- •1. Поняття і предмет теорії держави і права загальна характеристика як науки
- •2. Система юридичних наук та місце в ній теорії держави і права
- •3. Функції теорії держави і права
- •4. Методологія загальної теорії держави і права
- •5. Форми і методи здійснення влади у первісному суспільстві
- •6. Держава: Поняття і суть ознаки держави
- •7. Особливості виникнення держав у різних народів світу
- •8. Основні теорії походження держави
- •9. Типологія держав
- •10. Поняття та ознаки державної влади форми та методи її здійснення
- •11. Поняття і види суверенітету. Співвідношення
- •12. Поняття та структура суспільства. Держава як форма організації існування суспільства
- •13. Поняття ознаки та елементи правового статусу особи
- •14. Соціальна держава поняття значення і сутність
- •15. Правова́ держа́ва
- •16. Основні напрямки формування правової держави в україні
- •17. Ознаки зміст структура принципи громадянського суспільства
- •18. Політична система суспільства та її елементи
- •19. Місце та роль держави в політичній системі суспільства
- •20. Демократія сучасні форми та інститути
- •21. Права людини і громадянина поняття концепції правовий механізм забезпечення їх в україні
- •22 Співвідношення політичної та державної влади
- •23. Поняття та види функцій держави
- •24. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •25 Форми державного правління
- •26 Форми державного устрою: поняття, види.
- •27. Державно правові режими
- •28. Особливості елементів форми української держави
- •29. Механізм держави та його елементи
- •30 Поняття та принципи функціонування та організації державного парату
- •31. Органи держави поняття ознаки види
- •32. Основні напрямки реформування державного апарату в україні
- •33 Теорія еліт та елітарні демократії
- •34. Загальна харрактеристика системи органів місцевого самоврядування в україні
- •35. Психологічна теорія права л Петражинського
- •36 Історична школа права
- •37 Теорія нормативізму г. Кельзена
- •38 Поняття ознаки права сутність та соціальне призначення права
- •39Функції та принципи права
- •40 Приватне та публічне право
- •41 Соціальні норми поняття ознаки види
- •42 Поняття і ознаки норм права співвідношення норм права і норм моралі
- •43 Структура правової норми та характеристика її елементів
- •44 Види гіпотез диспозицій і санкцій
- •45 Класифікація правових норм
- •46 Способи викладення норм права в статтях нормативно правових актів
- •47 Поняття та елементи правової системи суспільства
- •48 Поняття та структура системи права
- •49 Поняття і структура системи законодавства її співвідношення з системою права
- •50. Поняття принципи та функції правотворчості
- •51. Види та форми правотворчості
- •52. Поняття та види форм (джерел) права
- •53. Поняття та види юридичної техніки. Правотворча та правозастосовна техніка.
- •54. Поняття та стадії законотворчості.
- •2. Проектна стадія:
- •56. Поняття та ознаки закону. Види законів.
- •57. Підзаконні нормативно-правові акти.
- •1. За суб'єктами видання:
- •2. Залежно від характеру норм (первинні чи вторинні):
- •3. За юридичною силою:
- •58. Дія нормативно-правових актів в часі, просторі та за колом осіб.
- •59. Поняття і види систематизації нормативно-правових актів.
- •60. Співвідношення нормативно-правових актів з актами тлумачення та актами застосування норм права.
- •61. Поняття і форми реалізації норм права.
- •62. Поняття та ознаки правозастосування.
- •63. Принципи і стадії процесу застосування норм права.
- •64. Акти застосування норм права поняття ознаки і види.
- •65. Поняття та способи тлумачення норм права.
- •66. Види тлумачення норм права.
- •67.Акти тлумачення норм права. Інтрепретаційно-правовий акт та його види.
- •68. Поняття та ознаки правовідносин.
- •69. Юридичний зміст правовідносин
- •70. Види правовідносин і критерії їх класифікації
- •71. Суб'єкти правовідносин.
- •72. Правосуб'єктність фізичних та юридичних осіб.
- •73. Поняття та класифікація юридичних фактів
- •74. Правові презумпції,фікції,аксіоми.
- •75.Субєктивне та обєктивне право.
