22. Дайте структурну оцінку рудним полям і родовищам, що приурочені до лінійних вулканічних споруд, ускладнених повздовжніми і поперечними розривними порушеннями

Линейные вулканические сооружения характерны для образований липарнтовой и липарит-гранитной формаций, с которыми связаны рудо­носные вторичные кварциты Казахстана, Средней Азии, Северо-Востока СССР и других районов. С линейными вулканическими жерлами связа­ны также некоторые уран-молибденовые месторождения.

В размещении образований липарнтовой и липарит-гранитной фор­маций главное значение имеют глубинные долгоживущне разломы, зало­женные в нижних структурных этажах и ярусах. Протяженность их из­меряется многими десятками километров. Однако вулканогенно-интрузивные образования локализуются на отдельных участках этих разломов в местах их изгибов, разветвлений, а также сопряжении и пересечений с поперечными разрывными нарушениями. Геологическое строение рудоносных участков сложное. Узкие тектонические зоны оказываются вы­полненными вулканогенно-осадочными толщами, жерловой фацией по­род и субвулканическими образованиями.

Среди линейных вулканических сооружений следует различать по­стройки без грабенов, а также грабены, в которых узкие вытянутые блоки вулканогенных пород, зажатые среди древних метаморфических образований, опущены на значительную глубину. В Центральном Казах­стане часто встречаются изогнутые линейные сооружения. Иногда гра­бены оканчиваются дугообразными изгибами.

Вулканические жерла и субвулканические тела на линейных соору­жениях являются преимущественно трещинными, вытянутыми по на­правлению сооружения. Редко в местах расширения этих сооружений формируются достаточно крупные вулканические аппараты овальной формы. Однако и в таких жерлах экструзивы оканчиваются системами дайкообразных апофиз, вытянутых вдоль вулканической постройки.

В районах Центрального Казахстана форма тел вторичных кварци­тов обычно сложная, они вытянуты вдоль линейных нарушений. Но более поздние рудные тела (жилы, штокверки, рудные столбы) с сульфидной минерализацией локализуются как в продольных нарушениях, так и в поперечных, косо ориентированных секущих разрывах.

К вулканическим жерлам, обычно бескальдерным (линейным, кони­ческим, трубообразным и сложной формы) приурочены внутрижерловые, околожерловые и комбинированные месторождения с жильной, штокверковой и столбообразной формой рудных тел, а также межпластовые за лежи около жерл.

В линейных вулканических сооружениях фации магматических по­род и глубина их формирования, а также вертикальный размах лока­лизующегося в них оруденення аналогичны вулканическим куполам и бывают значительными.

24 Охарактеризуйте геологічну будову рудоносних провінцій, що приурочені до внутрішніх піднять геосинкліналей.

Характеризуються наступними головними рисами:

а) проявом відносно стійкого підняття протягом тривалої історії розвитку. Для них характерні знижені потужності розрізів осадових утворень порівняно з інтрагеосинклінальними областями, що до них прилягають, а також часті перериви та кутові неузгодження між різновіковими товщами порід. В цих провінціях поряд з осадовими (перешарування карбонатних та теригенних осадків) породами широко розвинуті ефузивні товщі кислого та середнього складу.

б) широким проявом розривних порушень, що розвиваються протягом тривалого періоду та обумовлюють загальну брилову будову площі. Ці розривні порушення слугують каналами для тріщин них виливань лав, для формування вулканів центрального типу, а також для вкорінення більш пізніх дайок та малих інтрузій. Ці ж розривні порушення контролюють розташування зруденінь ендогенних родовищ.

в) багатократним проявом інтрузивної діяльності. Ранні комплекси інтрузивних порід зазвичай представлені крупними тілами гранітоїдів, переважно гранодіоритів та гранітів. Пізні інтрузивні комплекси проявляються у вигляді невеликих штоків, дайкоподібних та більш складних за формою тіл різного складу, при різкому переважанні кислих та сублужних порід. Характерним є також наявність дайок лампрофірів.

Типовими прикладами рудоносних провінцій, що приурочені до інтрагеоантикліналей є: Кураміно-Чаткальська зона Південно-Західного Тянь-Шаню, області Північного Кавказу, Каджаран-Мисханська зона Малого Кавказу, область Рудногірського підняття (Німеччіна, Чехія) та ін.