Тема № 9 методика визначення енергетичної цiнностi та якiсного складу добового харчового рацiону актуальнiсть теми

Знання основних принципiв рацiонального харчування провізору потрiбне для того, щоб умiти оцiнювати харчування окремих людей з врахуванням їх вiку, статi, умов працi, побуту, стану здоров’я. Провізор повинен вмiти давати поради щодо лiквiдацiї недолiкiв в харчуваннi окремих людей та організованих колективів, пропагувати рацiональне харчування серед населення.

Мета заняття

Вмiти визначати добовi енерговитрати i потребу органiзму в основних харчових та бiологiчно активних речовинах для рiзних груп населення.

Питання для самопiдготовки

1. Основнi функцiї харчування.

2. Умови, що забезпечують рацiональне харчування.

3. Методи вивчення енергетичних витрат органiзму: пряма i непряма калориметрiя, табличний та розрахунковий метод.

4. Фiзiологiчнi норми харчування населення (1992 року).

5. Фiзiолого-гiгiєнiчне значення окремих харчових та бiологiчно активних речовин (бiлкiв, жирiв, вуглеводiв, вiтамiнiв, мiнеральних речовин).

6. Методика визначення потреби органiзму в окремих харчових речовинах.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВIРКИ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРIАЛУ

1. Вкажіть групу інтенсивності праці хірурга і розрахуйте його добові енерговитрати, якщо ВОО становить 1380 ккал.

2. В добовому харчовому раціоні студента міститься 72 г білків, 58 г жирів, 382 г вуглеводів. Оцініть збалансованість раціону студента за основними харчовими речовинами.

Еталони правильних вiдповiдей

1. 3 група, 2622 ккал.

2. Співідношення б:ж:в становить 1:0,8:5,3.

Раціон не збалансований.

Самостiйна робота на заняттi

1. Визначити витрати енергiї на основний обмiн органiзму згiдно ситуацiйної задачi.

2. Визначити загальнi добовi енергетичнi витрати органiзму за допомогою коефiцiєнта фiзичної активностi (КФА).

3. Визначити потребу органiзму в бiлках ( в т. ч. тваринних), жирах (в т. ч. рослинних), вуглеводах (в т. ч. цукру), вiтамiнах (А, гр. В, С), мiнеральних речовинах (кальцiї, фосфорi та iн.).

Лiтература

О с н о в н а

1. Мізюк М. І. Гігієна. Підручник. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 97-109.

2. Матеріали лекції.

Д о д а т к о в а

1. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Навч. посібник.- К.: Здоров’я, 1999. - С. 310-339.

2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни: Підручник / Є. Г. Гончарук, Ю. І. Кундієв, В. Г. Бардов та ін.; За ред. Є. Г. Гончарука. – К.: Вища шк., 1995. – С. 440-442, 445-453.

3. Габович Р. Д., Познанский С. С., Шахбазян Г. Х. Гигиена.- 3-е изд., перераб. и доп.- Киев: Вища школа, Головное изд-во, 1983. - С. 136-155.

4. Петровский К. С., Ванханен В. Д. Гигиена питания: Учебник.- М.: Медицина, 1981. - С. 35-157.

5. Нормы физиологических потребностей в пищевых веществах и энергии различных групп населения // Вопросы питания. - 1992. - № 2. - С. 6-15.

Тема № 10 методика визначення вiтамiнної забезпеченостi органiзму I вмiсту вiтамiнiв у добовому харчовому рацiонi актуальнiсть теми

Для правильної етiологiчної дiагностики лiкування та профілактики захворювань провізор повинен знати багатогранну роль вiтамiнів в обмiнi речовин. Вiн повинен вмiти встановити вiтамiнну цiннiсть харчового рацiону за набором продуктiв, володiти простими методами оцiнки забезпечення органiзму вiтамiнами, вмiти рекомендувати рацiон з метою оптимального забезпечення органiзму вiтамiнами в залежностi вiд вiку людини, стану її органiзму, пори року.