- •76.Поняття, ознаки та види правової поведінки.
- •77.Поняття,ознаки та види правомірної поведінки.
- •78.Поняття і ознаки правопорушення.
- •79.Склад правопорушення.
- •81.Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •82.Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •83.Підстави притягнення до юридичної відповідальності
- •84. Характеристика видів юридичної відповідальності
- •85.Підстави звільнення від юридичної відповідальності та обставини що її виключають
- •86. Поняття,функції, принципи правопорядку
- •87.Поняття і принципи законності. Режим законності
- •88. Гарантії законності
- •89. Співвідношення законності і правопорядку
- •90. Державна дисципліна та шляхи її зміцнення
- •91. Поняття правосвідомості та характеристика її структурних елементів
- •92. Види та функції правосвідомості
- •93. Правова культура: поняття та види
- •94. Правове виховання: поняття, система, форми та методи.
- •95. Поняття та ознаки правового регулювання. Сфера правового регулювання.
- •96. Способи, типи і види правового регулювання.
- •97. Поняття механізму правового регулювання та його структура
- •98. Стадії механізму правового регулювання.
- •99. Поняття і способи подолання та усунення колізій в праві
- •101. Загальна характеристика сім’ї мусульманського права.
- •102. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї.
- •103. Загальна характеристика англо-американської правової сімї
- •104. Поняття ознаки та види юридичного процесу
- •105. Поняття та специфічні особливості держави і права перехідного типу
- •106. Проблеми розвитку законодавства в перехідний період
- •107. Проблеми протиставлення природного і позитивного права
- •108. Позитивістський тип праворозуміння. Легізм.
- •109. Природно-правовий (юснатуралістичний) тип праворозуміння
- •110. Соціологічниц напрямок в праворозумнні. Концепція «живого права» Ерліха.Школа реалістів
- •111. Поняття, види та принципи виникнення прогалин в праві.
- •112. Основні шляхи усунення та вирішення прогалин виправі.
- •113. Прогалини в податковому законодавстві та шляхи їх вирішення.
- •114. Проблеми узгодження національного права з міжнародно-правовою системою.
- •115. Порівнялий аналіз англо-саксонської та романо-германської правової сімї.
- •116. Основні тенденції розвитку правових систем. Уніфікація права.
- •117. Проблеми забезпечення законності та правопорядку
- •118. Проблеми взаємоконтролю та взаємовпливу органів державної влади
- •119.Основні сучасні теорії демократії
- •120.Поняття, сутність та джерела пр.Нагілізму
- •121. Форми вираження правового нігілізму
- •122. Поняття, джерела то форми вираження правового ідеалізму
- •124. Поняття та основні складові ефективності права.
- •126. Поняття, ознаки та функції правових пільг
- •127. Поняття, ознаки та клачифікація правових заохочень.
- •128. Правові пільги та заохочення в податковій політиці України
- •129. Проблеми у сфері надання та реалізації правових пільг та шляхи їх вирішення
97. Поняття механізму правового регулювання та його структура
Механізм правового регулювання — це узята в єдності система правових засобів, способів і форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб'єктів права, встановлюється і забезпечується правопорядок («належне» у праві стає «сущим»).Механізм правового регулювання складають елементи, обов'язкові на окремих його стадіях:
1) принципи права, норми права, нетипові правові розпорядження (спеціалізовані норми права), об'єктивовані в нормативно-правових актах;
2) правовідносини, суб'єктивні юридичні права і обов'язки в їх індивідуалізації (конкретизації);
3) акти безпосередньої реалізації прав і обов'язків;
4) акти застосування норм права.
98. Стадії механізму правового регулювання.
1. Перша стадія механізму правового регулювання — стадія загальної дії правових норм. На цій стадії відбуваються визначення змісту і формулювання меж поведінки суб'єкта, умов виникнення прав, обов'язків, повноважень, відповідальності і т.д. (вступає в дію механізм правотворчості).
2. Друга стадія механізму правового регулювання пов'язана з виникненням конкретних суб'єктивних прав і обов'язків, тобто з виникненням правовідносин. Необхідною умовою цієї стадії виступає юридичний факт (система фактів), з яким норми права пов'язують настання юридичних наслідків (вступає в дію механізм реалізації норм права).
