Білет 1

1. Особливості будови слизової оболонки ротової порожнини в різних її ділянках

Губа – слизова частина губи вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Власна пластинка слизової оболонки безпосередньо переходить в підслизову основу, де локалізовані кінцеві секреторні відділи малих губних слинних залоз (альвеолярно-трубчасті), які відкриваються на слизовій поверхні губи.

Щока – на слизовій поверхні розрізняють три зони: максилярну , мандибулярну (їх будова ідентична: багатошаровий плоский незроговілий епітелій лежить на сполучній тканині влсаної пластинки, яка безпосередньо переходить в підслизову основу, в якій локалізована велика кількість малих слинних залоз), та проміжну (в ембріональному періоді та ранньому дитячому віці слизова оболонка утворює численні ворсинки. В цій зоні відсутні слинні залози, зате є небагато редукованих сальних залоз).

Ясна – слизова оболонка міцно зрощена з окістям альвеолярних відростків (відсутня підслизова основа). Вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, який частково може підлягат зроговінню. Для епітеіоцитів характерний високий вміст глікогену. Поверхневий шар власної пластинки утворює високі вузькі сосочки, що вростають в епітелій. Глибокий шар власної пластинки безпосередньо переходить в окістя альвеолярних відростків.

Язик – нижня поверхня вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Має добре розвинену власну пластинку слизової оболонки та підслизову основу, наявність якої зумовлює зміщуваність СО щодо м’язової основи язика. Верхня і бічні поверхні язика вкриті СО, нерухомо зрощеною з його м’язовою основою. Епітелій і власна пластинка СО утворюють тут вирости з характерною будовою, які мають назву сосочків.

Тверде піднебіння – з боку ротової порожнин вкрите СО, вистеленою багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, у який вростають високі сполучнотканинні сосочки власної пластинки.

М’яке піднебіння – у СО розрізняють дві поверхні: ротову (багатошаровий плоский незроговілий епітелій, власна пластинка утворює високі сосочки, м’язова пластинка відсутня. Добре розвинена підслизова основа, в якій розміщенні слинні залози)і носову (вкрита одношаровим багаторядним війчастим епітелієм. На його поверхні відкриваються протоки дрібних залоз), а також перехідну (епітелій з багатошарового плоского перетворюється у багаторядний призматичний, який переходить в одношаровий багаторядний війчастий) зону.

2. Ендокринна частина підшлункової залози

Ендокринна частина підшлункової залози становить близько 3% від маси підшлункової залози і має вигляд невеликих скупчень клітин – так званих панкреатичних острівців, які розташовані в часточах залози між панкреатичними ацинусами. Панкреатичних острівців більше в хвості, менше в головці залози. Форма острівців здебільшого округла або овальна. Середній діаметр 100-300мкм. Острівець вкритий тонкою сполучнотканинною оболонкою, яка може бути несуцільною.

Острівці складаються з ендокринних клітин – інсулоцитів, між якими локалізовані гемокапіляри фенестрованого типу, оточені перикапілярними просторами. Інсулоцити менших розмірів за ацинозних. Цитоплазма слабко фарбується звичайними гістологічними барвниками. У цитоплазмі помірно розвинена гранулярна ЕПС, добре – комплекс Гольджі, мітохондрії. Найхарактерніша риса – наявність гранул, за характером яких розрізняють 4 основних типи:

• В-інсулоцити – фарбуються базофільно. Складють 70-75% кл, здебільшого розташовані в центрі. Гранули діаметром 275 нм, не розчинні у воді, але розчинні в спирті. Вміст гранули відокремлений широким світлим обідком від її мембрани. Гранули містять інсулін. В останні роки доведено, що В-клітини синтезують також амілін.

• А-інсулоцити – гранули фарбуються ацидофільно. Становлять 20-25% маси острівців, займають периферійне положення. Розміри більші, ніж в В-клітин, ядра бідніші на гетерохроматин. Гранули не розчинні в спирті, розчинні у воді, фарбуються в червоний колір. Розмір гранул – 230нм, їх щільний вміст відокремлений від мембрани вузеньким світлим обідком. Гранули містять глюкагон.

• D-клітини – складають 5-10% маси острівців, мають зірчасту форму, гранули діаметром 325 нм без обідка. Продукують соматостатин.

• F-клітини – мають полігоналну форму, зерна в них дуже дрібні (140нм). Вони продукують панкреатичний поліпептид.