Американсько-російські відносини після Лютневої революції до кінця 1917 року. Взаємовідносини в воєнно-політичному аспекті

У лютому 1917 р. монархія в Росії була повалена, до влади прийшов Тимчасовий уряд. Вашингтон знайшов у цій події схожість з Американською революцією. США першими визнали новий уряд.

Лютневу Революцію в Росіїї в США сприйняли із співчуттям. В телеграмі від Ю.П.Бахметева до МЗС щодо відгуків на революцію в Росії зазначалось, що останні події в Росії викликали надзвичайно співчутливий відгук. Навіть такій антагоніст Росії як Джекоб Шиф зробив дружню для Росії та російських фінансів заяву,в який писав про теперішню його зацікавленість російськими справами і важливість Росії у її практичних планах. ¹⁸

За ініціативою американського посла Д. Френсіса, американський уряд поспішно, раніше інших союзних держав, заявив про визнання ним Тимчасового уряду. Вже 9 березня (22) березня 1917 року посол США в Петрограді Д. Френсіс вручає ноту свого уряду міністру закордонних справ Мілюкову про дипломатичне визнання Тимчасового уряду.¹⁹ Президент Американської федерації праці Гомперс надіслав голові петроградського Ради робітничих і солдатських депутатів Чхеїдзе телеграму з поздоровленнями і добрими побажаннями від імені американських робітників. Президент США В. Вільсон у своєму зверненні до Конгресу 20 березня (2 квітня) вітав формальний вступ Росії (яка "в своєму серці й раніше була демократичною") в сім'ю вільних і демократичних націй. Уряд США надав Тимчасовому уряду велику позику в сумі 188 млн. доларів (головним чином для оплати закупівель в США) і надіслав до Росії особливу "місію дружби" для підтримки духу та енергії нової республіки.

24 березня (6 квітня) 1917 року США вступає у війну на стороні Антанти. США проголошує війну Німеччині.

До квітня 1917 р. армія США налічувала всього 134 тис. солдатів і офіцерів і ще 123 тис. входили до територіальних військ штатів - національну гвардію. Навчання і спорядження цих військ були недостатніми. У правлячих колах США багато хто вважали, що допомога грошима і кораблями буде достатнім внеском у загальну справу союзників, і не поспішали з розгортанням великої армії. Формування нових частин проходило повільно. Насилу подолавши масову опозицію, уряд тільки 18 травня 1917 провів через конгрес закон про загальну військову повинність.

У телеграмі П.Н. Мілюкова від 27 березня (9 квітня) 1917 року до В.Вільсона, яка була присвячена вступу США до війни, зазначалося, що Тимчасовий уряд дуже радий такій визначній події. Вони вітають те, що США теж вступила на сторону справедливості і свободи у боротьбі з останніми залишками деспотії та агресивного мілітаризму. Також П.Мілюков ще раз подякував США за швидке визнання нового ладу в їхній країні, що ще більше зближує дві демократії, а також буде важливим чинником у розбудові післявоєнного світу.²⁰

США прагнули до військово-політичного лідерства в союзницькій коаліції, тому надали сприяння Тимчасовому уряду в боротьбі з революцією і зробили продовження першої світової війни основою своєї політики в «російському питанні».

Пропозиція кредитів пішли тепер з американської сторони, але одночасно висувалися вимоги посилити придушення революційних виступів і боротьбу з антивоєнними настроями в масах. У міру розвитку революції ці вимоги перетворилися на курс, розрахований на утримання Росії в залежності від американського кредитора шляхом строгого дозування грошових позик з упором на можливість американського втручання в російські внутрішні справи і надання впливу на політику Тимчасового уряду.

Разом з дипломатами Антанти представники США безцеремонно втручалися у внутрішні справи Росії, вимагаючи, щоб Тимчасовий уряд придушив революцію і усунув більшовиків.

Представники США постійно повідомляли Тимчасовому уряду про невдоволення у Вашингтоні виступами народних мас в Росії, розвалом армії. Щоб спонукати Тимчасовий уряд до рішучих дій, США затягували вирішення питання про кредити або обіцяли дати 3 млрд. дол, але тільки на ведення війни.

В телеграмі К.М.Ону до МЗС від 16 (29) квітня 1917 року була висвітлена схвильованість американського уряду ситуацією в Росії, де зазначалось, що великого впливу там набувають пораженці-пацифісти, які підривають дисципліну в середині армії. Ще раз було нагадано про важливість участі Росії у боротьбі проти Німеччини та її міжнародні обов’язки стосовно цього важливого питання.²¹

Важливим у воєнно-політичних відносинах між США та Росією було питання щодо спільної оборони Арктики та загалом узбережжя північного Льодовитого океану, про що згадувалося у телеграмах К.М.Ону до МЗС від 6(19) травня щодо охорони узбережжя північного Льодовитого океану,а також від 23 травня (5 червня) 1917 року щодо спільної оборони Арктики.²²

Провал літнього наступу російської армії викликав у правлячих колах США відому стриманість, а потім опір всіх прохань Тимчасового уряду. У липні-серпні преса США журилася, що Росія фактично вийшла з війни, і оскільки Антанта на краю виснаження, вантаж війни доведеться нести Америці. Досаді, гніву американців не було меж.

З цих причин в Росію одна за одною почали прибувати американські місії. Їх посилали різні урядові відомства в цілях політичної та економічної рекогносцировки, для пропагандистських кампаній на користь продовження участі Росії у війні і зміцнення влади Тимчасового уряду. Президент Вільсон відправив місію на чолі з Е. Рутом, який був зведений у ранг надзвичайного посла, а всі вісім членів цієї місії, в тому числі соціаліст вкрай правого спрямування Ч. Е. Расселл і віце-президент АФТ Дж. Данкен, - в ранг надзвичайних посланників. Їх численні публічні виступи із закликами продовжувати війну успіху не мали.

Рекомендувавши Вашингтону посилити допомогу Тимчасовому уряду, місія Рута тим не менш висловила сумніви в його життєздатності. Рут, за його власними словами, напередодні липневих подій наполягав Тимчасовому уряду на арешті В. І. Леніна, розгромі більшовицької партії. Цього ж вимагав і посол Френсіс, що активно втручався в дії Тимчасового уряду в моменти політичних криз.

Власну місію прислав до Росії американський Червоний Хрест, офіційно діяв в якості філантропічної організації, але тісно пов'язаною з Уолл-стріт. Її очолював спочатку У. Б. Томпсон, уолл-стрітовскій магнат, а потім Р. Робінc, професійний політик, буржуазний радикал і соціальний реформатор. Ця місія розгорнула широку пропагандистську кампанію на підтримку уряду Керенського і продовження війни, субсидуючи правих есерів і їх друк.

Однак ніякі зусилля зовнішньої і внутрішньої реакції не змогли перешкодити здійсненню першої в історії людства переможної пролетарської революції. 10 листопада 1917 американські газети повідомили про перемогу більшовиків в Росії.