9. Джерела фінансування та заходи щодо подолання дефіциту бюджету в Україні

Як свідчить світовий досвід, бюджетно-податкова політика більшості розвинутих країн та країн із перехідною економікою недостатньо орієнтована на перспективу. Практика прийняття завищеного для умов, що склалися, дефіциту бюджету згодом призводить до того, що державний борг та витрати на його обслуговування стають надто високими. Отже, виникає необхідність суттєво змінити параметри бюджетно-податкової політики.

Існує тісний зв’язок між бюджетно-податковою політикою і політикою економічного зростання, який часто не враховують при визначенні розмірів поточного бюджетного дефіциту та способів його фінансування. Проведення стабілізаційної політики потребує адекватного регулювання бюджету і, відповідно, визначення розмірів та способів покриття бюджетного дефіциту й погашення державного боргу. Хронічний бюджетний дефіцит неухильно веде до зростання розміру державного боргу, обмежуючи можливості уряду щодо проведення стабілізаційної політики. Обсяг виплат відсотків за державним боргом може становити значну частку загального дефіциту.

Повного розв’язання проблеми дефіциту бюджету швидше усього не існує взагалі. Можна лише розглядати основні напрями проведення заходів, направлених на скорочення величини бюджетного дефіциту в Україні. Держава потребує прийняття і проведення в життя пакету законів, направлених на стабілізацію економіки, фінансів і вихід з кризи. Раціональне планування, вдосконалення бюджетного процесу і ретельна розробка структури статей доходів і витрат повинні стати першочерговим завданням держави на сучасному етапі розвитку суспільства.

Актуальним є питання вибору способів і стратегій фінансування дефіциту державного бюджету та скорочення державного боргу.

Аналіз особливостей бюджетної політики в Україні дає можливість звернути увагу на важливу особливість останніх років: скорочення обсягів бюджету, здійснюваного двома шляхами – скороченням дохідної частини бюджету у відсотковому відношенні до ВВП і скороченням дефіциту бюджету.

Теоретично можна виділити чотири основні напрямки подолання дефіциту бюджету:

• збільшення дохідної частини бюджету;

• скорочення видаткової частини бюджету;

• здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

• проведення грошової і кредитної емісії.

Перший напрямок – збільшення дохідної частини бюджету – може бути пов’язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов’язано із зацікавленістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.

Другий напрямок – скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лише окремі об’єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Витрати ж, пов’язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.

На сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов’язане зі скороченням військових витрат на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військовослужбовців і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи і, що особливо важливо, зі скороченням витрат на управління.

Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субвенцій. Мова йде про скорочення насамперед дотацій підприємствам-виробникам і передачу дотацій споживачам.

Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговорення нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує нормально і за п’яти, і за десяти відсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодо валового внутрішнього продукту. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансування дефіциту бюджету існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування дефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення для функціонування економіки.

Бюджетний дефіцит може фінансуватися за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик (беземісійний метод) та грошово-кредитної емісії (емісійний метод). Найефективніший беземісійний метод, за допомогою якого можна позбутися дефіциту без додаткового випуску грошей в обіг. Беземісійний метод покриття дефіциту бюджету полягає у залученні до цього процесу зовнішніх та внутрішніх джерел.

Згідно з Бюджетним кодексом України джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Держаний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. Міністр фінансів з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення

У разі фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик і випуску урядових цінних паперів кількість товарів і послуг у народному господарстві залишається незмінною; наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон’юнктури, а також стану ринку праці і ринку капіталу. За наявності у населення вільних коштів і низького попиту на капітал з боку приватного сектора та високого рівня прихованого безробіття збільшення державних витрат, яке фінансується за рахунок внутрішніх позик, є чинником, що сприяє економічному розвитку країни. Якщо ж уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання населення. Такий перерозподіл напрямків використання валового продукту є кращим і не становить небезпеки для економіки країни.

Проте результати досліджень учених свідчать, що в Україні триває низька еластичність заощаджень за відсотковими ставками, а отже, існує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення за бюджетного дефіциту.

Зовнішніми джерелами можуть бути кредити міжнародних фінансових об’єднань та іноземних держав, а також безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення.

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає виникнення можливості здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Водночас повернення боргу і його обслуговування будуть здійснюватися за рахунок майбутнього виробництва, а це потребує в подальшому відповідного збільшення імпортних товарів і послуг. Важливо при цьому мати на увазі, що за кредитного фінансування державних витрат відбувається перерозподіл у часі фінансових витрат, частину з яких доведеться відшкодовувати наступним поколінням.

Наявність зовнішніх і внутрішніх кредитних джерел зумовлює виникнення внутрішнього і зовнішнього боргу держави. З боку держави повинен здійснюватись контроль та управління державним боргом. Витрати на погашення зобов’язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання та боргові зобов’язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягів коштів, передбачених на цю мету в законі про Держаний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту державного бюджету України.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту полягає у використанні грошово-кредитної емісії. Такий метод є недоцільним, оскільки він негативно позначається на економічному та соціальному становищі країни.

Фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок централізованих (державних) та місцевих (регіональних, обласних, міських) джерел використання залучених коштів.

Структура централізованих джерел фінансування дефіциту бюджету складається з таких елементів:

- емісія державних облігацій внутрішньої державної позики;

- кредити уряду, що надаються недержавними фінансовими інститутами;

- доходи від приватизації (не враховані при формуванні доходної частини бюджету);

- відстрочка погашення боргу (державні валютні векселі);

- іноземні позики (міжнародні кредити);

- емісійні кредити.

Структура місцевих джерел фінансування дефіциту бюджету:

- випуск та розміщення муніципальних облігацій;

- доходи від приватизації.

Поряд із джерелами покриття дефіциту бюджету визначаються і напрями використання залучених коштів. Це потребує розробки відповідної програми розподілу коштів на покриття дефіциту зведеного і державного бюджетів на центральному та регіональному рівнях, чому має передувати ґрунтовний аналіз стану справ на макро- і мікрорівні.

В цілому держава зобов’язана формувати свою бюджетну політику так, аби домогтися скорочення бюджетного дефіциту. Заходи щодо цього сприяли б, з одного боку, збільшенню доходів, з іншого – скороченню державних видатків.

З цією метою необхідно:

- удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

- посилити відповідальність суб’єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

- удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

- забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

- запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

- перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб’єктами господарювання;

- запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.

Крім того, слід враховувати, що згідно зі світовим досвідом для зменшення бюджетного дефіциту в країну залучається іноземний капітал. За його допомогою вирішується одразу кілька завдань, причому не лише фіскальних, а й економічних.

Розробка та послідовне втілення цих заходів спрямовані на збільшення доходів бюджету і зменшення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване управління його обсягом. Це, в сукупності з економічними антикризовими заходами, сприяє стабілізації фінансового становища в країні.

Джерелами фінансування бюджету згідно БКУ є:

1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;

2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету;

3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом.

Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України.