11. Фізіократи, початок класичної політичної економії

Економічна школа фізіократів як особлива складова класичної політичної економії найбільшого розвитку набула у Франції в середині XVIII ст. Виникнення фізіократизму пов'язане з критикою меркантилізму, загостренням соціально-політичних і економічних суперечностей у сільському господарстві, потребою у вирішенні аграрних проблем та їх теоретичному розгляді.

Слово "фізіократизм" грецького походження і складається з двох частин "фізіо" - природа і "кратоз" - влада, сила, панування. Суть фізіократизму в його центральній ідеї - вивченні основ природного порядку в економіці. Фізіократи, або прихильники ідеї природного закону, обстоювали природовладдя, досліджували природні закони суспільного буття. Вперше застосував термін "фізіократизм" Дюпон де Немур у своєї книзі "Фізіократія, або Природна конструкція найбільш вигідного управління людським родом". Основний внесок у розробку економічних проблем фізіократизму зробили Франсуа Кене, Анн Робер Жак Тюрго, Віктор Рікетті Мі-рабо, П'єрСамуель Дюпон де Немур, Поль П'єр Мерсьє, Жан Клод Венсан де Гурне.

Центральне місце в економічному вченні фізіократів займають такі положення:

o джерелом багатства нації є сільське господарство як сфера матеріального виробництва, а не зовнішня торгівля, як вважали меркантилісти. Тільки у сільському господарстві створюється "чистий продукт" (новий продукт, за сучасною термінологією, - національний дохід), який є фізичним даром природи, відбувається його збільшення, оскільки його створюють природа, земля. Промисловість - це безплідна сфера, яка не створює, а лише переробляє "чистий продукт";

o принцип "природного порядку", що є філософською платформою економічного світогляду фізіократів. Відповідно до цього принципу суспільство має розвиватися вільно на основі об'єктивних природних економічних законів, котрі е універсальними і незаперечними, єдиними, вічними, незмінними, встановленими Богом для щастя людей. "Природний порядок" слід пізнавати, пристосовуватися до нього і діяти згідно з його вимогами, бо він най ви гідніший для людей. Основою "природного порядку" є право приватної власності та повага до влади, визначені норми і правила поведінки людей;

o праця людини має бути вільною, її плоди недоторканними, а власність - священною. Праця поділяється на продуктивну і непродуктивну.

Значну увагу фізіократи приділяли аналізу поняття "капітал" (застосовувався термін "аванс"). Головним критерієм капіталу вважався обіг вартості витрат, які авансуються і повертаються до виробника. Також досліджували пропорції суспільного відтворення та кругообороту суспільного продукту за вартістю і в натуральній формі. У питаннях економічної політики обґрунтовували обмеження втручання держави в господарську діяльність, зменшення торговельного мита. Завданням держави, на їхню думку, є збирання податків, забезпечення захисту країни, прав і свобод людей, проведення політики фритредерства.

А. Сміт вважав, що доктрина фізіократів більш наближена до істини, ніж будь-яка інша теорія політичної економії з опублікованих. Завдяки фізіократам економіка стала трактуватися як наука про матеріальну сферу господарства. їх діяльність сприяла утвердженню принципів лібералізму. Фізіократів уперше в історії економічної думки почали називати економістами.

Економічні погляди Ф. Кене. Франсуа Кене (1694-1774) - видатний французький економіст, засновник школи фізіократів, за освітою медик. Економічними дослідженнями вчений почав займатися у 60-річному віці.

Ф. Кене розробив методологічні основи теоретичної системи фізіократизму, яка охоплює: теорію "природного порядку", теорію чистого продукту, теорію капіталу, теорію кругообороту багатства (суспільного відтворення).

Розробляючи теорію "природного порядку", Ф. Кене розглядав економіку як живий організм, розвиток якого має об'єктивний і закономірний характер, розрізняв у ньому здоров'я (норму) і хворобу (патологію). Вважав, що здорове суспільство перебуває у рівноважному стані, хворе - у нерівноважному, тому необхідно створювати умови для досягнення економічної рівноваги. Стверджував, що правовою основою природного порядку є фізичні та моральні закони держави, приватний інтерес є складовою загального суспільного інтересу, а захисником - монарх-просвітитель як уособлення державної влади.

Чистий продукт - багатство, яке формує дохід нації, це надлишок вартості продукту, створеного у землеробстві, над витратами виробництва. Зростання багатства відбувається лише у сільському господарстві, єдиній галузі, де обсяг виробленого багатства перевищує споживання. В інших галузях сировинні матеріали сільського господарства лише переміщуються або переробляються. Створює чистий продукт не праця сама по собі, а земля і природа, які допомагають праці створювати багатство. Чистий продукт є даром природи, його формою є рента, яку отримують власники землі. Землеробська праця - це єдина продуктивна праця, інші види праці корисні, але "безплідні", непродуктивні.

Ф. Кене вперше обґрунтував положення про капітал, використовуючи термін "аванс". Виокремлював "щорічні аванси" (за сучасною термінологією - оборотний капітал), до яких відносив усі необхідні витрати впродовж одного виробничого циклу (річного), та "первісні аванси" (за сучасною термінологією - основний капітал) - все, що використовується у сільському господарстві впродовж кількох виробничих циклів. Довів, що відбувається безперервний циклічний оборот капіталу. Вперше в економічній науці виокремив два види витрат: разові та поточні.