6. Територіальний розподіл основних форм підготовки наукових та науково-педагогічних працівників.

Форми підготовки наукових та науково-педагогічних праівників:

• аспірантура і докторантура;

• самостійна робота над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук;

• переведення на посади наукових співробітників для завершення докторських дисертацій (а посади наукових співробітників для завершення докторської дисертації переводяться тривалістю до двох років кандидати наук, які працюють в університеті на штатних педагогічних посадах та мають вагомі здобутки з певної наукової спеціальності, виконали не менше двох третин плану дисертаційної роботи);

• здобувачі наукового ступеню кандидат наук (здобувачі наукового ступеня кандидата наук прикріплюються до кафедр університету, які мають аспірантуру з відповідних спеціальностей, для підготовки і захисту кандидатської дисертацій та складання кандидатських іспитів з філософії, іноземної мови і спеціальної дисципліни на термін до 5 років);

надання творчих відпусток.

Аспірантура і докторантура є формами підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів. Аспірантура і докторантура відкривається при вищих навчальних закладах третього або четвертого рівнів акредитації і прирівняних до них закладах післядипломної освіти (далі - вищі навчальні заклади), у наукових установах, які мають исококваліфіковані науково-педагогічні та наукові кадри, сучасну науково-дослідну, експериментальну та матеріальну базу.

Самостійна робота над дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата наук є однією з форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів.

Здобувачами наукового ступеня кандидата наук, які працюють над дисертаціями поза аспірантурою (далі - здобувачі), можуть бути особи, які мають вищу освіту і кваліфікацію спеціаліста або магістра. Іноземці та особи без громадянства можуть бути здобувачами на підставі:

• міжнародних договорів України;

• загальнодержавних програм;

• договорів, укладених вищими навчальними закладами з юридичними та фізичними особами.

7. Вибір проблеми наукового дослідження та вимоги до теми.

Наукове дослідження - це цілеспрямований процес пізнання, який здійснюється з метою викриття закономірностей зміни об'єктів в залежності від певних умов місця і часу їх функціонування для подальшого використання їх в практичній діяльності.

Вибір теми дослідження– це один із найважливіших етапів у підготовці наукової роботи. Слід звернути увагу, що практика показує, що правильно обрати тему – це значить наполовину забезпечити успішне її виконання. Серед критеріїв, яким має відповідати тема наукового дослідження, доцільно виокремити такі:

• актуальність;

• новизна і перспективність;

• наявність джерельної бази;

• доступність пізнавальним можливостям учнів;

• відповідність віковим інтересам та потребам дослідників.

Тема дослідження може бути як самостійно обрана студентом, так і рекомендована йому науковим керівником. Головне, щоб вона зацікавлювала молодого науковця, відкривала нові обрії володіння літературним матеріалом, розвивала широку читацьку культуру особистості. 

Проблема являє собою ряд складних теоретичних та практичних завдань, вирішення яких назріло в суспільстві. З соціальних позицій проблема - це відображення протиріччя між суспільною потребою в знаннях та відомими шляхами їх отримання, протиріччя між знанням і незнанням. В залежності від масштабу завдань, що виникають, розрізняють глобальні, національні, регіональні, галузеві та міжгалузеві проблеми. Тема є складовою частиною проблеми. В результаті здійснення науково-дослідних робіт по тій чи іншій темі одержують відповіді на певне коло наукових питань, що охоплюють частину проблеми. Узагальнення результатів досліджень по комплексу тем може дозволити вирішити наукову проблему.