9. Планування фонду зарплати педагогічного, адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу школи.

Основним напрямом витрат по школі є фонд заробітної плати, який складається з трьох елементів:

• педагогічного персоналу;

• адміністративно-управлінського персоналу;

• обслуговуючого персоналу.

Фонд заробітної плати вчителів планується у розрізі трьох складових системи заробітної плати:

• оплата навчальних годин;

• доплата за перевірку зошитів;

• інші додаткові доплати.

Планування фонду оплати педагогічного навантаження здійснюється в розрізі груп класів, виходячи із кількості педагогічних ставок та середньої ставки заробітної плати вчителя в місяць. Розрахунок річного фонду заробітної плати проводиться в розрізі двох періодів – за січень-серпень і вересень-грудень. Це пов’язано з тим, що з початком кожного навчального року, як правило, змінюється кількість класів у кожній навчальній групі. По міських школах планування річного фонду оплати педагогічного навантаження проводиться на 8,5 і 3,5, а по всіх інших школах – на 8 і 4 місяці.

Фонд заробітної плати за перевірку зошитів планується в розрізі груп класів шляхом множення кількості класів у даній групі на середні витрати за перевірку зошитів на один клас. По міських школах планування річного фонду доплати за перевірку зошитів проводиться на 8,5 і 3,5, а по всіх інших школах – на 8 і 4 місяці.

Планування річного фонду інших додаткових доплат вчителів здійснюється шляхом множення місячної суми додаткових доплат на 12 місяців.

Планування річного фонду заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу школи здійснюється шляхом множення кількості посад на середню ставку заробітної плати згідно з штатним розписом і на 12 місяців.

Річний фонд заробітної плати обслуговуючого персоналу планується на підставі штатного розпису шляхом множення кількості посад на середню ставку заробітної плати і на 12 місяців.

Звичайно видатки по економічній категорії “Оплата праці працівників бюджетних установ” залежать від кількості посад у школі. Кількість посад визначається за встановленими нормативами і залежить від кількості класів і учнів.

9. Структура, джерела фінансування вищих навчальних закладів.

У сучасних умовах господарювання рівень кваліфікації спеціалістів є одним із найважливіших факторів, які впливають на економічний і соціальний розвиток країни. Становлення в Україні ринкових відносин, тісніша інтеграція країни із світовою економічною системою повязані з необхідністю змін у професіональній структурі зайнятого населення, насамперед спеціалістів вищої та середньої кваліфікації.

До чинників, які впливають на рівень витрат на підготовку кадрів, можна віднести стан економічного розвитку країни, кількість спеціалістів, які потрібно підготувати у вищих і середніх навчальних закладах, тобто потребу галузей економіки у спеціалістах.

В Україні діють такі види вищих закладів освіти:

• університет – багатопрофільний вищий навчальний заклад, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за широким спектром природничих, гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за освітньо-природничими програмами всіх рівнів, має розвинуту інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ;

• академія – вищий навчальний заклад освіти, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами усіх рівнів в окремо визначеній галузі знань або виробництва, провадить фундаментальні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності;

• інститут - вищий заклад освіти або підрозділ університету, академії, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами усіх рівнів у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури та мистецтва. Провадить наукову та науково-виробничу діяльність.

Вищеназвані заклади належать до вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації.

До вищих навчальних закладів освіти належать також заклади освіти І-ІІ рівнів акредитації. Це:

• коледж – вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста з одного, кількох споріднених напрямів підготовки або спеціальностей;

• технікум - вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету, академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста.

За роки незалежності майже не відбулося зменшення кількісних показників розвитку вищих навчальних закладів освіти. Так, у порівнянні з 1985/1986 навчальним роком чисельність студентів у розрахунку на 10 тис. населення збільшилася на 43,7 відсотка, а у порівнянні з 1991/1992 навчальним роком – на 42,9 відсотка. Однак чисельність студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації на 10 тис. населення дещо зменшилася, при цьому спостерігається значне збільшення чисельності студентів у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації.

Джерелами фінансування витрат на підготовку кадрів є кошти державного та місцевих бюджетів, галузевих міністерств, відомств, організацій, кошти фізичних та юридичних осіб. Основним джерелом фінансування є кошти державного та місцевих бюджетів. Фінансування вищої освіти із зведеного бюджету України у 2003 році склало 4627,9 млн. грн. або 30,9%, у 2004 році – 5815,9 млн. грн. або 31,7%, у 2005 році 7934,2 млн. грн. або 29,6% загального обсягу видатків по галузі.

Додатковими джерелами фінансування вищих навчальних закладів є:

• кошти, отримані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

• кошти, отримані за навчання іноземних громадян відповідно до укладених договорів;

• плата за надання додаткових освітніх послуг;

• кошти, одержані за науково-дослідні роботи, виконані вищим навчальним закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

• плата за здобуття другої вищої освіти;

• доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

• кредити і позички банків;

• валютні надходження;

• добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від фізичних та юридичних осіб;

• інші кошти.

Бюджетні кошти та інші надходження на утримання вищих навчальних закладів повинні використовуватись насамперед на придбання предметів постачання і матеріалів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв, виплату заробітної плати та стипендії, створення необхідної матеріально-технічної бази.

Вищий навчальний заклад самостійно використовує бюджетні та позабюджетні кошти згідно із затвердженим кошторисом доходів і видатків.