Інформаційна парадигма цивілізаційного розвитку

План

1. Глобалізація комунікації і трансформація міжнародних відносин: наукові теорії і практика

2. Якісні та кількісні дослідження процесів глобалізації для країн світу

3. Прогностичний аналіз тенденцій глобального розвитку

Література:

• Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини. – К.: Наша культура і наука, 2002.

• Тихомирова Є.Б. Паблік рилейшнз у глобалізованому світі. – К.: Наша культура і наука, 2004.

• Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика: Навчальний посібник / В.М.Бебик, С.О.Шергін, Л.О.Дегтерьова. – К.: Університет «Україна», 2006.

Глобалізація

Глобалізація – процес інтенсифікації взаємозв’язків між різними формами організації суспільного життя, внаслідок якого посилюється взаємозалежність міжнародних акторів.

Глобалізація

Більшість авторів пов’язують народження поняття «глобалізація» з ім’ям американського соціолога Р.Робертсона, який у 1983 р. Використав слово «globality» у назві однієї зі статей, а у 1992 р. виклав основи своєї концепції (ідея цілісності світу, обумовлена поширенням досягнень західної цивілізації) у спеціальній книзі «Глобалізація: соціальна теорія і глобальна культура».

Глобалізація у сфері економіки

• Поглиблення інтернаціоналізації економіки на базі транснаціоналізації і регіоналізації

• Лібералізація сфери руху товарів та капіталів, розвиток нових фінансових технологій

• Становлення нового геоекономічного простору, що базується на міжкорпоративному розподілі праці

• Індивідуалізація, деконцентрація і диверсифікація виробництва, що базуються на новітніх технологічних укладах

• Гелекономічні трансформації, пов'язані з розпадом командно-адміністративної системи господарювання та посиленням ринкової уніфікації сучасного світу

Глобалізація у сфері економіки

• інтенсифікація товарних і фінансових потоків;

• поглиблення міжнародного поділу праці,

• утворення світового ринку фінансів, робочої сили, сировини, товарів і послуг;

• глобалізація виробництва;

• бурхливе зростання кількості та розмірів ТНК,

• вихід бізнесу за національні рамки;

• формування відповідних стратегій поведінки корпорацій і міжнародних фінансово-економічних інститутів;

• перспективи формування принципово нових економічних відносин і типів господарства.

Глобалізація у сфері політики

• Формування сфери транснаціональної політики; орієнтація національних урядів на зовнішні зв'язки; взаємопроникнення макроекономічної політики урядів та центральних банків;

• Зміни в політичному середовищі та ролях, які виконують державні та інші суб’єкти міжнародного життя в глобалізованому світі;

• «Революції» міжнародної бюрократії, безпрецедентне зростання кількості міжурядових та неурядових міжнародних організацій;

• Перспективи становлення глобального громадянського суспільства;

• Геополітичні трансформації, поширення ліберально-демократичних цінностей.

Глобалізація у соціокультурній сфері

• перетворення знання в основний елемент суспільного багатства;

• зростання персональних контактів, що здійснюються на транснаціональному рівні;

• універсалізація ідей, стилю мислення, буденної свідомості та наукового знання;

• зближення образу життя народів різних країн і регіонів світу; гомогенізація життя;

• формування глобальної системи цінностей;

• формування світової культури, що поповнюється досягненнями самобутніх національних культур (мультикультуралізм).

Глобалізація в екологічній сфері

• Екологічна проблематика потребує ефективного міжнародного співробітництва і спільних зусиль, без яких загроза довкіллю не може бути ліквідована

• В екологічній сфері глобалізація має специфічний прояв, що виражається у глобальних порушеннях екологічної рівноваги та необхідності об’єднання зусиль всіх країн світу для її подолання

Глобалізація в інформаційно-технологічній сфері

• зміна змісту географічних понять внаслідок технологічного процесу (поява глобальних засобів комунікації);

• поширення інформаційних технологій, що сприяють відкритості суспільства та створюють сприятливі умови для транскордонної взаємодії, яка вже не обмежується не тільки кордонами, а й відстанню;

• становлення глобального інформаційного простору;

• розвиток глобальної мережі Інтернет;

• поширення у транснаціональних масштабах інформаційних матеріалів, засобів і систем;

• виникнення планетарних ЗМІ призводить до виникнення тенденції формування транснаціональної масової культури

• зміна уявлень про ресурси та ресурсне забезпечення;

• розширення можливостей використання транснаціональних товарів та послуг, а також їх вироблення;

• зменшення витрат на виробництво традиційних товарів масового споживання та створення нових товарів, на транспортування та доставку нових товарів;

• зміна форма та організації управління підприємствами та організаціями; віртуальні компанії та підприємства;

• екологічна безпека тощо.

