53.Визначте стадії розвитку соціальних конфліктів і шляхи їхнього вирішення

Зародження конфлікту - латентна стадія, часто навіть непомітна для зовнішнього спостерігача. Дії розвиваються на соціально-психологічному рівні - розмови на кухні, в курилках, роздягальнях. Розвиток цієї фази можна відстежувати за деякими непрямими ознаками (зростання числа звільнень, прогулів).

Передконфліктна стадія - це період, коли конфліктуючі сторони оцінюють свої ресурсні можливості. До таких ресурсів відносяться матеріальні цінності, за допомогою яких можна впливати на протилежну сторону; інформація; владу; зв`язку; союзники, на підтримку яких можна розраховувати.

Спочатку учасники конфлікту шукають шляхи досягнення цілей без впливу на конкуруючі сторони. Коли такі спроби виявляються марними, індивід, колектив, соціальна група визначають об`єкт, який заважає досягненню цілей, ступінь його вини, ступінь можливої ​​протидії. Цей момент в передконфліктної стадії називається ідентифікацією.

Передконфліктна стадія характеризується також виробленням кожної з конфліктуючих сторін сценарію або навіть декількох сценаріїв своїх дій, вибором способів впливу на протиборчу сторону. Передконфліктна стадія являє науковий і практичний інтерес для управлінців, соціологів, оскільки при правильному виборі стратегії, способів впливу на учасників можна гасити виникають конфлікти або, навпаки, їх роздмухувати, використовуючи певні політичні чи інші цілі.

Ініціює є стадія, на якій відбувається подія, що відіграє роль спускового гачка. Воно змушує сторони почати діяти відкрито і активно. Це можуть бути словесні дебати, мітинги, депутації, голодування, пікети, економічні санкції і навіть фізичний вплив і т.п. Іноді дії учасників конфлікту можуть носити і прихований характер, коли суперники намагаються обдурити, залякати один одного.

Пікова стадія - критична точка конфлікту, етап, коли взаємодії між конфліктуючими сторонами досягають максимальної гостроти і сили. Важливо вміти визначити проходження цієї точки, тому що після цього ситуація найбільшою мірою піддається управлінню. І в той же час втручання в конфлікт на пікової точці марно і навіть небезпечно.

Згасання конфлікту пов`язано або з вичерпанням ресурсів однієї зі сторін, або з досягненням угоди. Якщо конфлікт - силове взаємодію, то участь в конфлікті вимагає наявності деякої сили, способу впливу на суперника, протиборчу сторону.

54.У чому полягають особливості етнополітичних конфліктів?

Етнополітичний конфлікт — це соціально-кризова ситуація, зумовлена незбіганням інтересів і цілей етнічних груп у рамках спільного етносоціального простору.

Однією з причин етнополітичного конфлікту є етнотери-торіальні спори та суперечки. В багатьох випадках такі конфлікти виникають через прагнення еліти етнічної спільноти створити власну державу. Це — грузино-абхазький конфлікт, вірмено-азербайджанський конфлікт, етнополітичний конфлікт в Чечні, Придністров'ї. Так, у вересні 1990 року місцева влада проголосила про створення Придністровської Молдавської Республіки. Декларацію було засуджено молдавським парламентом. На початку листопада 1990 року сталися перші збройні сутички між придністровцями та молдавською міліцією за контроль над муніципальними органами влади в Дубоссарах. До кінця 1991 року тривав так званий "повзучий путч" — поступове встановлення контролю над місцевими адміністративними будівлями, відділами міліції, школами, радіостанціями в містах і селах на лівому березі Дністра. Особливо напруженою ситуація стала влітку 1992 року, коли у конфлікт втрутилися російські війська і вибили молдавські сили з м. Бендери. Командуючий російськими військами генерал Олександр Лебедь підтримав лідера Придністров'я Ігоря Смирнова, засудивши кишинівську владу як "фашистську". Пізніше фактично відбувались миротворчі процеси, спроби врегулювати конфлікт за допомогою третьої сторони (Росія, Україна, ОБСЄ). В той же час у Молдові точився інший етно-політичний конфлікт, що завершився прийняттям закону "Про особливий статус Гагаузи (Гагауз Ері)" (грудень 1994 p.).

Іншою причиною етнополітичної конфліктності є боротьба за ресурси і власність. Предметом спорів найчастіше виступає земля, її надра. До прикладу, розробка нафтових родовищ в Сибіру призводить до зменшення поголів'я оленів, порушення екологічного балансу територій, де проживають корінні народи. Звідси наростання регіонального сепаратизму, неприязні до росіян з боку чукчів, евенків, коряків.

Серед причин етноконфліктів виділяють зміни у системі розподілу праці. Природно, що в поліетнічних державах існує складна система розподілу праці, що має етнічне підґрунтя. Зазіхання на ринок праці з боку "інших" етнічних груп призводить до конфліктності. В країнах Європейського Союзу на сучасному етапі такі конфлікти виникають через конкуренцію, яку створюють українці, молдавани, араби, вихідці з Латинської Америки місцевим жителям, працюючи за меншу оплату. Це провокує ксенофобію, расизм, побутові міжетнічні сутички в Німеччині, Франції, Іспанії.

Вагомою причиною етнополітичних конфліктів є порушення прав національних меншин, дискримінація етнічних груп. В ряді країн Латинської Америки, Алжирі, Сенегалі, Мадагаскарі законодавство взагалі не визначає статус етнічних та мовних меншин. Навіть європейська держава Франція не підтримує ст. 27 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, яка є концептуальною для визначення статусу національних меншин. Така позиція породжує проблеми та сутички на етнічному підґрунті.

За характером дії конфліктуючих сторін виділяють насильницькі та ненасильницькі конфлікти.

Насильницькі конфлікти проходять у вигляді відкритого протистояння, участі бойових сил, депортацій та "етнічних чисток". До прикладу, через довготривалі суперечки з Грецією у липні 1974 року Туреччина здійснила військову інтервенцію на Кіпр. В результаті було вигнано 140 — 160 тисяч греків-кіпріотів з Півночі та 60 тисяч турків-кіпріотів з Півдня. Відбулись масові етнічні чистки.

Ненасильницькі конфлікти відбуваються у формі мітингів, демонстрацій, пікетів, голодовок, акцій громадянської непокори. Як правило, головними акторами конфліктуючих сторін є владні структури, політичні партії, громадські рухи та організації. Фактично, такий латентний (прихований) етнополітичний конфлікт відбувається в незалежній Україні —■ представники російських громадських організацій у Південно-Східній Україні влаштовують громадські акції, привертаючи увагу до соціально-економічних та політичних проблем держави.

Виділяють етнополітичні конфлікти за сферами проявів та причинами виникнення (етнотериторіальні, етноекономічні, етнокультурні, етнорелігійні, етнопсихологічні, етноісторичні тощо).