Тема 7. Бюджетний дефіцит

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків, характеризує його незбалансованість і виникає на основі дії різних чинників - як об’єктивних так і суб’єктивних.

Якість самого дефіциту може бути різною:

- дефіцит може бути пов’язаний з необхідністю фінансування крупних державних вкладень в розвиток економіки. В цьому випадку він відображає не кризові явища суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон’юктури;

- дефіцити виникають в результаті надзвичайних обставин (війни, стихійні лиха);

- дефіцит може відображати кризові явища в економіці, неефективність фінансово-кредитної політики, нездатність уряду контролювати фінансову ситуацію в країні.

Причини виникнення бюджетного дефіциту:

1. Зменшення приросту національного доходу.

2. Збільшення бюджетних витрат.

3. Зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками.

4. Відсутність чіткої фінансової стратегії.

5. Інфляційні процеси, розбалансування грошового обігу та системи розрахунків, недосконала податкова, інвестиційна та кредитна політика.

Особливості розвитку економіки України, які зумовлюють дефіцит бюджету, які зумовлюють дефіцит бюджету:

- структурна дисбалансованість народного господарства в бік значного переважання виробництва засобів виробництва над виробництвом предметів споживання;

- не ефективний механізм оподаткування суб’єктів господарювання та стягнення з них податків;

- крупномасштабний оборот “тіньового” капіталу;

- невиправдано “роздуті” соціальні програми;

- величезні державні невиробничі видатки;

Форми бюджетного дефіциту:

• стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді;

• тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету та непередбачуваними подіями і обставинами.

За критерієм визначення складових частин бюджетного дефіциту виділяють фактичний, структурний, циклічний бюджетний дефіцит.

Фактичний дефіцит відображає реальні доходи, видатки бюджету і дефіциту за певний період. Структурний дефіцит – це дефіцит за умов певної або високої зайнятості потенційних виробничих ресурсів. Циклічний дефіцит – це наслідок недонадходжень бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці.

Бюджетний дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування всього необхідного обсягу державних видатків. Тимчасова незбалансованість бюджетів, в основному пов'язана з циклічним характером виробництва, а також надзвичайними подіями, мала місце й у домонополістичний період розвитку суспільного виробництва.

В зарубіжній літературі розрізняють такі види бюджетного дефіциту:

1. Наочно-реальний. При цьому дефіциті його обсяг дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансферні платежі. Під трансферними платежами розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня.

За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується більша частина доходів місцевих органів влади.

2. Структурний. Цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами і витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплати допомоги на випадок безробіття та за іншими програмами, а також у зв’язку з частковим падінням доходів населення.

3. Циклічний. Вираховується як різниця між наочно-реальним і структурним дефіцитами бюджетів.

Фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів.

Бюджетні процеси, пов'язані з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом. У ст. 72 Бюджетного кодексу врегульовані питання дефіциту місцевих бюджетів.

Бюджет АР Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно у частині дефіциту бюджету розвитку. Дефіцит бюджету АР Крим та міських бюджетів покривається за рахунок запозичень.

Затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів із дефіцитом не допускається.

За наявності бюджетного дефіциту держава зобов’язана обрати найоптимальніші джерела його фінансування. У світі використовуються два методи фінансування дефіциту бюджету – беземісійні та емісійні. Найефективніший беземісійний метод, за допомогою якого можна позбутися дефіциту без додаткового випуску грошей в обіг.

Беземісійний метод покриття дефіциту бюджету полягає у залученні до цього процесу зовнішніх і внутрішніх джерел.

Зовнішніми джерелами можуть бути кредити міжнародних фінансових об’єднань та іноземних держав, а також безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення.

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає виникнення можливостей здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Водночас повернення боргу і його обслуговування здійснюється за рахунок майбутнього виробництва, а це потребує в подальшому відповідно збільшення імпортних товарів і послуг.

Внутрішніми джерелами є кредити Національного банку України, доходи від операцій з цінними паперами та інші доходи.

