23. Світова економічна криза 1929-1933 рр.: причини і наслідки.

Світова економічна криза 1929-1933 рр., відома в історії як “Ве-лика депресія”, охопила майже всі країни світу та відкинула їх еконо-міку на декілька десятиріч назад, іноді до рівня межі XIX-XX ст., хоча вплив її на окремі країни був різним. Найбільше постраждали від кризи Сполучені Штати, але й в інших країнах вона мала надзви-чайно жорсткий та нищівний характер.

Світова економічна криза 1929-1933 рр. ("Велика депресія") почалася з різкого зниження цін на акції на Нью-Йоркській біржі 24 жовтня 1929 р.: їх вартість до березня 1933 р. становила лише 19 млрд дол. (зменшилась у 5 разів), а сума збитків - 15 млрд дол. За змістом це була циклічна криза перевиробництва. Диспропорції між темпами зростання прибутків підприємств і темпами зростання виробництва (прибутки збільшувалися удвічі швидше) не супроводжувалися зниженням цін на товари і зростанням заробітної плати. Ринок не зміг поглинути товарну масу, що зростала. Почалося скорочення виробництва, що зумовило ланцюгову реакцію: зменшились обсяги кредитних операцій, знизився курс акцій, криза поширилася на банківську, фінансову, промислову та аграрну економіку, охопивши Латинську Америку, Західну Європу, країни Азії та Африки, порушивши міжнародні економічні зв'язки. Проявом економічної кризи 1929-1933 рр. стало масове скорочення виробництва та послуг, розорення і банкрутство, зниження рівня зайнятості та заробітної плати, виникнення безробіття.

Це криза відносного перевиробництва і перенакопичення капіталу. Щоб звільнитися від затоварювання, виробники під час кризи занижують ціну, скорочують виробництво, звільняють робітників, припиняють капіталовкладення. До кінця 20-х років ХХ ст. економічна система країн Заходу досягла такої складності, що механізм “незримої руки”, тобто ринкової саморегуля-ції, перестає діяти на повну силу, і його стає недостатньо для стійкого економічного та соціального розвитку, і необхідним стає втручання держави; відсутність же такого втручання спричинить поглиблення кризи та непередбачувані соціальні наслідки.

Ефект перевиробництва (вироблена продукція не знаходила збуту через низьку платоспроможність) викликав дефляцію, тобто зниження цін. Особливо сильно дефляція зачепила продукцію аграрного секто-ра: ціни на сільськогосподарську продукцію зменшилися у 2,5 раза. Виробники, неспроможні збути свою продукцію хоч за відносно при-йнятними цінами, почали знищувати її (молоко виливали в море, зер-но спалювали в топках, картоплю заливали гасом тощо).

Найстрашнішим наслідком кризи стало всезростаюче безро-біття: у пік кризи без роботи залишилась четверта частина працезда-тного населення.

У Німеччині залишилось без роботи майже половина всіх найманих робітників, майже вдвічі скоротилося ремісниче виробництво та дріб-на торгівля. Світовий характер кризи зумовив скорочення кредиту-вання промисловості міжнародними фондами, що також погіршило становище в країні.

Найважчими були наслідки світової кризи 1929-1933 рр.: У США валовий національний продукт (ВНП) зменшився на 31 %, у країнах Західної Європи валовий суспільний продукт (ВСП) - на 9-10 %. Спостерігаються істотні відмінності між країнами. В Австрії спад становив 22,5 %, у Великій Британії - 18,2 %, Німеччині - 16,1 %, Італії - 3,9 %, у Данії - 2 %. Європейські країни досягли рівня ВСП 1929 р. лише в 1935 р.