3.Фінансове планування
В управлінні фінансами виділяють декілька функціональних елементів: фінансове планування, стратегічне та оперативне управління, контроль.
Метою фінансового планування є забезпечення оптимального розподілу ВВП.
Основні завдання фінансового планування:
визначення обсягу і джерел фінансових ресурсів у всіх централізованих і децентралізованих фондах, їх розподіл між матеріальною і нематеріальною сферами;
стимулювання зростання виробництва;
концентрація фінансових ресурсів на найбільш важливих напрямах економічного і соціального розвитку держави;
узгодження основних параметрів фінансових планів зі всіма іншими показниками плану економічного і соціального розвитку, забезпечення збалансованості матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;
визначення фінансових взаємовідносин суб'єктів економічної діяльності з фінансово-кредитною системою.
Принципи фінансового планування:
наукова обґрунтованість планів, що передбачає збалансованість усіх фінансових, матеріальних і трудових ресурсів;
предметно-цільовий принцип, який полягає у з'ясуванні конкретного призначення фінансування, забезпечує цільову спрямованість у використанні фінансових ресурсів.
Методи фінансового планування:
метод коефіцієнтів – здійснення фінансових розрахунків на основі визначення відповідних коефіцієнтів. Недолік цього методу – не стимулює раціональне використання матеріальних і грошових ресурсів. Як приклад, порівняння досягнень минулого періоду із завданням поточних планів;
нормативний метод – обчислення фінансових показників на основі прогресивних норм і нормативів, формування та використання фінансових ресурсів держави;
балансовий метод – дає змогу збалансувати джерела фінансових ресурсів із матеріально-речовинними, у тому числі сировинними і трудовими ресурсами.
Стратегічне управління – це управління на перспективу, яке виражається у встановленні обсягів фінансових ресурсів на перспективу для реалізації цільових програм, пов'язаних з піднесенням економіки України, проведенням її структурної перебудови, конверсії оборонних галузей, зміцнення аграрно-переробного комплексу, а також вирішення соціальних проблем. Стратегічне управління здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, апарат Президента, Міністерство фінансів України.
Оперативне управління фінансами – це поточне управління фінансами, що становить комплекс заходів, які розробляються на основні оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання та виконання фінансових планів. Оперативне управління фінансами здійснюють Міністерство фінансів України, дирекції позабюджетних фондів, страхових організацій, фінансові служби міністерств, підприємств та організацій і т.п.
5.Фінансовий контроль
Фінансовий контроль – це регламентована нормами права діяльність державних, муніципальних, громадських органів та організацій, інших господарюючих суб’єктів щодо перевірки своєчасності й точності фінансового планування, обґрунтованості й повноти надходжень доходів у відповідні фонди грошових коштів, правильності та ефективності їх використання.
Фінансовий контроль, як система складається із сукупності таких елементів:
суб'єкти фінансового контролю, серед яких слід виділити суб'єктів контролю, до яких відносяться державні і недержавні контролюючі структури та підконтрольні суб'єкти, тобто особи, фінансова діяльність яких підлягає контролю;
об'єкт контролю – фінансова діяльність суб’єктів економічних відносин;
предмет контролю – встановлені фінансовим законодавством фінансові показники діяльності підконтрольних суб'єктів.
За суб'єктивним складом органiв, що здiйснюють фiнансовий контроль видiляється: державний фінансовий контроль; муніципальний фінансовий контроль; внутрішньогосподарський контроль; громадський контроль
Державний фінансовий контроль залежно від того, чи формують суб'єкти контролю критерії (норми) контролю і чи є вони ініціаторами поділяється на два різновиди:
- загальний, який здійснюють Верховна Рада України (в цілому як орган чи її комітет або народні депутати), Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство фінансів України.
- спеціалізований, який у свою чергу, можна поділяється на позавідомчий та відомчий. Позавідомчий спеціалізований державний фінансовий контроль складається з парламентського і урядового контролю й охоплює суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Парламентський контроль здійснює Відомчий спеціалізований державний фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади тільки у підпорядкованих міністерствам і відомствам структурах.
Муніципальний контроль, внутрішньогосподарський контроль і громадський контроль також поділяється на два різновиди:
прямий (безпосередній), який здійснюється керівниками, тимчасовими контрольними групами, ревізійними комісіями, контролерами або бухгалтерами місцевих рад, об'єктів контролю чи споживачами;
опосередкований (представницький), який здійснюється аудиторськими фірмами, аудиторами та іншими суб'єктами (наприклад, опосередкований муніципальний фінансовий контроль, як правило, проводиться органами державної контрольно-ревізійної й податкової служб).
В залежностi вiд часу проведення фінансового контролю видiляється:
- попереднiй контроль, який здiйснюється на етапi розгляду i прийняття рiшень із фiнансових питань.
- поточний фiнансовий контроль – це контроль за безпосередньо
оперативною фiнансовою дiяльнiстю, тобто за власне фiнансовим процесом.
- наступний фiнансовий контроль – це контроль за фiнансовими результатами дiяльностi.
Обов'язковий контроль здiйснюється:
в силу вимог нормативних актiв (контроль із боку Рахункової палати Верховної Ради України за виконанням бюджету по пiдсумках року, що завершився);
за рiшенням компетентних органiв держави (рiшення органу державної податкової служби з метою з'ясування повноти виконання платниками податкiв фiнансових обов'язкiв перед державою).
Iнiцiативний фiнансовий контроль здiйснюється на пiдставi власних рiшень господарюючих суб'єктiв.