Інформаційна ситуація в системі глобальних МВ

• сучасні засоби комунікації глобалізували можливості передачі великих масивів інформації за неймовірно короткий час;

• мультимедійні системи, що здійснюють миттєву передачу інформації на будь-яку відстань, самі по собі є інтенсивним каталізатором суспільних процесів;

• інформаційні процеси стимулюють прогресивний розвиток економіки, політики, техніки, екології, культури, військової сфери тощо

Суспільство ризику

• Сучасні чинники ризику торкаються усіх верств суспільства.

• Проблеми, з якими стикається людство, виходять з неможливості досягнути балансу між перевагами і небезпеками науково-технологічного прогресу та іншими формами соціальних змін.

• Небезпеки, що з'являються внаслідок діяльності людини, набувають по-справжньому катастрофічного характеру, наприклад, глобальні ризики, пов'язані з екологією, розповсюдженням ядерної зброї або можливістю краху світової економіки.

Критерії глобальності проблем

• глобальні проблеми стосуються всього людства в цілому, кожної соціальної групи, кожної людини, тобто мають загальноцивілізаційний характер;

• ці проблеми виступають як об’єктивний чинник розвитку всього світу, окремих регіонів та держав;

• глобальні проблеми потребують для свого вирішення постійного міжнародного співробітництва, максимальних об’єднаних зусиль світової спільноти, оскільки невирішеність цих проблем створює загрозу для майбутнього розвитку.

Властивості процесу глобалізації

• універсалізм

• асиметричність

• неоднорідність

Глобалісти, антиглобалісти та альтерглобалісти

Амбівалентність глобалізації

• складністю та розмаїттям соціальних акторів, включених у процеси глобалізації, та суперечливістю інтересів, які вони уособлюють.

• глобалізація є досить складним процесом, який змінює не лише окремі параметри розвитку її акторів, а й всю систему інститутів та ідей, цінностей і оцінок.

• суперечлива природа глобалізації: вона поєднує в собі як процеси інтеграції, так і дезінтеграції, як конвергенцію, так і дивергенцію, як прогрес, так і регрес.

• глобалізація – не самоціль, це засіб, яким можна практично користуватися.

• розвиток глобалізаційних процесів здійснюється в мультикультурному середовищі, а тому криє в собі його суперечливість і конфліктність.

Позитивні наслідки глобалізації

• поширення свободи і демократичних цінностей;

• розвиток інформаційних технологій, який сприяв створенню нових робочих місць головним чином у невиробничій сфері,

• інтенсифікував глобальний інформаційний обмін і зв’язки між народами та державами;

• зростання кількості та поліпшення якості товарів

Негативні наслідки глобалізації

• збільшення розриву між бідними і багатими країнами;

• посилення впливу на національні держави з боку агентів глобалізації і втрата нею традиційної ролі;

• зростання негативного впливу масової культури, що веде до втрати масової і культурної ідентичності;

• погіршення стану екологічного середовища.

Теоретичні підходи до проблеми глобалізації

Прибічники глобалізації (глобалісти)

• Переконані, що держави-нації втрачають свій вплив, у майбутньому найважливіші рішення будуть ухвалювати ТНК спільно з регіональними урядами

• Глобалізація тісно пов'язує економічні і політичні інтереси акторів міжнародного життя і виключає конфлікти між великими державами.

• В самій же глобалізації вбачають джерело майбутнього розквіту і добробуту, підносять блага ринкового капіталізму і ліберальної демократії.

• Прибічники першого – революційного підходу (гіперглобалісти) абсолютизують певні сторони глобального поступу, недооцінюючи інші, також пов’язані з глобалізацією (Р. Кеохейн і Дж. Най, К.Омає, Т. Фрідмен, М. Дойл та ін.).

• Прибічники другого – поміркованого підходу (трансформаціоналісти) виходять з визнання глобалізації не як єдиного та лінійного процесу, а як багатопланового феномену, що охоплює різні сфери діяльності і взаємодії (Дж.Розенау та Е.Гідденс).

Антиглобалізм

• Антиглобалізм – теорія та ідеологія, що заперечують об’єктивну природу глобалізації і тому обґрунтовують необхідність призупинення процесів глобалізації там, де вона вже здійснюється, й уникнення її там, де вона ще не розпочалася (М.Шуман, Т.Мартін, М.Вінсенс, Д.Лайон, О.Дугін, О.Панарін та ін.).

• Альтерглобалізм (контрглобалізм) – це теорія та ідеологія демократичної глобалізації, ідейно-політичне обґрунтування нового світового порядку. Прибічники альтерглобалізму, погоджуючись з неминучістю глобалізації, шукають шляхи актуалізації її позитивних наслідків та нейтралізації негативних (З.Бауман, Н.Кляйн, О.Бузгалін, Б.Кагарлицький, Ф.Утар, Н.Хомскі та ін.)

