9. Бюджетне регулювання, його суть та методи.

У зв’язку з нестачею власних доходів у переважній більшості місцевих бюджетів при складанні та затвердженні цих бюджетів великого значення у їх збалансуванні надають бюджетному регулюванню.

Бюджетне регулювання – це щорічний перерозподіл загальнодержавних централізованих фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів на рівні, необхідному для виконання місцевими органами їх функцій.

Розмежування та перерозподіл доходів у процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, демографічного, природного стану відповідних адміністративних територій з метою подолання нерівностей між ними.

Нині в практиці використовують такі форми бюджетного регулювання:

• нормативи відрахувань від регульованих доходів;

• бюджетні дотації;

• бюджетні субвенції;

• бюджетні субсидії.

Регульовані доходи – це доходи, що на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему та про місцеві органи влади і уточнюється в процесі прийняття щорічних законів про Державний бюджет України. З інструментом регульованих доходів тісно пов’язаний ще один інструмент бюджетного регулювання  нормативи відрахувань від регульованих доходів.

Основною та найефективнішою формою бюджетного регулювання є система процентних відрахувань нижчим бюджетам. Її суть полягає у тому, що частка коштів вищого бюджету надається нижчим для збалансування у вигляді частки доходів на кожне джерело, що підлягає регулюванню. При цьому процент і сума відрахувань встановлюються від регульованих доходів, що надходять на території певної адміністративної одиниці.

Бюджетне субсидіювання – передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою надання фінансової допомоги.

Існує три види бюджетного субсидіювання: бюджетні субсидії, бюджетні субвенції, бюджетні дотації.

Бюджетна субвенція – це сума грошових коштів, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня і має цільове призначення для здійснення сумісного фінансування певного заходу і підлягає поверненню у випадку порушення її цільового призначення.

Бюджетна субсидія – сума грошей, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня, може мати цільове призначення. Вона не пов’язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує.

Бюджетна дотація – цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відповідного бюджету. Залежно від можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим.

Особливим видом субсидіювання є встановлена Бюджетним кодексом України дотація вирівнювання. Вона визначається за спеціальними формулами як різниця між обсягом видатків бюджету, визначених на основі встановлених державних стандартів соціальної забезпеченості, та наявними у даного бюджету доходами.

9. Зміст, принципи, завдання бюджетного планування.

Бюджетне планування  це науково обґрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку.

Основними функціями фінансового планування є:

• відображення основних напрямів бюджетної політики, що здійснюється органами законодавчої й виконавчої влади в державі;

• вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення передбачуваного рівня економічного й соціального розвитку на основі ефективного використання наявних у суспільстві ресурсів;

• здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів для досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки й підвищення суспільного добробуту;

• встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і на їхній основі визначення їх оптимальної структури.

Об’єктом бюджетного планування завжди є бюджетна діяльність держави, державних установ і організацій; предметною галуззю бюджетного планування є бюджетні ресурси, їхній рух при здійсненні відтворювальних процесів в економіці. Сферою застосування бюджетного планування є розподіл бюджетних ресурсів на всіх стадіях відтворювального процесу.

Організація бюджетного планування може бути ефективною лише тоді, коли в неї закладатимуться науково обґрунтовані принципи:

• комплексного підходу до основних параметрів економічного й соціального розвитку в тісному взаємозв’язку з наявними бюджетними можливостями;

• оптимального використання бюджетних ресурсів із метою першочергового забезпечення бюджетними ресурсами пріоритетних напрямів розвитку економіки й соціальної сфери;

• раціонального визначення джерел одержання бюджетних ресурсів та їхнього перерозподілу через ланки бюджетної системи;

• єдності у використанні бюджетних показників, здійсненні бюджетних розрахунків, їхню економічну обґрунтованість, використання прогресивної методології, норм і нормативів, а також вибір кращих методів забезпечення прогнозних завдань необхідними бюджетними ресурсами з урахуванням кінцевих результатів.

Важливе значення має наукова методологія бюджетного планування. Вона включає сукупність загальних принципів і методів планування, систему бюджетних планів. Метод бюджетного планування  органічна частка методології, один із способів розробки бюджетних планів.

Головним питанням у розробці нової методології бюджетного планування є визначення його методів. Існують три методи планування показників бюджету: прямого розрахунку, нормативний і аналітичний.

Метод прямого розрахунку передбачає обчислення показників бюджету виходячи з реальних потреб і показників за окремими статтями доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянинові. Він досить громіздкий і трудомісткий, оскільки передбачає максимальну деталізацію розрахунків, але водночас він і найточніший.

Нормативний метод ґрунтується на використанні системи взаємоповязаних норм і нормативів, установлених як для детальних, так і узагальнених показників. Розрізняють нормативи двох типів: нормативи першого типу регламентують взаємовідносини між державою та субєктами господарювання з приводу розподілу отриманих результатів діяльності (ставки податків), нормативи другого типу характеризують вимоги, що висуваються суспільством до ефективності використання ресурсів.

Недоліком нормативного методу планування вважають відсутність узгодженості бюджетних зобовязань, що зумовлені нормативами, з реальними можливостями бюджетної системи щодо фінансування відповідних витрат.

Використання нормативів у бюджетному плануванні розглядається в аспектів формування міжбюджетних відносин.

Нормативний метод планування має застосовуватися на всіх рівнях державного управління - від центрального до рівня територіальних громад. Має існувати єдиний методологічний підхід до формування норм і нормативів незалежного від рівня управління та горизонтів планування. Лише на цій основі можливо становити оптимальне співвідношення між обсягами бюджетів усіх рівнів, недопущення бюджетної дискримінації.

Аналітичний метод, що передбачає обчислення планових показників на основі зясування впливу на них різних чинників, зводиться до моделювання бюджетних показників.

Всі методи бюджетного планування взаємопов’язані. Планування на основі нормативів має обов’язково доповнюватися балансовим методом планування, оскільки тільки він дає змогу узгодити потреби з ресурсами. Конкретне його призначення полягає в тому, щоб уникнути можливих диспозицій між доходами і витратами на всіх рівнях бюджетного планування, а також вибрати оптимальний варіант задоволення суспільних потреб.