Межі державного боргу
Граничний обсяг державного боргу, граничний обсяг надання державних гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України.
Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу валового внутрішнього продукту України.
У разі перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення такого загального обсягу боргів у відповідність із положеннями цього Кодексу.
Обсяги державного боргу є дуже важливим індикатором загального стану економіки. Існує декілька показників оцінки державного боргу. Загальна сума державного боргу – це найкращий серед них, оскільки на його величину впливає інфляція.
Базовими показниками, на підставі яких у Міністерстві фінансів України приймається рішення про управління державним боргом є:
відношення державного боргу до ВВП (критичним рівнем для цього встановлюється діапазон від 60% (за методологією МВФ та Маастрицькими критеріями) до 80 – 100 % (за методологією МБРР)).
відношення державного боргу до доходів державного бюджету базового року, за яким бюджет затверджений (за методологією МВФ граничним значенням цього показника є 300 %).
відношення загальної суми річних платежів по зовнішніх державних боргах до доходів державного бюджету поточного року, за яким бюджет затверджений (згідно з Маастрихтськими критеріями граничною межею цього співвідношення є 20 %).
відношення загальної суми річних платежів за державним боргом до ВВП (критичним рівнем для нього встановлюється діапазон 10-15 %).
співвідношення планових платежів щодо обслуговування боргу до валютних надходжень держави. Цей показник характеризує ліквідність позиції економіки країни. Він свідчить про платоспроможність країни на найближчу перспективу (прийнятним вважається значення цього показника на рівні 20—25%). В останні роки для України цей показник становить менше 16%;
співвідношення дисконтованої вартості боргу й експорту. Цей показник застосовується для оцінки довгострокової платоспроможності (критичний рівень 200—250%). За останні роки в Україні цей показник не досягає 60%.
Крім зазначених вище показників, існує ще близько 30 індикаторів, які тією чи іншою мірою характеризують рівень боргової безпеки держави.
До того ж стандартним світовим показником середньозваженої заборгованості вважається 15 років, в Україні цей показник має переважно короткостоковий характер і перебуває у межах до 10 років (позитивним винятком є остання єврооблігаційна позика, яку було взято під досить низькі відсотки (7,65 % річних) і на 10 років)
Економічні та соціальні наслідки держаного боргу
Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансове становище. Залежно від характеру наслідків впливу державної заборгованості на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові.
Короткострокові наслідки державного боргу існують як проблема «витісненя», а довгострокові відомі як «тягар» боргу.
Довгострокові наслідки державного боргу повзані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того,що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, а приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобовязання. Таким чином зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, що уповільнює економічне зростання і приводить до зниження доходів населення.
Оскільки джерелом погашення державного боргу є доходи бюджету, зокрема податкові надходження, то можна стверджувати, що зростання боргу порушує збалансованість бюджету і провокує бюджетний дефіцит із його негативними економічними, соціальними і фінансовими наслідками. Досвід більшості європейських країн підтверджує, що лише ті країни зуміли уникнути серйозних боргових труднощів, які змогли контролювати дефіцити своїх бюджетів. Використання державних запозичень на фінансування поточних витрат бюджету, у тому числі на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним шляхом. Цілком очевидно, що кошти, які надходять від державних позик, повинні бути закріплені за бюджетом розвитку. Це створює передумови для їх інвестування в економічний розвиток, завдяки чому додаткові доходи, отримані від зростання ВВП, можуть бути джерелом погашення позик.
Стимулюючий вплив дефіциту бюджету на державний борг може бути зменшений такими процесами в економіці, як ефект «витіснення» та ефект чистого експорту.
Ефект «витіснення» виникає через підвищення процентних ставок, яке виникає тоді, коли уряд виходить на грошовий ринок і нарівні з приватним сектором конкурує за отримання необхідних коштів (за допомогою випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни).
Процентні ставки найбільше зростають в тому випадку, коли фіскальна і анитфіскальна грошово-кредитна політика при борговому фінансуванні бюджетного дефіциту. Таке фінансування дефіциту збільшує попит на гроші, в той час як центральний банк обмежує їхню пропозицію. Наслідок цього – швидке зростання процентних ставок, яке по-перше, приводить, до зменшення інвестицій у приватному секорі і частково до скорочення споживчих витрат. Якщо економіка функціонує на рівні близькому до повної зайнятості, ефект «витіснення» стає дуже небезпечним і в довгостроковому періоді веде до зменшення темпів зростання. По-друге, більш висока процентна ставка за державними цінними паперами порівняно з приватними збільшує попит на них іноземних інвесторів. У результаті обмінний курс національної валюти підвищується і спричиняє зниження експорту та збільшення імпорту. Скорочення чистого експорту стримує економічний розвиток і в експортних і конкуруючих з імпортом галузях знижується зайнятість і випуск, зростає рівень безробіття. З іншого боку, притік капіталу збільшує фінансові ресурси і сприяє відносному зниженню процентних ставок на внутрішньому ринку, крім того цей потік може буде направлений на фінансування дефіциту. Але треба пам’ятати, що фінансування дефіциту збільшує зовнішній борг і погашення цих боргіву майбутньому скоротить можливе зростання національноо виробництва. Завдяки ефекту скорочення чистого експорту масштаби ефекту «витіснення» частково зменшуються.
Рис. Крива попиту на інвестиції та «ефект витіснення»
Як засвідчує рис. Ефект «витіснення» передбачає, що за заданої кривої попиту на інвестиції (Id1), викликане бюджетним дефіцитом зростання процентних ставок, зменшить приватні інвестиційні видатки і, отже, зменшить розміри «національної фабрики», яку успадкують майбутні покоління. У цьому випадку збільшення процентної ставки (r) з 6 до 10 % витіснить до 10 млрд. грош. од. приватних інвестицій (I). Проте, якщо економіка спочатку перебуває у фазі спаду, дефіцит державного бюджету може поліпшити сподівання прибутків з бізнесу і крива попиту на інвестиції переміститься вправо з положення Id1 в Id2. Це переміщення може повністю або частково нейтралізувати дію ефекту «витіснення».