5. Природничо-правовий підхід

Природнича юриспруденція: право - це система природно-соціальних та правових цінностей, які необхідні людині (особі) для її існування та розвитку в конкретних історичних умовах.

Природнича юриспруденція (Гроцій, Гобс, Локк, Руссо)

Ідеологічний (аксіологічний), або природно-правовий; вихідна форма буття права — громадська свідомість; право — не тексти закону, а система ідей (понять) про загальнообов'язкові норми, права, обов'язки, заборони, природні умови їх виникнення та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності. При такому підході право і закон розмежовуються, першість віддається праву як нормативно закріпленій справедливості, а закон розглядається як його форма, покликана відповідати праву як його змісту.

Ознаки природничої юриспруденції, що визначають переваги цієї концепції:

-заснована на пріоритеті прав людини, ідей справедливості, рівності;

-право пов'язане не з державою, а з природою людини (її біосоціальними властивостями);

-є ціннісною характеристикою права;

-розмежовує право та закон;

-дає змогу сформулювати систему природно-соціальних та правових цінностей, що використовуються як критерії правового закону

Ознаки природничої юриспруденції, що визначають недоліки цієї концепції:

-формальна невизначеність права знижує його регулятивні (формально-юридичні) властивості;

- ототожнення права та моралі;

- є більш близьким до правосвідомості;

-знижує можливості права як загального стандарту поведінки учасників суспільного життя;

-не дає змоги встановити чіткі критерії між правомірним і неправомірним (оскільки морально-правові уявлення можуть бути різними у різних суб'єктів);

-допускає доволі вільне тлумачення змісту права

6. Інтегративна юриспруденція

Інтегративна юриспруденція: право - це втілені в юридичних нормах та фактичних правових діяннях правові цінності, що визначають їх ефективність.

Інтегративна юриспруденція (Холл)

Теорія інтегративної юриспруденції подається у вченні Д. Хол-ла. Він спробував створити сучасне, єдине уявлення про право шляхом поєднання окремих концепцій теорій природного права, позитивістсь-кої, нормативістсько-соціологічної теорій права. Д. Холл намагається примирити представників різних шкіл щодо питання про джерела пра-ва, вважаючи джерелами права законодавчу діяльність держави і право-творчу діяльність суду. Недоліками цієї теорії є те, що була здійснена спроба механіч-ного поєднання елементів різних концепцій права, відсутність чітких характерних ознак, розмитість поняття права.

Інтегративна юриспруденція (В.В. Лазарєв, А.В. Поляков) відображає необхідність врахування багатоманітності цінностей, якими володіє право.

- виникнення невід’ємності прав людини, соціологічних та психологічних аспектів права, впливу на право економіки та політики, значення юридичної техніки для оформлення правових положень;

- він синтезує теоретично значимі моменти, вироблені іншими юридичними теоріями і складається з наступних аспектів:

а) нормативного, що вироблений правовим етатизмом;

б) суб’єктивно - діяльнісного (соціологічна школа);

в) ціннісного (юснатуралізм);

г) психологічний (психологічна школа).

Важливим різновидом інтегративної школи є феноменально – комунікативний , що систематизує найважливіші ідеї класичних типів право розуміння:

Аспекти Юснатуралізм Етатизм Соціологізм Психологізм

генетичний природа держава суспільство психіка людини

онтологічний ідея норма відносини імперативно-атрибутивні переживання

гносеологічний розум закони практика самоспостереження

аксеологічний абсолютна цінність відносна цінність індивідуальні цінність

Право – це ідея і реальний факт, норми та правовідносини, імперативно-атрибутивні переживання та соціалізовані цінності, тексти та діяльність по його тлумаченню та реалізації.

Ознаки інтегративної юриспруденції, що визначають переваги цієї концепції:

-намагання об'єднати юридичну форму та соціальний зміст права, що посилює його функційні можливості;

-поєднує певні концептуальні позиції природничої, позитивістської,

-соціологічної юриспруденції;

-намагання відобразити у праві нові явища;

-долає обмеженості природничої, позитивістської, соціологічної юриспруденції;

-підкреслює важливість у праві морально-правових цінностей норм права та їх втілення у практику

Ознаки інтегративної юриспруденції, що визначають недоліки цієї концепції:

-механічне поєднання елементів різних концепцій;

-відсутність чітких характерних ознак, розмитість поняття права