Рудні поля на щитах

Типовим прикладом рудних полів на щитах є платинові родовища Трансваалю у Південній Африці, що пов’язані з Бушвельдським лополітом основних та ультраосновних порід. Структурно-геологічна позиція лополіту визначається крупним розривним порушенням, яке розвинуте у його основі та слугувало магмупідводячим каналом. Розташування платинового зруденіння повязане зі стратифікацією массиву у його нижній частині, що має потужність 15-20 м та представляє собою горизонт Меренського.

Рудні поля на активізованих щитах

Типовим прикладом є мідно-нікелеві рудні поля Печєнгського району на Кольському півострові, що приурочене до печенгської верствуватій світі. В її межах виділяється товщі порід, що містить філіти, туфи, туфіти, глинисті сланці, вапняки та іншу породи, які інтесивно зім’яті у складки та інтрудовані основними та ультраосновними масивами верхньопротерозойського віку. З цими масивами генетично пов’язане мідно-нукелеве зруденіння.

Нікель-вмісні масиви представлені згідним тілами, значна частина яких розташовується в центральній, вигнутій за простяганням частині туфогенно-осадовій товщі, яка ускладнена розривними порушеннями.

Структурно-геологічна позиція рудних полів Печенгського району визначається вигином печенгської світи. Крім того великого значення набувають сприятливі за фізико-механічними властивостями породи осадової товщі, яка пронизана масивами основних порід, та січні західні скиди.

Рудні поля на активізованих платформах

Прикладом структурно-геологічних позицій рудних полів суттєво магматичних родовищ на активізованих платформах є Норільське рудне поле, що знаходиться на Сибірській платформі. Позиція його визначається положенням диференційованих рудоносних габро-долеритів, що розташовані у положистій синклінальній складці. Магматичні розплави піднімалися по круто падаючим розривним порушенням, які простягаються паралельно вісі складки у північно-східному напрямку та розповсюджувалися по положистим міжформаційним зривам, утворюючи полого залягаючи тіла складної форми.

40.Рудні поля контактово-метасоматичних та гідротермальних родовищ

Приклади структурно-геологічних позицій рудних полів гідротермальних родовищ розглянемо для внутрішніх підняттів геосинкліналей – інтрагеоантикліналей, серединних масивів та активізованих платформ.

Рудні поля у інтрагеоантикліналях

Приклади структурно-геологічних позицій цих рудних полів розглянемо окремо для полів, що пов’язані зі складчастими та тріщинними структурами.

До перших відносяться рудні поля поліметалевих родовищ Рудного Алтаю. Всі відомі з них, розвиваються у поліметалевому поясі, який тяжіє до Приіртишської та Північно-Східної зони зім’яття. Родовища сформувалися у ефузивно-осадових відкладах середнього девону, частково нижнього карбону. Ці відклади зім’яті у складки з вісями, що орієнтовані переважно на північний-захід та пересічені розривними порушеннями та різними інтрузивними породами.

Структурно-геологічна позиція рудних полів поліметалевих родовищ всіх районів Рудного Алтаю визначається співвідношенням складчастих та розривних порушень.

У якості типового прикладу може бути розглянуте добре досліджене Зирянівське рудне поле (рис. 61). Воно приурочене до одноіменної субширотно антикліналі сундучного типу з крутопадаючими крилами. Зирянівська антикліналь ускладнює південно-західне крило більш крупної Ревнюшської антикліналі.

Структурно-геологічна позиція Зирянівського рудного поля визначається наявністю широтної антикланальної складки, що ускладнює головну антикліналь та розсічену розривними порушеннями широтного та північно-західного простягання. Суттєву роль у локалізації зруденіння відіграє сприятлива для рудовідкладення пачка алевролітів та кварцових альбітофірів, що часто перешаровуються.

Структурно-геологічні позиції рудних полів у інтрагеоантикліналях, що характеризуються тріщинними структурами, можуть бути розглянуті на прикладі Східного Карамазара, що складений верхньопалеозойськими ефузивами (переважно кислими) та їх туфами, що зім’яті у пологі складки та ускладнені розривними порушеннями (рис. 62).

Для цього району характерним є розвиток середньо- та низкотемпературних мідь-вісмутових та срібло-свинцевих родовищ та рудопроявів, які представлені жилами та штокверковими зонами. Відносно слабко розповсюджені баритові жили, іноді з галенитом. Типовим для Східного Карамазарає Адрасманське рудне поле. У його межах розвинута переважно мідь-вісмутова мінералізація. Рудне поле розташовується серед верхньопалеозойських туфолав кварцового порфіру, що містять неки, складені жерловими фаціями тих же порід. Структурно-геологічна позиція Адрасманського рудного поля визначається крупним Свинцевим розломом північно-західного простягання, який був закладений під час формування ефузивної товщі. Цей розлом сполучується з Тариеканським розломом, а також неком екструзивних порід, що приурочені до місця перетину Свинцевого розлому та Північно-Східного розривного порушення.

Іншим прикладом структурно-геологічної позиції рудних полів, що сформовані у інтрагеоантиклінальних областях та характеризуються розвитком тріщин них структур, є Алтин-Топканське свинцово-цинкове рудне поле скарнової формації, що знаходиться у Західному Карамазарі.

Алтин-Топканське рудне поле (рис. 63) розташовується у вапняках верхнього девону та нижнього карбону, що простягаються у західному та північно-західному напрямку. Північно-східними скидами породи розбиті на ряд блоків, що переміщенні один відносно одного. Південна межа вапнякової гряди визначається розривним порушенням – Контактовим розломом, по якому карбонатні породи насунуті на ранньогерцинські гранодіорити. Поблизу цього порушення вапняки інтенсивно розсланцьовані, а гранодіорити мілонітізовані. На півночі вапняки по тектонічному контакту відокремлені від верхньокарбонових дацитів.