6. . Структура соціологічного знання та характеристика її

складових елементів.

Підструктурою соціологічного знання

розуміють систему взаємопов'язаних уявлень, понять, поглядів,

теорій соціальних процесів різних рівнів (чи то життєдіяльність

окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому).

Особливістю структури соціологічного знання є те, що вона є не

просто певною сукупністю (обсягом) інформації, уявлень і наукових

понять про соціальні явища і процеси, а перш за все певною

упорядкованою системою знань про суспільство як динамічно

функціонуючий організм.Соціологія – наука комплексна. Має

трьохрівневу структуру: 1 рівень – теоретична соціологія; 2 –

спеціальні соціологічні теорії (соціологія середнього рівня); 3 –

емпірічні соціологічні дослідження.Теоретична соціологія - основну

увагу концентрує на вивченні фундаментальних наукових проблем,

пов'язаних з формуваннями знання про соціальну дійсність,

описуванням, поясненням і розумінням процесів соціального

розвитку, розробкою концептуальних основ соціології, методології

та методів соціологічного дослідження. Напрями теоретичної

соціології: *феноменологічна соціологія; *концепція соціального

обміну; *теорія соціальної дії; *теорія соціального конфлікту;

Спеціальні соціологічні теорії – області соціологічного знання,

котрі мають своїм предметом дослідження відносно самостійні і

специфічні підсистеми суспільного цілого (етносоціологія,

соціологія молоді, міста тощо), відносини і окремі сфери

життєдіяльності (соціологія праці, побуту, соціальна психологія

тощо), інститути (соціологія громадської думки, соціологія сім’ї,

освіти тощо), процеси (соціологія організації, конфліктологія тощо)

– тобто галузеві знання. Загальносоціологічні теорії . на цьому

рівні кожне соціальне явище розглядається з точки зору його місця

і ролі в суспільстві, його різноманітних зв’язків з іншими явищами.

Спеціальні і галузеві соціологічні теорії торкаються в основному

окремих сфер суспільного життя, соціальних груп і інститутів,

поєднують в собі теретичний і емпіричний рівні дослідження.

Емпірічні соціологічні дослідження являють собою методи та

технології збору соціальної інформації – встановлення та

узагальнення соціальних фактів посередництвом прямої або

непрямої реєстрації подій, характерних для вивчення соціальних

явищ та процесів.

7.Сучасні соціологічні теорії.

ПраціГерберта Маркузе стоять дещо

осібно в сучасній соціологічній теорії. Він, разом із Адорно,

Хоркхаймером та іншими видатними вченими, належить до

Франкфуртської школи соціології. Цей напрямок в неомарксизмі

характеризується у першу чергу не так описовістю, як критичністю

теорії. Головною ідеєю Маркузе, що проходить через усю книгу, є

власне потреба у сучасній критичній теорії, оскільки конструктивна,

дієва критика у сучасному індустріальному суспільстві неможлива,

взагалі протест проти системи неможливий, оскільки система

індустріального суспільства прагне всякий протест інкорпорувати і

зробити його своєю складовою частину. Тобто, узагальнюючи,

можна сказати, що основою саморегулювання сучасної

індустріальної цивілізації є вже не репресія, не придушення

прагнень і потреб більшості, а формування стандартних хибних

потреб, що прив’язують індивіда до сучасного суспільства

репресивних, за словами Маркузе, потреб. Формується модель

одновимірного мислення і поведінки. Реалізацію цієї моделі

Маркузе прослідковує в своїй книзі “Одновимірна людина” на

різних рівнях і в різних сферах людської діяльності: на рівні

індивіда, на рівні суспільних процесів – основні ідеї Маркузе у цій

царині оглядово було тут викладено (частина І книги,

“Одновимірне суспільство”), а також у науці і філософії (частина ІІ,

“Одновимірне мислення”). Теорії макрорівня

(макросоціологія).Макросоціологічні теорії вивчають великі

соціальні системи, такі як: суспільство, цивілізації, їх внутрішні

структури і взаємини між структурними елементами. Цей підхід

більше пов'язаний з такими науками — демографія, політологія,

економіка. Теорія структурного функціоналізму. Її засновником є

американський вчений ТолкоттПарсонс (1902—1979). ВІН починав

свою кар'єру як економіст у Гарварді. Стажувався у Німеччині, де

познайомився з теоріями Вебера, Зіммеля, Тьоніса. Повернувшись

до Гарварда, почав викладати на факультеті соціології, щойно

організованому Пітірімом Сорокіним. Основні праці: "Структура

соціальної дії" (1937), "Соціальна система" (1951), "До загальної

теорії дії" (1951).