
- •9.1 Поняття нерухомого майна за законодавством України. Загальна класифікація об’єктів нерухомого майна.
- •Ураховуючи наведені законодавчі акти, можна виділити такі ознаки нерухомої речі:
- •Види нерухомого майна
- •Поняття житлового будинку, садиби. Види житлових будинків. Квартира, будівля, споруда, приміщення - поняття, ознаки та види. Капітальна споруда, поняття та ознаки.
- •10.2 Загальна характеристика правовідносин у сфері державного земельного кадастру.
- •10.3 Перспективи вдосконалення правового регулювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
9.1 Поняття нерухомого майна за законодавством України. Загальна класифікація об’єктів нерухомого майна.
Цивільний кодекс України (далі - Кодекс) при класифікації речей як об’єктів цивільних прав виходив із фундаментального поділу речей на рухомі і нерухомі.
Основний акт цивільного законодавства використовує термінологію "нерухомі речі", "нерухоме майно", "нерухомість". Інші законодавчі акти містять іншу термінологію, яка також позначає нерухомі речі.
Так, Закони України "Про планування і забудову територій", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про виконавче провадження", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про правові засади цивільного захисту", "Про недержавне пенсійне забезпечення" використовують термін "об’єкт нерухомості". У свою чергу Повітряний кодекс України використовує термін "нерухомі об’єкти і споруди".
За Кодексом до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181).
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон) під нерухомим майном розуміє земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення;
Ураховуючи наведені законодавчі акти, можна виділити такі ознаки нерухомої речі:
1) ці об’єкти розташовані на земельній ділянці та нерозривно пов’язані з землею, тобто вони не можуть існувати без землі;
2) переміщення зазначених об’єктів є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення;
Правовий статус нерухомого майна
Як правило нерухоме майно вільно переміщується у цивільному обороті. Особливістю правового статусу нерухомого майна є те, що, по-перше у процесі створення воно по черзі може набувати два статуси (незавершене будівництвом нерухоме майно і завершене нерухоме майно). При цьому законодавство дозволяє укладати угоди і з об’єктами незавершеного будівництва (ч. З ст. 331 ЦК України). По-друге, обов’язковою умовою виникнення прав на нерухоме майно є їх державна реєстрація. Саме з державною реєстрацією закон пов'язує момент виникнення речових прав на нерухомість.
Види нерухомого майна
Все нерухоме майно умовно можна поділити на три групи.
До першої групи відноситься нерухомість за своєю природою. В дану групу входять земельні ділянки та інші природні об’єкти, а також системи. Але при цьому слід пам’ятати, що ні ділянки надр, ні відокремлені водні об’єкти, ні багаторічні насадження, ні навіть шар родючого грунту землі поза зв’язком з землею існувати не можуть.
Другу групу нерухомого майна за природою складають так звані об’єкти, які міцно пов’язані з землею і їх переміщення спричиняє неспіврозмірну шкоду їх призначенню. Тобто це штучно створені людиною об’єкти, які мають міцний зв’язок з землею. До них відносяться різні будівлі, споруди, жилі та нежилі приміщення, підприємство, як єдиний майновий комплекс (ст. 191 ЦК України) тощо.
До третьої групи відносяться об’єкти, які за своєю фізичною природою є рухомими, але законодавець відніс їх до нерухомості (морські, повітряні судна, космічні об’єкти). Ця група є цілком самостійною і до неї входять речі перераховані в ст. 181 ЦК України. Специфіка даної категорії об’єктів полягає в тому, що їх основним цільовим призначенням є переміщення у просторі. Підставами поширення на вказані об’єкти правового режиму нерухомості майна вчені називають їх роль у цивільному обороті, велику вартість та наявність державної реєстрації, що забезпечує індивідуалізацію зазначених об’єктів, необхідність здійснення підвищеного контролю за володінням, користуванням та розпорядженням ними з боку уповноважених органів державної влади.