9. Особливості законотворчості

Законотворчість - це правотворча діяльність органів законодавчої влади або народу, яка спрямована на створення (об'єктивацію), зміну, припинення та систематизацію нормативно-правових приписів.

Серед усіх видів правотворчості виділяється законотворчість, що зумовлено найвищою юридичною силою нормативно-правових актів, які ухвалюються таким шляхом. Законотворчість — це діяльність з підготовки, обговорення і прийняття законів. Закон — нормативно-правовий акт найвищої юридичної сили, відрізняється певною стабільністю, покликаний регулювати найважливіші суспільні відносини, прийнятий вищим представницьким органом законодавчої влади (парламентом) в особливому процедурному порядку.

Види законотворчості:

За способом здійснення:

-прийняття закону шляхом референдуму;

-прийняття закону шляхом здійснення законотворчої процедури

За суб'єктами:

-закони,прийняті народом;

-закони, прийняті органом законодавчої влади

Стадії законотворчості:

1. Законодавча ініціатива Підготовка проекту джерела права:

- розробка концепції закону;

- підготовка законопроекту;

- внесення законопроекту до органу законодавчої влади

2. Обговорення законопроекту:

- підготовка до слухання (в т. ч. розгляд у профільному комітеті);

- заслуховування доповіді суб'єкта законодавчої ініціативи;

- заслуховування доповіді представника профільного комітету; виступи народних депутатів, представників фракцій;

- прийняття законопроекту чи одного з альтернативних законопроектів у першому читанні

3. Прийняття закону: прийняття під час процедури другого читання (постатейно та в цілому);

- неприйняття (відхилення);

- прийняття (під час процедури третього читання) доопрацьованого законопроекту, за який не проголосовано в цілому під час процедури другого читання;

підписання прийнятого в цілому закону керівником законодавчого органу

4. Підписання главою держави прийнятого закону

5. Офіційне опублікування закону та набрання ним чинності

10. Правотворча техніка: поняття, склад

Правотворча техніка - це сукупність засобів та прийомів створення (об'єктивації) зміни, припинення та систематизації нормативно-правових приписів.

Правотворча техніка (склад):

—► правотворча (юридична) термінологія;

—► правотворчі (юридичні) конструкції;

—► правотворча (юридична) стилістика;

—► засоби організаційно-документального оформлення;

—► особливі засоби правотворчої (юридичної) техніки

Юридична (правотворча) термінологія - це словесне вираження державно-правових понять у нормативно-правових приписах.

Види термінів, що використовуються у правотворчості:

Загальновживані (колектив, батьки, діти, народ, житло, земля)

Спеціальнотехнічні (техніка безпеки, габарити, маркування, потужність)

Спеціальноюридичні (заповіт, судочинство, договір, позов, апеляція)

Вимоги до раціонального використання термінології:

-однозначність;

-загальновживаність;

-стійкість;

-взаємоузгодженість термінів; взаємопов'язаність термінів

Юридичні (правотворчі) конструкції - структурне розміщення (моделі) державно-правових явищ, за допомогою яких формуються нормативно-правові приписи.

(напр., склад злочину; зміст правовідношення; властивості юридичної особи; істотні або типові умови договору)

-Нормативна побудова (нормативний припис фіксує зв'язки права, обов'язку, міри відповідальності)

-Системна побудова (взаємопов'язаність із іншими нормами)

-Галузева типологізація (відповідність основним ознакам галузі права)

Юридична (правотворча) технологія - це засоби (процедури) нормативної побудови змісту джерел права.

Види правотворчих(юридичних) технологій:

За рівнем узагальнення:

- Казуїстична форма викладу- зміст розкривається шляхом перелічування індивідуальних ознак, умов дії тощо, напр.., поняття «простий вексель», «спосіб захисту цивільних прав».

-Абстрактна форма викладу- зміст розкривається шляхом узагальнення (через індивідуальні ознаки), напр.., поняття «громадянство».

За способом (повнотою) викладу:

- Пряма - всі елементи норми права розміщені в одній статті джерела права

- Відсилочна – не всі елементи норми права розміщенні в одній статті, але подається посилання на іншу статтю цього чи іншого джерела права

- Бланкетна – не всі елементи норми права розміщенні в одній статті, але подається посилання на певний вид чи групу джерел права

Засоби організаційно-документального оформлення джерел права - це реквізити та структурна організація тексту.

ЗАСОБИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ОФОРМЛЕННЯ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Реквізити: - назва, заголовки; - номер та дата прийняття; - грифи («погоджено», «затверджено», «завізовано», «зареєстровано...»); - підписи; - посади, прізвище та ініціали; - реєстраційний номер/ код, присвоєний органом юстиції		Структурна побудова: - послідовна диференціація: томи (книги), розділи, глави, статті, пункти, параграфи, підпункти, частини, абзаци; - нумерація структурних підрозділів

Юридична (правотворча) стилістика - це прийоми найбільш доцільного використання мовних засобів у процесі створення нормативно-правових приписів.

Вимоги до правотворчої (юридичної) стилістики:

-відповідність вимогам сучасної літературної мови;

лаконічність (стислість викладу);

-простота (відсутність складних мовних конструкцій, фразеологічних зворотів);

-зрозумілість для адресатів;

-точність (однозначність термінів);

-визначеність виразів (фраз);

-правильне використання сполучників, порівнянь, неологізмів;

-відсутність емоційного забарвлення;

-відповідність мові ділових (офіційних) документів

Особливі засоби правотворчої (юридичної) техніки

-Правова презумпція: припущення про наявність або відсутність юридичних фактів (презумпція невинуватості особи при вчиненні суспільно небезпечного діяння, презумпція набуття повної цивільної дієздатності з досягненням повноліття, презумпція недостовір-ності негативної інформації про особу)

-Правова аксіома: очевидні положення, що не потребують доведення (не можна бути суддею по справі, в якій сам виступаєш стороною спору; не можна двічі притягати до одного й того ж виду юридичної відповідальності за одне правопорушення)

-Правове застереження: умова, що частково змінює зміст чи обсяг дії норми права, є формою узгодження інтересів суб'єктів, створює новий правовий режим, породжує специфічні юридичні наслідки. Оформлюється за допомогою виразів «як правило», «за винятком», «крім випадків», «незалежно від», «у цьому разі»

-Правова фікція: прийом, за допомогою якого неіснуючий факт оголошується існуючим (оголошення особи померлою, визнання її безвісно відсутньою, мовчання - свідчення згоди на зроблену пропозицію, визнання вчасно не пред'явлених вимог кредиторів повністю погашеними)

-Правовий символ: умовний образ, що набуває правового змісту та охороняється державою (державний прапор, державний гімн, штандарт глави держави, герб населеного пункту, почесна відзнака, суддівська мантія, паспорт громадянина)

-Правова примітка:текстовий, цифровий або образотворчий матеріал, що міститься в додатках або виносках до основного тексту джерела права та доповнює його довідковим, інформаційним, аналітичним, порівняльним масивом (таблиця, діаграма, схема, карта, графік, персональний склад органу, опис банкноти, структура файлів тощо)

-Правова класифікація:поділ державно-правових явищ на види, групи, типи, розділи тощо (малий, великий та середній платник податків)