3. Третя стадія механізму правового регулювання — застосування санкцій правової норми — виникає у випадках неправомірної поведінки суб'єкта. Правовою підставою цієї стадії є правопорушення, а також норми права, що встановлюють санкції за вчинені правопорушення і визначають порядок застосування відповідальності. Державні органи і посадові особи реалізують свою компетенцію через розслідування обставин вчинення правопорушення, встановлення і покарання винних, а інша сторона — правопорушники — зазнає втрат державно-владного характеру за вчинені правопорушення (вступає в дію механізм покладання юридичної відповідальності).
99. Поняття і способи подолання та усунення колізій в праві
прогалина в праві — це недосконалість права, відсутність реального змісту, який повинен бути його необхідним компонентом. Прогалини — це дефекти системи права, коли відсутні окремі норми, а можливо, й їх сукупності. Прогалини в праві — це свого роду дефекти волевиявлення законодавчого органу, коли суб´єкти правого регулювання залишають поза увагою інститути, що підлягають закріпленню в праві. Прогалини в праві виникають, зазвичай, там, де є суперечливість норм однакової сили, коли одна з них «знищує» іншу.
Прогалина в законодавстві — це відсутність нормативно-правової регламентації певної групи суспільних відносин у сфері правового регулювання, окреслюваній основними принципами права, тобто це відсутність правової норми, яка б регулювала суспільні відносини конкретного виду, що потребують правового врегулювання. Прогалини повинні своєчасно усуватися. Усунути прогалину можна лише за допомогою правотворчого процесу, шляхом внесення змін і доповнень до існуючих чи видання нових, довершеніших нормативно-правових актів. Проте швидке усунення таким чином прогалин не завжди можливе, оскільки воно пов´язане з достатньо тривалим правотворчим процесом, тому виникає потреба в їх подоланні шляхом аналогії.
Аналогія (від грец. — відповідність) — подібність, схожість у цілому відміннихпредметів, явищ за певними властивостями, ознаками або відношеннями [6]. Найпоширенішими способами подолання прогалин є аналогія закону й аналогія права. Це — виняткові засоби в праві й вимагають дотримання певних умов для забезпечення правильного їх застосування. Для того щоб використовувати один з різновидів аналогії, необхідно: по-перше, встановити, чи дана життєва ситуація має юридичний характер і вимагає правового вирішення; по-друге, переконатися, що в законодавстві відсутня конкретна норма права, яка повинна врегульовувати подібні випадки; по-третє, відшукати в законодавстві норму, що врегульовує даний випадок, і на її основі вирішити справу (аналогія закону), а за відсутності такої норми опертися на загальний принцип права і на його основі вирішити справу (аналогія права); по-четверте, в рішенні у справі дати мотивоване пояснення причин застосування до даного випадку аналогії закону — або аналогії права і тим самим забезпечити можливість перевірити правильність вирішення справи.
Таким чином, застосування права за аналогією — це не довільний розгляд справи. Ухвалення рішення здійснюється відповідно до державної волі, вираженої у правовій системі в цілому або в окремих нормах права, що врегульовують подібні суспільні відносини. Шляхом аналогії правозастосовний орган прогалину в праві не усуває, а лише долає.
Інститут аналогії має обмежене застосування в праві. В сфері кримінального права, адміністративного деліктного права аналогія закону й аналогія права не допускаються. У Кримінальному кодексі України чітко визначено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено (ч. 4 ст. 3). В інших галузях права аналогія допускається, а у таких, як адміністративне процесуальне (судове) право, господарське право, господарське процесуальне право, сімейне право, цивільне право, цивільне процесуальне право вона прямо закріплена.
Прогалини в праві створюють складнощі судової і правозастосовної практики. У процесі правозастосовної діяльності суб´єкти цієї діяльності, тобто органи, наділені публічно-владними повноваженнями, не мають права ухилятися від ухвалення рішення, посилаючись на відсутність норми. Вихід полягає в тому, що суб´єктам правовідносин і суду надається право вирішувати певні, законодавчо визначені категорії справ за аналогією.