Альтерглобалізм

• Протест проти виключення бідних країн з процесу глобалізації

• Протест проти глобальної лібералізації та неолібеальної моделі економічного розвитку

• Протест проти меркантилізації та консумізму (масового споживання)

• Протест проти політики МВФ, який захищає передусім інтереси і стратегію США та їх союзників, протест проти планів структурних реформ у країнах, що розвиваються

• Альтерглобалізм як мережева структура

• Не- ієрархізованість, децентралізація, переважно горизонтальна та /або функціональна кооперація учасників;

• Гнучкість, рухливість, мінливість форм та конфігурацій, легкість та швидкість створення та розпаду структур;

• Відкритість мереж для “входу” та “виходу”;

• Загальнодоступність ресурсів (передусім – інформаційних) мережі;

• Рівність учасників мережі незалежно від їх ролі, масштабу, ресурсів;

• Некомерційний та антиринковий характер діяльності;

• Вторинність форм та структур на противагу первинності змісту діяльності;

• Унікальність мереж.

Якісні та кількісні дослідження процесів глобалізації для країн світу

Foreign Policy та Е.T.Keрні

12 показників поділені на 4 категорії:

• • економічна інтеграція,

• • соціальна інтеграція і особисті контакти,

• • технологічна інтеграція ;

• • політична залученість.

Дослідження процесів глобалізації

10 найбільш глобалізованих країн світу (за дослідженнями Foreign Policy та Е.T.Keрні, 2007р.):

• 1. Сінгапур

• 2. Гонконг

• 3. Нідерланди

• 4. Швейцарія

• 5. Ірландія

• 6. Данія

• 7. США

• 8. Канада

• 9. Йорданія

• 10. Естонія

Дослідження процесів глобалізації

10 найменш глобалізованих країн світу (за дослідженнями Foreign Policy та Е.T.Keрні, 2007р.):

• 1. Іран

• 2. Індія

• 3. Алжир

• 4. Індонезія

• 5. Венесуела

• 6. Бразилія

• 7. Китай

• 8. Туреччина

• 9. Бангладеш

• 10. Пакистан

Дослідження процесів глобалізації

Швейцарський Інститут дослідження бізнесу (KOF)

Індекс глобалізації за системою KOF визначається трьома вимірами:

• економічним (Іге),

• соціальним (Ігс) та

• політичним (Ігп) –

і обчислюється як сума своїх складових Іг = 0,34*Іге + 0,37*Ігс + 0,29*Ігп з відповідними ваговими коефіцієнтами.

15 найбільш глобалізованих країн світу з 208 (2012, КОФ)

• 1. Бельгія

• 2. Ірландія

• 3. Нідерланди

• 4. Австрія

• 5. Сінгапур

• 6. Швеція

• 7. Данія

• 8. Угорщина

• 9. Португалія

• 10. Швейцарія

• 11. Кіпр

• 12. Люксембург

• 13. Чеська Республіка

• 14. Велика Британія

• 15. Канада

ПРОГНОСТИЧНИЙ АНАЛІЗ МЕГАТРЕНДІВ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ.

Прогнозування глобального розвитку

З метою прогнозування глобального розвитку людства і визначення ролі в цьому процесі США, Корпорацією RAND та Національною Радою з питань розвідки США було підготовлено чотири доповіді

• «Глобальні тенденції 2010»,

• «Глобальні тенденції 2015»,

• «Контури глобального світу. Глобальні тенденції – 2020» та

• «Глобальні тенденції 2025. Світ, що змінився».

Глобальні тенденції розвитку людства

• Головна мета дослідження - прогнозування трансформацій політичної системи світу задля врахування потенційних проблем та переваг у стратегіях розвитку держави та урядових стратегічних документах на майбутнє.

Ключові чинники глобального розвитку людства до 2015 р.

Демографічний розвиток

• зростання чисельності населення у світі до 7,2 млрд. чол.

• збільшення тривалість життя у більшості країн;

• основний приріст населення (95%) припадатиме на країни, що розвиваються (головним чином – на великі міста, які швидко і динамічно розвиваються).

• поєднання зростання кількості населення й урбанізації, що буде сприяти нестабільності.

• зниження рівня народжуваності й швидке старінням населення у країнах з розвинутою економікою, в країнах нової демократії та в окремих країнах з ринковою економікою;

• збільшення міграційних потоків у світі;

• зростання соціальної й політичної конфліктогенності, трансформації національної ідентичності.