У разі фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик і випуску урядових цінних паперів кількість товарів і послуг у народному господарстві залишається незмінною. Наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон’юктури, а також ринку праці і ринку капіталів.

Наявність зовнішніх і внутрішніх кредитних джерел зумовлює виникнення внутрішнього і зовнішнього боргу держави. З боку держави повинен здійснюватися контроль за управлінням державного боргу.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту полягає у використанні грошово-кредитної емісії. Такий метод є недоцільним, оскільки він негативно позначається на економічному та соціальному становищі країни.

У ст.15 Бюджетного кодексу України визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами є:

1. Державні внутрішні та зовнішні запозичення.

1. Внутрішні запозичення органів влади АР Крим.

2. Внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування із дотриманням умов, визначених Бюджетним Кодексом.

Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Міністр фінансів України з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення.

Витрати на погашення зобов’язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання АР Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет або рішенні про місцевий бюджет.

Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених в законі про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. КМУ невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України.

До заходів щодо зменшення бюджетного дефіциту можна віднести такі:

1. Налагодження системних зв'язків між платниками податків та державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників. Це дало змогу істотно поповнити бюджети усіх рівнів.

1. Поступове зниження податкового тиску, що сприяло частковому виведенню економіки із тіньового сектору.

2. Зниження витрат держави, насамперед на управління.

3. Поступове зменшення, аж до відміни, дотацій і пільг збитковим підприємствам.

4. Розширення приватизаційних процесів.

5. Реформування міжбюджетних відносин.

6. Контроль рівня інфляції.

Методи покриття бедж. дефіциту

Суть збалансування бюджету полягає у забезпеченні фінансуван­ня суспільних витрат у межах можливих надходжень. Збалансування бюджету може відбуватися за такими формами:

а) рівновага доходів і видатків;

б) перевищення доходів над видатками;

в) перевищення видатків над доходами.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту пов´язаний з ви­користанням грошово-кредитної емісії. Такий метод вважається не­достатньо ефективним, оскільки може негативно вплинути на еко­номічну ситуацію в країні. Бюджетним кодексом України визнано, що емісійні кошти Національного банку України не можуть викорис­товуватися в якості джерела фінансування дефіциту Державного бюд­жету України. Держава повинна формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб забезпечувати скорочення бюджетного дефіциту шляхом збільшення надходжень до бюджету та зменшення його ви­датків.

Більш обґрунтованим вважається вирішення проблеми бюджет­ного дефіциту неемісійним методом за рахунок внутрішніх джерел, шляхом збільшення податків чи інших доходів або скорочення ви­датків. Водночас зменшення дефіциту шляхом збільшення податків у ряді випадків виявляється або недоцільним, або неможливим, а ско­рочення видатків також неможливе через досягнення критичної межі. Варіантом податкового наповнення бюджету в Україні можна вважа­ти запровадження державної монополії на виробництво й реалізацію алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Це сприятиме насамперед поліпшенню здоров´я нації, а потім — збирання прямих і непрямих податків. За інших обставин покриття дефіциту Державного бюджету значною мірою може практикуватися шляхом залучення фінансових ресурсів у формі внутрішніх та зовнішніх кредитів.

Внутрішніми джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути кредити Національного банку України, доходи від операцій з цінними паперами тощо. Зовнішніми джерелами можуть слугувати кредити міжнародних фінансових установ та іноземних держав, а та­кож безоплатна і безповоротна фінансова допомога під цільові про­грами. Водночас використання зовнішніх та внутрішніх кредитних Джерел покриття бюджетного дефіциту зумовлює виникнення внутрішнього та зовнішнього боргу держави, що включає додаткові витрати на його обслуговування. Тому економічна політика держави має бути спрямована на зменшення бюджетного дефіциту за рахунок збільшення доходів шляхом створення сприятливих умов для розвит­ку підприємницької діяльності та скорочення витрат бюджету і, в пер­шу чергу, за рахунок обмеження витрат на утримання апарату уп­равління, видатків на оборону тощо.