45. Чинники, що формують підгрунтя молодого науковця.

Ціннісні орієнтації вченого спираються на цінності наукового позна ня як особливого виду діяльності (когнітивні цінності) і на цінності, яким керується вчений як особистість (екзистенційні та соціальні цінності).

Традиційно головна когнітивна цінність науки - істина (обєктивний, доведений знання). І до недавнього часу вчені були переконані, що етика науки полягає в дотриманні таких норм наукової діяльності як чистота проведення експерименту, наукова сумлінність у теоретичних дослідженнях, негативне ставлення до плагіату, високий професіоналізм, безкорислива пошук і відстоювання істини.

Сенс дотримання цих норм в тому, що у прагненні до істини учений не повинен рахуватися ні зі своїми симпатіями і антипатіями, ні з якими б то не було іншими привхідним обставинами. Широко відомо, наприклад, вислів Арістотеля: «Платон мені друг, але істина дорожча». Багато подвижники в науці не зрікалися своїх переконань перед лицем найважчих випробувань і навіть смерті - Дж. Бруно та ін.) Як зазначає в цьому звязку норвезька філософ Г. Скірбекк, будучи діяльністю, спрямованою на пошук істини, наука регулюється нормами: «шукай правду», «уникай нісенітниці», «висловлюйся ясно», «намагайся перевіряти свої гіпотези як можна більш грунтовно». Приблизно так виглядають формулювання цих внутрішніх норм науки.

Норми наукової етики рідко формулюються у вигляді специфічних переліків та кодексів. Однак відомі спроби виявлення, опису й аналізу цих норм. Найбільш популярна в цьому відношенні концепція англійського соціолога науки Р. Мертона, представлена в роботі «Нормативна структура науки» (1942 р.). У ній Р. Мертон дає опис етосу науки, що розуміється їм як комплекс цінностей і норм, що відтворюють від покоління до покоління вчених і які є обовязковими для людини науки.З точки зору Р. Мертона, норми науки будуються навколо чотирьох основних цінностей:

• універсалізм - переконаність у тому, що вивчені наукою природні явища протікають всюди однаково і істинність наукових тверджень повинна оцінюватися незалежно від віку, статі, раси, авторитету, звань тих, хто їх формулює. Наука, отже, внутрішньо демократічна270;

• спільність - наукове знання повинна вільно ставати загальним надбанням;

• безкорисливість - стимулом діяльності вченого є шукати істини вільною від міркувань особистої вигоди (слави, грошової винагороди тощо);

• скептицизм організований - повага до попередників і критичне ставлення до їх результатів.

Ці соціальні норми складають основу професійної діяльності вчених та їх поведінки (т.з. «етос науки»). Їх вчений засвоює в ході своєї підготовки професійної. І коли вже пізнання регулюється нормами, нехай навіть нормами пізнавальними і методологічними, слідування їм або нехтування ними виступає і як акт морального вибору, який передбачає відповідальність вченого перед своїми колегами і перед науковою спільнотою, тобто його професійну відповідальність.

46. Структура науково-дослідних кадрів в Україні.

Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є:

• асистент;

• викладач;

• старший викладач;

• директор бібліотеки;

• науковий працівник бібліотеки;

• доцент;

• професор;

• завідувач кафедри;

• декан;

• проректор;

• ректор.