Питання №14.

Еволюція журналістських жанрів після виникнення радіомовлення. Трансформація радіожанрів у сучасних умовах.

Радіомовлення спочатку використовувало прийнятні для нього жанри преси і літератури. Чимало тих жанрів використовує і дотепер у їх первісному вигляді (зрозуміло, у звуковій інтерпретації), не змінюючи їх основних елементів. Інші жанри радіомовлення асимілювало, пристосовувало до своєї природи, підкорегувавши головним чином композиційно і мовности¬лістично, але суттєво не змінило їх жанрових характеристик. Разом з тим утвердження радіомовлення у якості нового, специфічного ко¬му¬нікативного засобу призвело до трансформації ряду традиційних жанрів, зба¬гачення їх новими елементами, до створення нових, можливих тільки в ра¬діомовленні способів відображення дійсності.

Відмінність жанрів радіожурналістики від жанрів газетної журналістики обумовлена специфікою радіокомунікації. За своєю суттю радіопередача – це акустичне відображення дійсності. В основі його лежать мовлене слово, музика, шуми і т. д. Ці компоненти в сукупності виражають специфіку творчої діяльності на радіо.

Отже, особливості радіожанру визначаються слуховим сприйманням, спе¬цифікою радіокомунікації. Основні її моменти – звукове зображення дійсності, усна творчість, можливість безпосереднього впливу на слухача, передача ін¬формації про подію у процесі її розвитку або після того, як звукова картина по¬дії і супроводжуюча її розповідь журналіста були записані на магнітну стрічку.

Жанри радіожурналістики харак¬теризуються такими важливими особливостями:

1.Документальним усним мовленням, яке використовується різними жан¬рами радіодокументалістики;

2.Акустичним відображенням події і місця дії, тією роллю, яку відіграє у журналістському описі події звукова характеристика;

3.Ілюзією участі, яка створюється з допомогою радіотехнічних засобів, журналістських прийомів і справляє на слухача сильний психологічний вплив;

4.Психологічною напругою і емоційним звучанням, що досягається з до¬помогою монтажу, багатим інтонаційним забарвленням усної мови і музичним оформленням.

Призначення жанрів визначають три основні способи ві¬дображення дійсності журналістикою: а) повідомлення фактів, новин, б) інтерп¬ретація фактів, подій, явищ, в) образно-публіцистичне розкриття фактів, подій, явищ.

В основі жанрів радіожурналістики міститься інформаційне повідомлення. Інформаційні передачі повідомляють найважливіші факти, виявляють най¬загаль¬ніші зв’язки і відносини. Все багатство відтінків подій заховано за фак¬тами. Слухачеві пропонується тільки результат певних дій, подій, явищ.

Факт або групу фактів із хронікального повідомлення можна розгорнути в радіокореспонденцію, радіокоментар, радіорепортаж, радіонарис, радіобесіду. У такому випадку в процесі освоєння дійсності засобами різних жанрів розкри¬ваються складніші зв’язки і ставлення до них автора, його національно-гро¬мадянська позиція.

Використовуючи жанри преси як основу, радіожурналістика створювала і удосконалювала систему своїх жанрів. Слід зазначити, що жанри радіожурналістики у процесі розвитку відчували вплив не тільки преси, але й усного мовного спілкування, усної пропаганди, театру, кіно, а пізніше й телебачення.

Цілісну систему сучасних жанрів радіожурналістики можна охарактери¬зувати як сукупність жанрів, динамічні зв’язки яких (як внутрішні, так і зовнішні) визначаються:

- потребами відображення дійсності з метою впливу на вирішення цілого комплексу проблем українського державотворення, входження України у єв¬ропейську і світову спільноту держав;

- функціонуванням радіожурналістики у системі засобів масової інфор¬мації;

- типом творчості – інформаційно-публіцистичним;

- акустичними особливостями комунікаційного каналу;

- закономірностями внутрішнього розвитку жанрів, їх взаємодією.