- •1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки.
- •Основні фактори розвитку господарства ранніх цивілізацій.
- •Характеристика східної цивілізації в «осьовий час».
- •Становлення та розвиток античних держав.
- •Економічна думка Стародавніх Греції і Риму.
- •7. Структурні трансформації Західної Європи в хі-хv ст., економічна думка цього періоду.
- •8. Економічний розвиток давньоруської ранньофеодальної держави та пам’ятки економічної думки.
- •Передумови виникнення ринкового господарства. Меркантилізм.
- •10. Розвиток продуктивних сил європейських країн: кінець хv – початок хvii ст.
- •11. Фізіократи, початок класичної політичної економії
- •12. Розвиток ринкового господарства в провідних європейських країнах – друга половина хіі – перша половина хіх ст.
- •А. Сміт як фундатор економічної думки.
- •Етапи становлення історичної школи.
- •Економічне вчення д. Рікардо.
- •16. Основні складові та історичний розвиток теорії марксизму.
- •17. Особливості ринкового господарства європейських країн в другій половині хіх – початку хх ст.
- •Становлення та основні концепції маржиналізму.
- •19. Становлення інституціоналізму та його головні напрямки.
- •20. Економіка сша в другій половині хіх – на початку хх ст. Економічна теорія а. Маршалла.
- •21. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні в другій половині хіх- на початку хх ст.. М. Туган-Барановський.
- •22. Теорії монополії і конкуренції (Дж. Робінсон, е. Ченберлен, й. Шумпетер).
- •23. Світова економічна криза 1929-1933 рр.: причини і наслідки.
- •24. Теоретична система та економічна програма Дж. М. Кейнса.
- •Основні характеристики світової системи господарства у другій половині хх ст.
- •26. Основні напрямки розвитку світової економічної думки у 50-70 рр. Хх ст.
- •27. Глобалізація світового господарства в кінці хх- на початку ххі ст.
- •29. Економічний розвиток України за умов радянської економічної системи.
- •30.Позитивні і негативні наслідки ринкового реформування національної економіки.
Етапи становлення історичної школи.
Ця школа, теорії якої є найяскравішим прикладом альтернативності економічного мислення, постала в першій половині XIX ст. її ідеї було поширено в Англії, Франції, Сполучених Штатах, але найвизначніші праці, побудовані на засадах альтернативності та історичного методу, написали саме німецькі економісти-теоретики. Тому альтернативна (історична) школа політичної економії ототожнюється з німецькою історичною школою.
Своє завдання представники цієї школи вбачали у формуванні на базі історичного методу окремого напряму національної політичної економії — учення про народне господарство Німеччини. Так само, як і Ліст, вони виходили з того, що ідеологія суспільного розвитку є первинною, визначає економічну політику, і отже, спрямовує розвиток економіки. Усі ці автори поділяли погляди Ліста, але всі вони зверталися до категорій, розроблених школою класичної політекономії, і стверджували, що ці категорії не заперечують слушності історичного методу, узгоджуються з ним і роблять картину суспільного життя повнішою. Фактично вони намагалися поєднати принцип державного регулювання і принцип економічної свободи.
Слід також звернути увагу на те, що представники історичної школи, критикуючи теоретичні засади класиків, водночас користувалися деякими з них.
Засновниками були В.Рошер, Б.Гільдебранд, К.Кніс. Вони намагалися визначити і проаналізувати тенденції суспільному розвитку.
Лідером історичної школи був В. Рошер. 1843 р. він публікує свою відому працю «Короткі основи курсу політичної економії з погляду історичного методу». Йому також належить «Історія англійської політичної економії XVI—XVII століть» (1851), «Система політичної економії» у п'яти томах (1854—1894), «Історія національної політичної економії в Німеччині» (1874).
Іншим представником німецької історичної школи був Б. Гіль-дебранд. Його основна праця «Політична економія сучасного і майбутнього» мала на меті, за його власними словами, «відкрити шлях для основного історичного погляду в політичній економії» і перетворити її на теорію економічного розвитку народів. Політична економія, на його думку, мала бути наукою про закони економічного розвитку нації.
Праця третього представника історичної школи К. Кніса «Політична економія з погляду історичного методу» (1853), перевидана 1883 р. під назвою «Політична економія з історичного погляду», була прикладом такої наполегливості й послідовності викладу цієї проблеми, якої не було ні в Рошера, ні в Гільдебранда.
Доктрина історичної школи еволюціонувала, пристосовуючись до вимог часу. Особливо важливою є така деталь: теорії суспільного розвитку формулюються національною школою політичної економії (з особливим наголосом на необхідності застосування історичного методу) саме тоді, коли перед Німеччиною постала необхідність реформувати суспільний уклад, щоб вивести економіку з кризи.
Це наводить на думку, що формування альтернативних напрямків у розвитку економічної теорії пов'язане з особливим, перехідним періодом у розвитку національних економік. Тому альтернативні моделі розвитку є особливими, мобілізаційними, основними умовами їх реалізації є активна роль держави та інших інституціональних суспільних структур.