30. Основні стадії розвитку соціального конфлікту і методи його

розв’язання.

Аналіз змісту і особливостей протікання соціального конфлікту

доцільно провести по трьох основних стадіях:предконфликтная

ситуація;безпосередньо конфлікт;стадія вирішення конфлікту.

Передконфліктна ситуація.

Жоден соціальний конфлікт не виникає вмить.

Передконфліктна стадія - це період, в який конфліктуючі сторони

оцінюють свої ресурси, перш ніж зважитися на агресивні дії або

відступати.Спочатку кожна з конфліктуючих сторін шукає шляхи

досягнення цілей уникнення фрустрації без впливу на суперника.

Цей момент в передконфліктної стадії називається ідентифікацією.

Безпосередньо конфлікт.

Ця стадія характеризується, передусім, наявністю інциденту,

тобто соціальних дій, направлених на зміну поведінки противника.

Це активна, діяльна частина конфлікту.

Дії, що складають інцидент, можуть бути різними. Їх можна

розділити на дві групи, кожна з яких має в своїй основі специфічну

поведінку людей.

До першої групи відносяться дії суперників в конфлікті, що

носить відкритий характер. (Словесні дебати, економічні санкції,

фізичний вплив, політична боротьба і т.п.)

До другої групи відносяться потайні дії суперників в конфлікті

Вирішення конфлікту.

Зовнішньою ознакою вирішення конфлікту може служити

завершення інциденту.

Вирішення соціального конфлікту можливе лише при зміні

конфліктної ситуації. Ця зміна може приймати різні форми. Але

найбільш ефективною зміною конфліктної ситуації, що дозволяє

погасити конфлікт, вважається усунення причин конфлікту.

Всім конфліктам властиві чотири основних параметри:

 причини конфлікту;гострота конфлікту;тривалість

конфлікту;наслідки конфлікту.

Післяконфліктна стадія.

Велике значення має заключна післяконфліктна

стадія.

На цій стадії повинні бути зроблені зусилля по остаточному

усуненню протиріч інтересів, ціліше, установок, ліквідована

соціально-психологічна напруженість і припинена будь-яка

боротьба.

31. Основні шляхи та механізми розв’язання конфліктів.

Розв'язання конфлікту — це повне чи часткове усунення при-

чин, що його породжують, або зміна цілей та поведінки учасників

конфлікту.

Розв'язання конфліктів є головною, проте не єдиною складовою

процесу управління конфліктами, який включає в себе заходи і

стратегії не тільки подолання, а й попередження конфліктів.

Метод _B|[_Ѓ_<_ьЇlуникнення конфлікту дозволяє виграти час, мобілізувати

ресурси, об'єктивно оцінити ситуацію, скорегувати свої цілі, однак

не усуває причини, а, отже — і ймовірності виникнення конфлікту у

майбутньому.Метод переговорів дозволяє уникнути

насильницьких методів, зняти гостроту конфлікту, зрозуміти

аргументацію опонента, об'єктивно оцінити реальне

співвідношення сил та умови примирення.

Метод використання посередництва. Практика доводить, що

вдало підібраний посередник може швидко врегулювати конфлікт

там, де без його участі згода була б неможливою. Метод

третейського розгляду передбачає, що аналіз конфлікту

здійснюється у чіткій відповідності нормам закону, у тому числі, й

міжнародного права.

Стратегії виходу із конфлікту компроміс — часткове досягнення

своїх інтересів конфліктуючими сторонами на основі взаємних

поступок, відмови від окремих вимог і претензій, часткового

визнання вимог і претензій протилежної сторони;

співробітництво — конструктивне розв'язання проблеми

конфлікту на основі взаємного корегування його суб'єктами своїх

цілей, позицій, узгодження інтересів;

домінування — задоволення інтересів однієї з конфліктуючих

сторін за рахунок іншої шляхом нав'язування їй вигідного для

першої сторони рішення;

пристосування — вимушена або добровільна відмова від

боротьби однієї з конфліктуючих сторін за умов усвідомлення своєї

неправоти, необхідності збереження добрих стосунків з опонентом

або сильної залежності від нього

Управління конфліктами — це цілеспрямований вплив відпо-

відних державних органів, громадських організацій на характер

відносин між соціальними суб'єктами з метою:

• уникнення їх конфліктної взаємодії,• усунення чи

мінімізації причин ймовірних конфліктів,• а у разі їх виникнення

— корегування поведінки учасників конфлікту у напрямку пошуку

взаємоприйнятних шляхів його конструктивного розв'язання.