18.Охарактеризуйте фації магматичних порід.

Ефузивна фація, або вулканічні покриви. Представлена лавами, лавовими брекчіями, туфобрекчіями, різними туфами, у тому числі ігнімбрітами та ін. Зазвичай вони залягають згідно з осадовими породами. Ефузиви формуються поблизу жерла (потужні лавові потоки, крупно уламкові туфи, брилові брекчії та ін.), на деякій відстані від жерл (дрібно- та середньо уламкові туфи, лави середнього та основного складу, ігнімбріти та ін.) та вдалині від вулканічних апаратів (дрібно- та тонко уламкові туфи, вулканогенно-осадові утворення) Вулканічні покриви утворюються як у наземних так і у підводних утвореннях. Деякі з дослідників виділяють серед порід ефузивної фації три субфації:1 лавові потоки (субфація тікучих лав);2пірокластичні породи (експлозивна субфація);3екструзивні куполи та обеліски та пов’язані з ними уламкові породи (екструзивна субфація).

Жерлова фація. Перш за все слід відмітити, що вулканічні жерла або апарати являють собою вертикальні, або практично вертикальні канали, що з’єднують глибинний осередок вулкану з поверхнею землі. На поверхні жерло закінчується кратером. Породи, які виповнюють жерло, проривають вміщаючі товші та мають з нею сікучі контакти. У більшості випадків виверження вулканів відбуваються багатократно і жерла несуть сліди багатоактних вивержень. Жерла зазвичай складені лавами сфероїдальними та флюїдальними, туфолавами та лавовими брекчіями, а також пірокластичним матеріалом (брекчії вибухів, рідко ігнімбріти) Лави та лавові брекчії, що виповнюють жерло називають неками. Поблизу жерл у вміщаючих породах у зв’язку з проривами газів часто утворюються трубоподібні, дайкоподібні та більш складні за формою тіла, що складені еруптивними брекчіями (брекчії вибухів). Уламки вміщаючих порід різної форми та розміру зцементовані тим самим матеріалом, але більш інтенсивно подрібненим, магматичний цемент може бути відсутнім. Жерла приурочені до пересічення лінійних розломів, але іноді навкруги них розміщуються радіальні, кільцеві або напівкільцеві дайки.

Субвулканічна фація. Породи цієї фації утворюються при рухах лави до поверхні та застиганні її на невеликих глибинах (від декількох сотень метрів до 1-2 км). Субвулканічні масиви мають форму штоків, силлів, лакколітів, дайок та ін. В районах розповсюдження ліпаритової формації вони представлені ліпаритовими та ліпарито-дацитовими порфірами, дацитовими і андезитовими порфіритами та ін. Субвулканічні масиви проривають вміщаючі їх вулканічні покриви та породи фундаменту, але можуть знаходитися і всередині жерл. Однак при формуванні, на відміну від екструзивів і неків вони не виходять на поверхню. Зазвичай вкорінення субвулканічних тіл відбувається після того як жерло було закупорене і тому вони розташовуються навкруги жерла на більш значній площі. Текстура порід масивна, нерідко в контактових частинах спостерігається флюїдальність. Іноді в контактових зонах масивів спостерігаються своєрідні магматичні брекчії, у яких уламки ліпаритових порфірів та окремих мінералів зцементовані ліпаритовим порфіром. Такі брекчії називають автомагматичними, вони відображають складний стадійний процес формування субвулканічних масивів.

Гіпабісальна фація ліпаритовох формації. Представлена гранітами, що сформувалися на місці вулканічного осередку. Кристалізація їх відбувалася на глибинах 2-2,5 км від поверхні. Контакти гранітів з більш ранніми вулканогенними утвореннями достатньо різкі, січні. Але для низки районів описані приклади поступового переходу гранітів у вищезалягаючі літокристалічні туфи та ігнімбріти.

Дайкова фація. Представлена породами середнього та основного складу. За часом формування магматичних утворень є завершальною. Для доведення комагматичності порід цієї фації з вулканогенними утвореннями також необхідно провести спеціальні дослідження.