Для усунення прогалин у законодавстві використовується також субсидіарне застосування норм права — додаткове застосування одного інституту або галузі права до відносин, що регулюються іншим інститутом або галуззю права. Субсидіарне застосування правових норм, як правило, закріплюється в законі. Проте є випадки субсидіарного застосування, які прямо законом не передбачені [7].
Теоретичним підґрунтям субсидіарного застосування є системність права, поділ його на взаємозалежні галузі та інститути. Так, сімейне право виділилося в самостійну галузь із цивільного права і перебуває з ним у тісному зв´язку завдяки подібності регульованих суспільних відносин і методу їх правового регулювання. У Сімейному кодексі України, зокрема, міститься положення про те, що правозастосовувач повинен керуватися розпорядженнями норм цивільного права, які встановлюють строки задоволення позову
Юридичною наукою встановлено, що прогалини властиві не тільки матеріальному, а й процесуальному праву. Практика застосування адміністративно-судочинного, цивільного процесуального й господарського процесуального законодавства свідчить про використання інституту аналогії при подоланні прогалин.
100. Поняття, структура та проблеми класифікації правових сімей. Тип (сім'я) правової системи — сукупність національних правових систем держав, які мають спільні риси, що проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, домінуючих форм (джерел) і принципів права, систем права і систем законодавства, організації правових установ, насамперед судової системи, подібності правових категорій і понять.
1. Романо-германський тип (сім'я) правових систем або нормативно-актний (країни континентальної Європи - Італія, Фран- ція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін.). У межах цього типу (сім'ї) правових систем виділяють два підтипи, або дві правові групи: романська (Франція, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Італія, Португалія, Іспанія. Провідною в цій групі є національна правова система Франції); • германська, або центральноєвропейська (Німеччині, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною в цій групі є національна правова система Німеччини). 2. Англо-американський тип (сім'я) правових систем або судово-прецедентний (Англія, Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою - колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Британської Співдружності) та ін.). Усередині англо-американського типу (сім'ї) правових систем розрізняють два підтипи, або дві групи: англійське загальне право (Велика Британія); • американське право (США). Окрім того, можливий поділ англо-американського типу (сім'ї) правових систем на дві групи: • європейське загальне право (Велика Британія, Ірландія); • позаєвропейське загальне право (США, Канада та ін.). Право кожної країни поза Європою набуло широкої автономії в межах англо-американського типу (сім'ї) правових систем. 3. Змішаний тип (сім'я) правових систем, або конвергентний чи дуалістичний - виник на стику двох класичних сімей правових систем: романо-германської і англо-американської і має специфічні ознаки. У межах цього типу (сім'ї) виокремлюються такі групи: скандинавська, або північноєвропейська (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія); латиноамериканська (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.). 4. Релігійний тип (сім'я) правових систем: мусульманське право; індуїстське право; іудейське (єврейське) право. 5. Традиційний тип (сім'я) правових систем: далекосхідна, або традиційно-ідеологічна, група (основні підгрупи - китайська, японська);
африканська, або звичаєво-правова, група (країни Африки, Мадагаскар). Соціалістичний тип (сім'я) правових систем у цілому пішов в історію (правові системи цього типу можна вивчати в ретроспективному плані), проте і сьогодні є низка правових систем (Куба, В'єтнам, КНДР), що зберегли соціалістичне забарвлення з внесенням новацій -більших або менших, залежно від держави. Це не означає, що з урахуванням "соціалістичного" забарвлення їх не можна віднести до класично усталених типів правових систем. За справедливою думкою К. Цвай-герта і X. Кьотца, різні системи права, незважаючи на відмінності в історичному розвитку, доктринальних поглядах і стилі практики, дуже часто вирішують ті самі проблеми, аж до окремих дрібниць, - однаково
Основними питаннями, що виникають в процесі класифікації правових систем, є питання вимог до критеріїв (ознак) класифікації та їхньої кількості. Скільки таких критеріїв повинно бути: один-єдиний чи декілька? Окремі автори схиляються до думки, що типологія правових систем повинна базуватися на одному критерії.