6. Метафізичний підхід та основні категорії метафізики.

Новейший философский словарь / Сост. и глав. редактор А. А. Грицанов.

МЕТАФІЗИКА (грец. meta ta physica - буквально: після фізики) - філософське вчення про первинні основи всякого буття або про сутність світу. "Physica" зазвичай перекладають - "природа". Однак слід мати на увазі, що це поняття відтворювало у філософії античності два основних сенси: суще як таке і внутрішня сутність предмета (тобто "природа сущого"). Поняття "М." - незважаючи на весь його глибокий сенс - має насамперед штучне походження і пов'язане з систематизацією арістотелівської спадщини відповідно до трьох дисциплін - логіки, фізики і етики. Однак частина робіт Аристотеля, присвячена проблемам сущого в цілому і склала так звану "першу філософію", не вкладалася ні в одну з названих дисциплін, бо в ній обговорювалися найбільш загальні принципи буття і знань. Тому редактор аристотелевских робіт антро-Нікос з Родосу, керівник школи Лікеон (Ліцей) в 1 в. до н.е., запропонував використовувати для їх позначення термін "М.", що і давало можливість поставити власне філософію слідом за фізикою.

!!!!! метафізика є основою природно-правової концепції

7. Аналіз та синтез.

Це питання розкрите разом з літ-рою у файлі Яни Горлач. Він висить у нашій групі в контакті.

Приклад з лекції – аналіз системи права на норми, інститути та галузі, виявлення зв’язків між ними та їх синтез, що дозволяє вивчити систему права як єдине ціле.

8. Узагальнення. Абстрагування.

Скрипченко О.В.

Абстрагування - це мисленнєва операція, якою ми вирізняємо окремі ознаки, елементи і відділяємо їх від інших і від самих об'єктів. Слово "абстрагувати" походить від лат. - відриватися, залишатись осторонь. Продуктом актуалізації операції абстрагування є утворення поняття, моделі, теорії тощо. В основі цих продуктів діяльності абстрагування лежать істотні ознаки, відокремлені від неістотних, необхідні - від випадкових, загальні - від поодиноких, якісні - від кількісних тощо. Зароджується абстракція в практичному мисленні, а свій подальший розвиток дістає у слові як засобі вираження свого продукту. Слово значно розширює можливості цієї операції. Оскільки абстрагування відіграє провідну роль в утворенні понять і розробленні теоретичних положень, якими оперує наукове мислення, його ще називають абстрактним мисленням.

Функції операції узагальнення полягають у вирізненні груп предметів та явищ за істотними ознаками, спільними для цих груп. Узагальнення відбувається на основі абстракції, бо остання здійснює вирізнення істотних ознак та відділення їх від неістотних. Операція узагальнення необхідна тоді, коли треба зробити висновок, визначення, вивести правило тощо. Ця операція є продовженням операції синтезу, але складніша від неї. Складність її полягає в тому, що вона здійснює пошук не тільки істотних, а й спільних для кількох об'єктів ознак, виокремлення родових ознак і відділення їх від видових. До того ж, операція узагальнення надбудовується над простішими операціями.