
- •1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки.
- •Основні фактори розвитку господарства ранніх цивілізацій.
- •Характеристика східної цивілізації в «осьовий час».
- •Становлення та розвиток античних держав.
- •Економічна думка Стародавніх Греції і Риму.
- •7. Структурні трансформації Західної Європи в хі-хv ст., економічна думка цього періоду.
- •8. Економічний розвиток давньоруської ранньофеодальної держави та пам’ятки економічної думки.
- •Передумови виникнення ринкового господарства. Меркантилізм.
- •10. Розвиток продуктивних сил європейських країн: кінець хv – початок хvii ст.
- •11. Фізіократи, початок класичної політичної економії
- •12. Розвиток ринкового господарства в провідних європейських країнах – друга половина хіі – перша половина хіх ст.
- •А. Сміт як фундатор економічної думки.
- •Етапи становлення історичної школи.
- •Економічне вчення д. Рікардо.
- •16. Основні складові та історичний розвиток теорії марксизму.
- •17. Особливості ринкового господарства європейських країн в другій половині хіх – початку хх ст.
- •Становлення та основні концепції маржиналізму.
- •19. Становлення інституціоналізму та його головні напрямки.
- •20. Економіка сша в другій половині хіх – на початку хх ст. Економічна теорія а. Маршалла.
- •21. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні в другій половині хіх- на початку хх ст.. М. Туган-Барановський.
- •22. Теорії монополії і конкуренції (Дж. Робінсон, е. Ченберлен, й. Шумпетер).
- •23. Світова економічна криза 1929-1933 рр.: причини і наслідки.
- •24. Теоретична система та економічна програма Дж. М. Кейнса.
- •Основні характеристики світової системи господарства у другій половині хх ст.
- •26. Основні напрямки розвитку світової економічної думки у 50-70 рр. Хх ст.
- •27. Глобалізація світового господарства в кінці хх- на початку ххі ст.
- •29. Економічний розвиток України за умов радянської економічної системи.
- •30.Позитивні і негативні наслідки ринкового реформування національної економіки.
11. Фізіократи, початок класичної політичної економії
Економічна школа фізіократів як особлива складова класичної політичної економії найбільшого розвитку набула у Франції в середині XVIII ст. Виникнення фізіократизму пов'язане з критикою меркантилізму, загостренням соціально-політичних і економічних суперечностей у сільському господарстві, потребою у вирішенні аграрних проблем та їх теоретичному розгляді.
Слово "фізіократизм" грецького походження і складається з двох частин "фізіо" - природа і "кратоз" - влада, сила, панування. Суть фізіократизму в його центральній ідеї - вивченні основ природного порядку в економіці. Фізіократи, або прихильники ідеї природного закону, обстоювали природовладдя, досліджували природні закони суспільного буття. Вперше застосував термін "фізіократизм" Дюпон де Немур у своєї книзі "Фізіократія, або Природна конструкція найбільш вигідного управління людським родом". Основний внесок у розробку економічних проблем фізіократизму зробили Франсуа Кене, Анн Робер Жак Тюрго, Віктор Рікетті Мі-рабо, П'єрСамуель Дюпон де Немур, Поль П'єр Мерсьє, Жан Клод Венсан де Гурне.
Центральне місце в економічному вченні фізіократів займають такі положення:
o джерелом багатства нації є сільське господарство як сфера матеріального виробництва, а не зовнішня торгівля, як вважали меркантилісти. Тільки у сільському господарстві створюється "чистий продукт" (новий продукт, за сучасною термінологією, - національний дохід), який є фізичним даром природи, відбувається його збільшення, оскільки його створюють природа, земля. Промисловість - це безплідна сфера, яка не створює, а лише переробляє "чистий продукт";
o принцип "природного порядку", що є філософською платформою економічного світогляду фізіократів. Відповідно до цього принципу суспільство має розвиватися вільно на основі об'єктивних природних економічних законів, котрі е універсальними і незаперечними, єдиними, вічними, незмінними, встановленими Богом для щастя людей. "Природний порядок" слід пізнавати, пристосовуватися до нього і діяти згідно з його вимогами, бо він най ви гідніший для людей. Основою "природного порядку" є право приватної власності та повага до влади, визначені норми і правила поведінки людей;
o праця людини має бути вільною, її плоди недоторканними, а власність - священною. Праця поділяється на продуктивну і непродуктивну.
Значну увагу фізіократи приділяли аналізу поняття "капітал" (застосовувався термін "аванс"). Головним критерієм капіталу вважався обіг вартості витрат, які авансуються і повертаються до виробника. Також досліджували пропорції суспільного відтворення та кругообороту суспільного продукту за вартістю і в натуральній формі. У питаннях економічної політики обґрунтовували обмеження втручання держави в господарську діяльність, зменшення торговельного мита. Завданням держави, на їхню думку, є збирання податків, забезпечення захисту країни, прав і свобод людей, проведення політики фритредерства.
А. Сміт вважав, що доктрина фізіократів більш наближена до істини, ніж будь-яка інша теорія політичної економії з опублікованих. Завдяки фізіократам економіка стала трактуватися як наука про матеріальну сферу господарства. їх діяльність сприяла утвердженню принципів лібералізму. Фізіократів уперше в історії економічної думки почали називати економістами.
Економічні погляди Ф. Кене. Франсуа Кене (1694-1774) - видатний французький економіст, засновник школи фізіократів, за освітою медик. Економічними дослідженнями вчений почав займатися у 60-річному віці.
Ф. Кене розробив методологічні основи теоретичної системи фізіократизму, яка охоплює: теорію "природного порядку", теорію чистого продукту, теорію капіталу, теорію кругообороту багатства (суспільного відтворення).
Розробляючи теорію "природного порядку", Ф. Кене розглядав економіку як живий організм, розвиток якого має об'єктивний і закономірний характер, розрізняв у ньому здоров'я (норму) і хворобу (патологію). Вважав, що здорове суспільство перебуває у рівноважному стані, хворе - у нерівноважному, тому необхідно створювати умови для досягнення економічної рівноваги. Стверджував, що правовою основою природного порядку є фізичні та моральні закони держави, приватний інтерес є складовою загального суспільного інтересу, а захисником - монарх-просвітитель як уособлення державної влади.
Чистий продукт - багатство, яке формує дохід нації, це надлишок вартості продукту, створеного у землеробстві, над витратами виробництва. Зростання багатства відбувається лише у сільському господарстві, єдиній галузі, де обсяг виробленого багатства перевищує споживання. В інших галузях сировинні матеріали сільського господарства лише переміщуються або переробляються. Створює чистий продукт не праця сама по собі, а земля і природа, які допомагають праці створювати багатство. Чистий продукт є даром природи, його формою є рента, яку отримують власники землі. Землеробська праця - це єдина продуктивна праця, інші види праці корисні, але "безплідні", непродуктивні.
Ф. Кене вперше обґрунтував положення про капітал, використовуючи термін "аванс". Виокремлював "щорічні аванси" (за сучасною термінологією - оборотний капітал), до яких відносив усі необхідні витрати впродовж одного виробничого циклу (річного), та "первісні аванси" (за сучасною термінологією - основний капітал) - все, що використовується у сільському господарстві впродовж кількох виробничих циклів. Довів, що відбувається безперервний циклічний оборот капіталу. Вперше в економічній науці виокремив два види витрат: разові та поточні.