- •1. Поняття і предмет теорії держави і права загальна характеристика як науки
- •2. Система юридичних наук та місце в ній теорії держави і права
- •3. Функції теорії держави і права
- •4. Методологія загальної теорії держави і права
- •5. Форми і методи здійснення влади у первісному суспільстві
- •6. Держава: Поняття і суть ознаки держави
- •7. Особливості виникнення держав у різних народів світу
- •8. Основні теорії походження держави
- •9. Типологія держав
- •10. Поняття та ознаки державної влади форми та методи її здійснення
- •11. Поняття і види суверенітету. Співвідношення
- •12. Поняття та структура суспільства. Держава як форма організації існування суспільства
- •13. Поняття ознаки та елементи правового статусу особи
- •14. Соціальна держава поняття значення і сутність
- •15. Правова́ держа́ва
- •16. Основні напрямки формування правової держави в україні
- •17. Ознаки зміст структура принципи громадянського суспільства
- •18. Політична система суспільства та її елементи
- •19. Місце та роль держави в політичній системі суспільства
- •20. Демократія сучасні форми та інститути
- •21. Права людини і громадянина поняття концепції правовий механізм забезпечення їх в україні
- •22 Співвідношення політичної та державної влади
- •23. Поняття та види функцій держави
- •24. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •25 Форми державного правління
- •26 Форми державного устрою: поняття, види.
- •27. Державно правові режими
- •28. Особливості елементів форми української держави
- •29. Механізм держави та його елементи
- •30 Поняття та принципи функціонування та організації державного парату
- •31. Органи держави поняття ознаки види
- •32. Основні напрямки реформування державного апарату в україні
- •33 Теорія еліт та елітарні демократії
- •34. Загальна харрактеристика системи органів місцевого самоврядування в україні
- •35. Психологічна теорія права л Петражинського
- •36 Історична школа права
- •37 Теорія нормативізму г. Кельзена
- •38 Поняття ознаки права сутність та соціальне призначення права
- •39Функції та принципи права
- •40 Приватне та публічне право
- •41 Соціальні норми поняття ознаки види
- •42 Поняття і ознаки норм права співвідношення норм права і норм моралі
- •43 Структура правової норми та характеристика її елементів
- •44 Види гіпотез диспозицій і санкцій
- •45 Класифікація правових норм
- •46 Способи викладення норм права в статтях нормативно правових актів
- •47 Поняття та елементи правової системи суспільства
- •48 Поняття та структура системи права
- •49 Поняття і структура системи законодавства її співвідношення з системою права
- •50. Поняття принципи та функції правотворчості
- •51. Види та форми правотворчості
- •52. Поняття та види форм (джерел) права
- •53. Поняття та види юридичної техніки. Правотворча та правозастосовна техніка.
- •54. Поняття та стадії законотворчості.
- •2. Проектна стадія:
- •56. Поняття та ознаки закону. Види законів.
- •57. Підзаконні нормативно-правові акти.
- •1. За суб'єктами видання:
- •2. Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):
- •3. За юридичною силою:
- •58. Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та за колом осіб.
- •59. Поняття і види систематизації нормативно-правових актів.
- •60. Співвідношення нормативно-правових актів з актами тлумачення та актами застосування норм права.
- •61. Поняття і форми реалізації норм права.
- •62. Поняття та ознаки правозастосування.
- •63. Принципи і стадії процесу застосування норм права.
- •64. Акти застосування норм права поняття ознаки і види.
- •65. Поняття та способи тлумачення норм права.
- •66. Види тлумачення норм права.
- •67.Акти тлумачення норм права. Інтрепретаційно-правовий акт та його види.
- •68. Поняття та ознаки правовідносин.
- •69. Юридичний зміст правовідносин
- •70. Види правовідносин і критерії їх класифікації
- •71. Суб'єкти правовідносин.
- •72. Правосуб'єктність фізичних та юридичних осіб.
- •73. Поняття та класифікація юридичних фактів
- •74. Правові презумпції,фікції,аксіоми.
- •75.Субєктивне та обєктивне право.
- •76.Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •77.Поняття,ознаки та види правомірної поведінки.
- •78.Поняття і ознаки правопорушення.
- •79.Склад правопорушення.
- •81.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •82.Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •83.Підстави притягнення до юридичної відповідальності
- •84. Характеристика видів юридичної відповідальності
- •85.Підстави звільнення від юридичної відповідальності та обставини що її виключають
- •86. Поняття,функції, принципи правопорядку
- •87.Поняття і принципи законності. Режим законності
- •88. Гарантії законності
- •89. Співвідношення законності і правопорядку
- •90. Державна дисципліна та шляхи її зміцнення
- •91. Поняття правосвідомості та характеристика її структурних елементів
- •92. Види та функції правосвідомості
- •93. Правова культура: поняття та види
- •94. Правове виховання: поняття, система, форми та методи.
- •95. Поняття та ознаки правового регулювання. Сфера правового регулювання.
- •96. Способи, типи і види правового регулювання.
- •97. Поняття механізму правового регулювання та його структура
- •98. Стадії механізму правового регулювання.
- •99. Поняття і способи подолання та усунення колізій в праві
- •101. Загальна характеристика сім’ї мусульманського права.
- •102. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї.
- •103. Загальна характеристика англо-американської правової сімї
- •104. Поняття ознаки та види юридичного процесу
- •105. Поняття та специфічні особливості держави і права перехідного типу
- •106. Проблеми розвитку законодавства в перехідний період
- •107. Проблеми протиставлення природного і позитивного права
- •108. Позитивістський тип праворозуміння. Легізм.
- •109. Природно-правовий (юснатуралістичний) тип праворозуміння
- •110. Соціологічниц напрямок в праворозумнні. Концепція «живого права» Ерліха.Школа реалістів
- •111. Поняття, види та принципи виникнення прогалин в праві.
