1.4 Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні ґрунтується на законодавче визначених принципах (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

в Україні

Принцип	Зміст принципу
Обачності	Застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати зниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства
Повного висвітлення	Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі
Автономності	Кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства
Послідовності	Постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку й повинна бути обґрунтована то розкрита у фінансовій звітності
Безперервності	Оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі
Нарахування та відповідності доходів та витрат	Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів
Превалювання сутності над формою	Операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми
Історичної (фактичної) собівартості	Приоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання
Єдиного грошового вимірника	Вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці
Періодичності	Можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності

У міжнародній практиці, крім зазначених, існують наступні принципи побудови бухгалтерського обліку: принцип двоїстості, доказовості, індивідуалізації та персоніфікації рахунку, історизму (безперервності), стабільності (сталості), реєстрації доходу, зіставності та інші.

1.5. Вимірники що застосовуються в бухгалтерському обліку

У бухгалтерському обліку для відображення руху засобів, коштів і господарських процесів, використовують три вади вимірників – натуральні трудові та грошові (вартісні).

Натуральні вимірники використовують для одержання даних за кількістю однорідних об'єктів обліку в одиницях виміру (за об'ємом, площею, вагою, довжиною). В обліку використовуються натуральні вимірники: міри довжини (сантиметри, метри, кілометри тощо), ваги (грами, кілограми, тонни тощо), площі (квадратні метри, гектари тощо), об'єму (літри, кубічні метри, тощо) та ін. Натуральні вимірники використовують для обліку кількості матеріальних цінностей. Застосування матеріальних показників до сортів, сортиментів дає змогу одержувати дані про кількість і якість зумовлених матеріальних цінностей.

Натуральні вимірники використовуються в аналітичному обліку матеріальних цінностей, готової продукції, товарів, основних засобів та ін.

Трудові вимірники використовуються з метою обліку кількості відпрацьованого часу та обліку праці, витраченої на виготовлення продукції, й виражаються в одиницях часу, тобто днях, годинах, хвилинах. Використовуються ці вимірники при нарахуванні заробітної плати працівникам підприємства та ін., при визначенні середньоспискового складу працівників, рівня продуктивності праці тощо.

Грошові (вартісні) вимірники (гривні, копійки) є універсальними. За допомогою грошового вимірника узагальнюються всі господарські операції й явища, що раніше виражалися в натуральних і трудових вимірниках.

Грошовий вимірник використовується поряд з натуральними і трудовими при обліку заробітної плати, матеріалів, готової продукції, її реалізації, доходів; збитків, у розрахунково-кредитних операціях тощо, а також для узагальнення й визначення результатів виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства, організації, установи за звітний період при складанні поточних і річних фінансових звітів, планів розвитку підприємства.