір, розмір та інші ознаки предметів і явищ сприймаються нами як постійні, незважаючи на те, що сигнали, що надходять від цих предметів в органи відчуттів, безперервно змінюються.
Апперцепція - зміст сприймання визначається і поставленим перед людиною завданням, і мотивами її діяльності.
Розрізняють сталу апперцепцію - залежність сприймання від усталених особливостей особи (світогляду, переконань, освіченості та ін.) і тимчасову апперцепцію, в якій відображаються ситуативні психічні стани (емоції, настанови, що виникають, і т. ін.).