- •112. Основні шляхи усунення та вирішення прогалин виправі.
- •113. Прогалини в податковому законодавстві та шляхи їх вирішення.
- •114. Проблеми узгодження національного права з міжнародно-правовою системою.
- •115. Порівнялий аналіз англо-саксонської та романо-германської правової сімї.
- •116. Основні тенденції розвитку правових систем. Уніфікація права.
- •117. Проблеми забезпечення законності та правопорядку
- •118. Проблеми взаємоконтролю та взаємовпливу органів державної влади
- •119.Основні сучасні теорії демократії
- •120.Поняття, сутність та джерела пр.Нагілізму
- •121. Форми вираження правового нігілізму
- •122. Поняття, джерела то форми вираження правового ідеалізму
- •124. Поняття та основні складові ефективності права.
- •126. Поняття, ознаки та функції правових пільг
- •127. Поняття, ознаки та клачифікація правових заохочень.
- •128. Правові пільги та заохочення в податковій політиці України
- •129. Проблеми у сфері надання та реалізації правових пільг та шляхи їх вирішення
109. Природно-правовий (юснатуралістичний) тип праворозуміння
Праворозуміння (розуміння права) - це інтелектуальний процес осмислення права, певне його бачення, виражене в конкретних концепціях про його функціонування, що письмово викладені й оприлюднені шляхом опублікування. Будь-яка методологія (а їх безліч у теорії права і держави) пов'язана з конкретним праворозумінням (баченням права). По суті, праворозуміння (правоуявлення, право-погляд) є вторинним, похідним від усього правового, що реально діє; воно залежить від особливостей правосвідомості, інтелекту його носія. Тому праворозуміння не можна зводити лише до визначення поняття "право".
Юснатуралізм виходить із протиставлення права і закону, розуміючи під правом змістовні вимоги природного права (справедливості).В основі вчення про природне право лежить ідея про те, що всі існуючі правові норми повинні ґрунтуватися на якихось об'єктивних началах, підставах, які не залежать від волі людини (суспільства). Теорія природного права спрямована на пошуки особливої реальності права, зведеної до реальності державно-владних установлень. Вона тісно пов'язана з ідеалістичним світоглядом. Оскільки під природним правом у його узагальненому значенні розуміється надпозитивна інстанція, чи сукупність усіх надпозитивних необхідностей людської практики, то й особливість природно-правового мислення полягає у розмежуванні й зіставленні права і закону з позицій принципів справедливості.Тому можна сказати, що сутність природно-правового мислення виявляється у філософській, насамперед моральній, критиці права і держави. У процесі цієї критики відбувається порівняння правових і державних відносин на відповідність їх сутності та смислу. Таким чином, ця критика спрямована на легітимацію й обмеження права і держави.
110. Соціологічниц напрямок в праворозумнні. Концепція «живого права» Ерліха.Школа реалістів
численні представники соціологічного напрямку в правовій науці, який виник у середині ХІХ століття, на відміну від представників нормативної школи права, вважають, що форми права і втілені в них правові норми є другорядним проявом права. Прихильники соціологічного підходу до права (найбільш відомі серед них О. Конт, Є. Ерліх, Р. Па-унд, М. Окрідж та ін.) підтримують різні його напрямки: солідаризм, вільне право, реалізм, біхейвіоризм та ін. Вони вважають, що не слід змішувати правову можливість з правовою дійсністю. Соціологічне праворозуміння визнає неприпустимість зведення права до закону. Воно надає особливої ваги значенню у правовому регулюванні правозастосування, правосвідомості, правової політики, системи фактичних суспільних відносин, і це є позитивним у ньому.
КОНЦЕПЦІЯ ВІЛЬНОГО, «ЖИВОГО» ПРАВА - різновид соціологічного типу праворозуміння, в основі якого уявлення про право як про правилах, нормах, що склалися в самих асоціаціях і виступаючих регуляторами поводження людей; як про порядок у публічних союзах. Обгрунтована на початку XX ст. основоположником соціології права австро-угорським вченим Є. Ерліхом. За Ерліха, живе право знаходиться не в статтях закону, а в практичних відносинах. Аналізуючи діяв у той час на території Буковини (входила до складу Австро-Угорщини) Австрійський ГК, Ерліх знайшов, що тільки 1/3 частина норм застосовується в практичному житті. На цій підставі в передмові до своєму головному праці «Основи соціології права» він приходить до наступного методологічно важливого висновку: «центр ваги у розвитку права в наші дні, як і в усі інші часи, знаходиться не в законодавстві, не в юриспруденції або судочинстві, а в самому суспільстві ». Перебуваючи в різних асоціаціях, люди вступають у спілкування і визнають деякі правила як обов'язкові стандарти. Вони підпорядковують свою поведінку тим правилам, які склалися під тиском соціальних сил суспільства. Це норми моралі, звичаї та ін У такому випадку логічний і інший висновок Ерліха про те, що «живе право» і може бути представлено не законодавством, а різними соціальними нормами. «Подібно до того, як у далекому минулому право являло собою порядок, який існує в родах, родинах, домашніх спільнотах, сьогодні його потрібно шукати в нормах, що визначають внутрішній лад спілок, і розроблених за допомогою угод у договорах та статутах». Право виникає скрізь, де в ньому є суспільна необхідність. У розумінні Ерліха, право є порядок, існуючий в різних асоціаціях. При цьому Ерліх вважав, що свої права люди сприймають не з юридично зафіксованих установлень, а як щось природне, що випливає з людських взаємин. Звідси складаний у людських асоціаціях порядок передує правовим принципам і, більш того, припускає базисну форму права тобто першооснову цих установлень.