7. Економічні причини і наслідки 1 Світової Війни

Причини:

• Загострення суперечностей між провідними країнами світу, внаслідок нерівномірності їх економічного розвитку, змінилося співвідношення сил у світовій економічній системі. Німеччина після 70-х років 19 ст. розвивалася у 3-4 раза швидше ніж Англія і Франція, а Японія - разів у 10 швидше, ніж Росія.

• Намагання переділити колонії і сфери впливу.

• Розвиток науково-технічного прогресу привів до появи нових, більш могутніх засобів винищення людей. Почалася гонка oзброєнь, на якій наживалися військові монополії. Одночасно відбувалася мілітарізація свідомості величезних масс людей. Перша світова війна була наслідком протиріч капіталізму на його імперіалістичній стадії.

Наслідки:

• Руйнування 4х імперій: Німецька, Османська, Австроугорська, Російська.

• Хвиля соціалістичний революцій

• Визвольний рух в Африці й Азії

• 2\3 населення брали участь у війні

• США і Японія мали прибутки

• Німеччина втратила прибуткові території – кризи – гіперінфляція

• План Дауеса щодо відродження Німеччина 1923-1929рр.

• У Великобританії – великі втрати флоту.

• У Франції – розвиток відсталих районів, брак палива і сировини.

8. Світова Економічна криза 1929—1933 pp.

Криза розпочалася в Нью-Йорку з краху на фондовій біржі та охопила банківську систему, промисловість і сільське господарство. Біржову паніку 23 жовтня 1929 р. викликало катастрофічне падіння курсу акцій, ціна яких була завищена біржовими спекулянтами. Покупці акцій широко користувались позиками комерційних банків та інших спеціалізованих установ. Коли курси акцій відірвались від номіналу, почали падати, кредитори стали вимагати повернення позик. Спекулянти з метою отримання необхідних засобів почали продавати акції, прискорюючи цим їх падіння. За період з 1929 по 1933 р. загальна ціна біржових акцій зменшилась у 4,5 раза.

Різкий спад виробництва в базових галузях негативно відбився на решті галузей економіки. Всього за роки кризи (1929—1933) зазнали краху 135 тис. промислових і фінансових фірм, 19 великих залізничних компаній, збанкрутували 5760 банків. Обсяг зовнішньої торгівлі скоротився в 3,1 раза, внутрішньої — в 2 рази. Криза відкинула економіку до рівня основних показників розвитку 1911 р.

Криза в промисловості переплелася з аграрною. Щоб не допускати падіння цін, фермери знищували продукцію: пшеницю спалювали в топках паровозів і пароплавів, молоко з цистерн виливали у водойми, картопляні й бавовняні поля заливали гасом або заорювали.

3 приходом до влади президента Г.Гувера, на правління якого припали найважчі роки, ще не була розвіяна віра у здатність ринку до саморегулювання. Тому уряд почав застосовувати посилення політики торгового протекціонізму. З кінця 1931 р. уряд намагався утримати на плаву великі банки, промислові, торговельні фірми, транспортні компанії і великі фермерські господарства шляхом державного кредитування. Стало практикуватись і державне регулювання процесу ціноутворення, що свідчило про деякі зміни у поглядах уряду на природу кризових явищ і на роль держави в системі господарських відносин.