Природні ресурси та навколишнє середовище

• збереження, а в багатьох випадках і поглиблення існуючих проблеми навколишнього середовища;

• технологічний прогрес буде сприяти збільшенню виробництва продуктів харчування й задоволенню зростаючого попиту на енергоресурси.

Наука і технології

• якісні трансформації в сфері інформаційних технологіях (ІТ) та інших галузях науки й техніки;

• вдосконалення ІТ;

• нові способи використання біотехнологій;

• ІТ стануть базисом міжнародного ринку й зростання впливу недержавних інститутів;

• виникнення широких можливостей використання «недружніми» державами й терористами нових засобів високошвидкісної передачі інформації та інших технологічних досягнень для об’єднання своїх зусиль, що загрожуватиме стабільності й безпеці в усьому світі.

Політичний розвиток, національне та міжнародне управління

• державні інститути залишатимуться головними гравцями на міжнародній арені

• національні уряди будуть поступово втрачати контроль за транскордонними обмінами інформацією, передачами технологій, міграцією населення, торгівлею зброєю й фінансовими операціями (законними або протизаконними);

• роль недержавних гравців, від комерційних компаній до громадських організацій, буде ставати дедалі важливішою як у внутрішніх, так й у міжнародних справах;

• якість державного й міждержавного управління буде значною мірою визначати те, наскільки успішно держави зможуть подолати ці глобальні виклики;

• ефективність управління буде перебувати в зростаючій залежності від уміння швидко формувати засади партнерства для корисного використання інформаційних потоків, нових технологій, міграційних потоків і можливостей недержавних організацій;

• зростаюча потреба в міжнародному співробітництві для вирішення інтернаціональних проблем, але держави й міжнародні організації до 2015 р. не зможуть створити для цього повноцінний механізм.

Світовий економічний розвиток

• об’єднана в єдину мережу світова економіка буде управлятися швидкими й головним чином нічим не обмеженими потоками інформації, ідей, культурних цінностей, капіталу, товарів і послуг, людей, тобто факторами глобалізації

• економіка, що стала глобальної буде сприяти політичній стабільності у світі, хоча й не в усіх країнах;

• регіони, країни або групи, що відчувають себе аутсайдерами (більшість країн Африки на Південь від Сахари, країни Близького Сходу), можуть виявитися в ситуації глибокого застою, зіштовхнутися з політичною нестабільністю й культурним відчуженням.

Конфлікти

• внутрішні конфлікти будуть все частіше загрожувати стабільності в усьому світі;

• міждержавні війни хоча стануть рідшими але й більш смертоносними через поширення руйнівних технологій;

• збережеться потенціал для виникнення конфліктів в Азії (від зіткнення Індії й Пакистану до зіткнення Китаю й Тайваню), а також серед антагоністів на Близькому Сході.

• значна потенційна можливість виникнення внутрішніх конфліктів, породжуваних релігійними, етнічними, економічними або політичними розбіжностями, збережеться на колишньому рівні або навіть підвищиться.

• зростання масштабів міжнародного тероризму, особливо в контексті прискореного технологічного прогресу;

• тенденція переходу від підтримуваного державою політичного тероризму до різноманітних й вільно функціонуючих транснаціональних терористичних мереж, що користуються досягненнями інформаційних технологій.

Роль США у світовому розвиткові

• США залишатимуться найбільш впливовою силою світового співтовариства;

• глобальний економічний, технологічний, військовий і дипломатичний потенціал США не буде мати рівних як серед інших країн, так і серед регіональних і міжнародних організацій

• ця міць не тільки повинна забезпечити особливе положення Америки, але й зробити США ключовим граком міжнародної системи.

«Глобальні тенденції 2015 р.»

Сценарій «Всепроникаюча глобалізація» - технологічний розвиток, економічне зростання, демографічні фактори й ефективне управління сформують сприятливе середовище, що дозволить більшості людей світу отримати користь від процесу глобалізації.

Сценарій «Згубна глобалізація» - еліти світу процвітають, але основна частина населення світу не одержує ніякої користі від глобалізації.

Сценарій «Регіональна конкуренція»- регіональні особливості в Європі, Азії й на американських континентах проявлятимуться дедалі гостріше (як результат посилення політичного опору глобальній перевазі США та їхньої керівної ролі в процесі глобалізації); зростання уваги кожного регіону до вирішення внутрішніх економічних і політичних питань.

Сценарій «Постполярний світ» - зайнятість США вирішенням внутрішніх питань зростає по мірі вповільнення темпів росту й наступної стагнації економіки країни; економічна й політична напруженість у відносинах США з Європою; кризи національного керівництва в регіоні Латинської Америки; процвітання й стабільність розвитку Азії; зниження ефективності регіональних і глобальних інститутів в урегулюванні конфліктних ситуацій.