7. Правотворчість: поняття, види, принципи

Правотворчість - це юридична діяльність правотворчих суб'єктів, що спрямована на створення (об'єктивацію), зміну, припинення та систематизацію нормативно-правових приписів.

Ознаки правотворчості:

-спрямована на створення та об'єктивацію нормативно-правових приписів;

-здійснюється спеціально уповноваженим правотворчим суб'єктом; спрямована на зміну або припинення нормативно-правових приписів; є різновидом юридично значущої діяльності; спрямована на систематизацію нормативно-правових приписів; є процедурною діяльністю органу держави чи міждержавної організації;

-є послідовним процесом, що складається з певних послідовних стадій, що регламентується нормами права;

-результати цієї діяльності фіксуються в юридичних (зовнішніх) формах вираження

Види правотворчості:

За способом правотворчості:

- пряма (здійснюється шляхом прийняття рішень на референдумі чи на загальних зборах);

-опосередкована (здійснюється шляхом прийняття рішень уповноваженим на те органом чи посадовою особою)

За суб'єктами правотворчості:

-правотворчість народу;

-органів держави;

-спеціально уповноважених посадових осіб держави;

-органів місцевого самоврядування;

- недержавних організацій;

-об'єднань громадян;

- фізичних осіб, які використовують найману працю

За способом формування нормативно-правових приписів:

-створення (встановлення);

- санкціонування

За способом надання юридичної сили:

-делегована;

-договірна;

- санкціонована;

-прецедентна

За значущістю:

- Законотворчість;

-підзаконна правотворчість

Принципи правотворчості:

-наукової обгрунтованості створення джерел права з використанням надбань юридичної науки та інших наукових знань; демократизму (характеризує рівень участі громадян у правотворчості та врахування інтересів різних соціальних груп);

-законності (дотримання процедури правотворчості, а також компетенції правотворчого суб'єкта); гласності (відкритість процедури правотворчості); професіоналізму (компетентність, обізнаність, наявність навичок у суб'єктів правотворення);

-оперативності (своєчасність прийняття нормативно-правових приписів, унесення до них змін, скасування);

-диференціації правотворчої компетенції (розподіл повноважень між правотворчими суб'єктами);

-компаративності (використання позитивного досвіду інших держав)

8. Основні стадії правотворчості

 СтадіЇ правотворчості:

 1. Підготовка проекту джерела права

2. Прийняття джерела права правотворчим суб'єктом

 3. Оприлюднення джерела права

Правотворчість, як процес, у результаті якого створюються нові нормативно-правові акти (норми права), складається з певних стадій.

Першою стадієює підготовча стадія, яка включає у себе такі етапи: 1) виявлення потреби у прийнятті, зміні чи скасуванні правової норми чи нормативно-правового акту; 2) прийняття рішення про необхідність підготовки проекту нормативно-правового акту; 3) визначення кола осіб, які повинні готувати проект, та його підготовка; 4) обговорення тексту проекту, його узгодження з зацікавленими органами та особами та остаточне доопрацювання проекту.

Друга стадія— це прийняття нормативно-правового акту (правової норми). Вона складається з наступних етапів: 1) внесення проекту нормативно-правового акту на обговорення відповідного компетентного органу (або подання на розгляд відповідної посадової особи); 2) обговорення проекту (можливо, у кількох читаннях); 3) прийняття нормативно-правового акту та його підписання.

Третя стадія— це надання нормативно-правовому актові юридичної сили, або введення його в дію. Ця стадія складається, по суті, з одного етапу —доведення змісту нормативно-правового акту або правової норми до відома тих суб'єктів, дії яких він повинен регулювати.