18. Становлення та основні концепції маржиналізму.

А. Курно, Г. Госсен, Ж. Дюпої, Й.-Г. Тюнен задовго до фундато-рів теорії маржиналізму вивчали принципи та ідеї цього напряму еко-номічної думки.

Французький математик, філософ, економіст Антуан Курно (1801-1877) у своїй праці “Дослідження матеріальних принципів тео-рії багатства” (1838) зробив першу спробу дослідження економічних процесів за допомогою методів математики. Він вивчав поведінку ви-робничих фірм, що реалізовують продукцію на ринку, увів в обіг по-няття “еластичний попит” – зміна попиту у відповідь на зміну ціни. Нееластичними товарами Курно вважав продукти харчування, одяг і взуття. Дослідник уперше в історії запропонував модель максимізації прибутку монополістами: в умовах монополії на товар максимальний ефект (прибуток) досягається за рівності граничного прибутку і гра-ничних витрат; при збільшенні кількості виробників максимум прибу-тку виникає за рівності витрат виробництва і середнього прибутку.

Йоганн-Генріх фон Тюнен (1783-1850), французький математик та економіст, у праці “Ізольована держава в її ставленні до сільського господарства і національної економіки” заклав основи теорії розмі-щення продуктивних сил і теорії граничної продуктивності. Дослі-джуючи виробничу функцію, яка залежить від чинників виробництва, він доводить, що найбільший чистий прибуток досягається, якщо грани-чні витрати кожного чинника виробництва будуть дорівнювати гранич-ній віддачі кожного чинника. Тюнер також дійшов до думки, що бід-ність і низький рівень життя пов’язані з нестачею вільних земель.

Жюль Дюпої (1804-1866) досліджував “ціновий надлишок” – грошовий вимірник прибутку підприємця, що отримується внаслі-док реалізації одиниці товару за незмінної ціни.

Протягом 30 останніх років ХІХ ст. класичну політичну еконо-мію остаточно змінила маржинальна економічна концепція, яка ста-ла основою неокласичної економічної теорії. Значною мірою ця змі-на була наслідком величезного прогресу як в економіці, так і в науці. Основна ідея маржиналізму – дослідження граничних економічних ве-личин як взаємопов’язаних явищ економічної системи на рівні окремої фірми чи галузі, якщо йдеться про неокласичну економічну теорію. З часом маржиналізм перетворився на метод економічних досліджень, який полягає в застосуванні й аналізі граничних величин. Переоцінку усталених майже за двохсотлітню історію цінностей класичної школи називають “маржинальною революцією”.

Основні положення маржиналізму такі:

• використання граничних величин як інструментів для аналізу змін економічних явищ;

• основа вивчення – поведінка окремих фірм і поняття “потреби споживача”;

• дослідження раціонального розподілу ресурсів і знаходження оп-тимального використання цих коштів;

• предмет аналізу – досягнення економікою стійкого стану не лише на макро-, а й на мікрорівні; широке застосування математичних методів для оптимального розв’язку статистичних задач;

• гедонізм, тобто життя заради щастя.

• гедонізм, тобто життя заради щастя.

Перший етап маржинальної революції (70-80-ті роки ХХ ст.) отримав назву “суб’єктивного напряму” в політичній економії внаслі-док застосування теорії граничної корисності товару як умови визна-чення цінності товару. Останнє трактувалося з позиції конкретного споживача на психологічному рівні. Представниками даного напряму економічної думки є Уїльям Стенлі Джевонс (1835-1882) – фундатор математичної школи, Карл Менгер (1840-1921) – фундатор австрійсь-кої школи, Леон Вальрас (1834-1910) – фундатор Лозаннської школи.

На другому етапі маржинальної революції (90-ті рр. ХІХ ст.) відбу-лось формування неокласичної теорії на ґрунті маржиналізму. На пер-ший план вийшли теорії англійця А. Маршалла, американця Дж.Б. Кла-рка та італійця В. Парето.

Австрійська школа маржиналізму – це найстаріший неокласич-ний напрям. У трудовій теорії вартості увага цієї школи була зосере-джена на споживній вартості, корисності. Представники школи ввели до економічної науки поняття “суб’єктивна корисність (цінність)”, ви-значивши останню як основу ціноутворення. Суб’єктивна корисність – це значущість певної речі для певної людини. Вони замінили терміни класичної політекономії “вартість” і “товар” на “цінність” і “економі-чне благо” та застосували принцип монізму, згідно з яким єдиною ос-новою ціни визнавалась корисність. Негативною особливістю цієї школи є відсутність зв’язку теорії з практикою.