Тема 4 : Зовнішньо-торгівельна політика

1. Основні тенденції МТ політики

2. Тарифні методи регулювання

3. Нетарифні методи регулювання

В кожній країні не зважаючи на те, що існує лібералізація вибирають ліберальний протекціонізм.

За протекціонізм:

• Захист оборонної галузі;

• Зниження внутрішньої зайнятості і стимулювання виробництва;

• Диверсифікація заради стабільності;

• Захист проти демпінгу;

• Збільшення доходів бюджету (покращення стану платіжного балансу)

Проти протекціонізму:

• Збільшення міждержавного протиріччя;

• Погіршення торгівельного балансу.

Регулювання протекціонізму:

1. Односторонній рівень (держава) – без згоди з партнерами;

2. Двостороннє (2 партнери);

3. Багатосторонні (СОТ, в межах інтеграційних об’єднань).

Тенденції зовнішньої МТ політики:

1. Якщо в країні імпортована продукція не конкурує з внутрішнім виробництвом, то політика має тенденцію до лібрація.

2. Якщо експортери мають сильне лобі, то політика лібералізується.

3. Економічна депресія і швидке збільшення конкурентного імпорту на ринку – природний протекціонізм.

Форми протекціонізму:

1. Селективний (проти певних галузей/товарів/країн)

2. Галузевий (захищення галузі всередині країни)

3. Колективний (декілька країн об’єднуються проти третьої країни).

4. Прихований (внутрішньо-економічна політика).

Інструменти протекціонізму:

1. Тарифні

2. Нетарифні:

• Кількісні (ліцензії, квоти, добровільні обмеження)

• Фінансові (ціни, кредити експортерам, субсидії політичні в межах закупівель)

• Приховані (технічні бар’єри, внутрішні податки і збори, тощо)

Середній рівень: частка вартості товарів, що обкладаються нетарифними інструментами.

Інструменти:

1. Високоінтенсивні (кількісні квоти, ліцензія)

2. Низько інтенсивні

Виділяють такі торгівельні політики:

1. Відкрита

2. Закрита

3. Протекціоністська.

Враховуючи середній ритм тарифу і середній ритм обмежень.

Кількість обмежень 25% від загальної кількості тарифів, середньозважене мито 10%.

2Питання.

Якщо збільшується негативний вплив – вводять обов’язковий податок, що стягується.

Мито – це найпоширеніший спосіб. Безпосередній податок при перетині кордону товаром.

Митний тариф – збірник ставок мита, що використовується в даній країні і системний з товарною номенклатурою.

Функції:

1. Фіскальна (наповнення бюджету)

2. Балансуюча (балансу внутрішнього ринку)

3. Захисна (від іноземної конкуренції)

Класифікація мит:

1. За цілями:

• Фіскальне

• Протекціоністське

2. За методами розрахунку:

• Адвалерне встановлюється як процент від вартості товару, що є предметом торгівлі.

• Специфічне мито встановлюється як фіксована сума коштів на фізичний обсяг товару

• Комбіноване

3. За напрямками:

• В’їзне

• Виїзне

• Транзитне

4. За характером:

• Сезонні

• Антидемпінгові

• Компенсаційні (субсидії) особливий вид мита, яке встановлюється у випадках ввезення товарів при виробництві або при вивезенні яких прямо чи опосередковано використовувались субсидії.

5. За походженням:

• Автономне визначається відповідними державними органами та затверджується країною самостійно, а не на підставі двосторонніх або багатосторонніх угод.

• Преференційне (пільгове) - це пільгові мита, які встановлюються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять з країн, які розвиваються

• Конвенсійні розраховується, обґрунтовується, погоджується в процесі укладання договору та остаточно фіксується після його підписання сторонами.

6. За типом ставок:

• Постійні

• Змінні (уряд змінює)

7. За способом нарахування:

• Номінальні в митному тарифі.

• Ефективні – реальний рівень мит на кінцеві товари, роз­раховані з урахуванням рівня мит на імпортні вузли і деталі цих товарів

Задача. Виграш/програш від мита

Чим більший рівень еластичності від попиту -> (ГРАФІК)

Тим більший рівень споживання (і навпаки)

Ввели мито 100% до ціни споживання торгівлі: 50-20=30

а було 70-10=60

S_abcd=a+b+c+d=60 виграш 50-20-мито

С – виграш=30

а= (10+20):2*1=15 – також виграш

b+d- програш чистий

Перерозподіл доходів від споживачів до виробників.

Ефективне мито:

Т_е = (T_n – α* T_k)/(1 – α)

T_n – номінальний рівень мита;

α – частка комплектуючих у вартості продукції.

T_k – номінальне мито на сировину (компенсаційне)

Т_номін =20%

Т_комп. =10% α = 200/300=0,67

Р = 300

Р₂ = 200

Т_е = (0,2-0,67*0,1)/(1-0,67)=0,403=40%

Виходить:

• Фактичний рівень захисту галузі

• Коли в матеріальних витратах «-» імпорт компонентів

• Коли мито на компоненти і на кінцеву продукцію однакові

• Фактичний рівень збільшується, коли мито на компоненти зменшується

• Фактичний рівень захисту збільшується коли збільшується частка компонентів

• Ефективний тариф «-» якщо мито на компоненти перевищує мито на кінцеву продукцію.

Тарифна ескалація – збільшення рівня митного обкладання в міру зростання обробки товару.

Велика країна

Виграш D: f+с

Виграш країни, коли: f>b+d (ГРАФІК)

Оптимальний тариф – забезпечення

максимального максимально національного

добробуту.

Оптимальний тариф:

1. Ставка ОТ не велика

2. Ставку ОТ обернено пропорційно в еластичний імпорт.

3. Веде до втрати МЕ в цілому (за рахунок іноземних постачальників).

Тарифна квота – різновид мита, ставка якої залежить від обсягів імпорту.

Всі втрати на користь виробників (ГРАФІК)

Ембарго – крайній випадок експортного тарифу, створення експортного картелю.

Експортний картель – єдине мито + перерозподіл між собою прибутку.

Види нетарифних методів:

1. Кількісні (квоти, ліцензії, добровільні обмеження експорту)

2. Фінансові (субсидії, кредити, демпінг, міжнародні картелі)

3. Приховані (технічні бар’єри, внутрішні податки і збори)

Показники (вимірювання використання):

1. Індекс істотності (частка тарифних позицій, що не покрита нетарифними обмеженнями)

2. Індекс покриття торгівлі (вартісна частка експорту/імпорту, покрита нетарифними обмеженнями у загальному імпорті/експорті)

3. Індекс впливу на ціни (ціна світового ринку/ціна внутрішнього ринку)

Кількісні методи:

Види квот:

1. За напрямком:

• Експортні

• Імпортні

2. За споживанням:

• Глобальні

• Індивідуальна.

(ГРАФІК)

Плюси квот:

• При введенні квоти виникає гарантія, що імпорт не перевищить експорт.

• Квота більш гнучка (мито змінює держава)

Мінуси квот:

• обмеження цін конкурентів => монополія

• можливість використання адмін. ресурсу

• Квоти ліквідовуються

Ліцензії – дозвіл на здійснення експорт/імпорт операцій країн, що розвиваються.

Форми:

1. Разові (протягом 1 року 1 раз)

2. Генеральна (обмежений час, необмежена кількість)

3. Глобальна (обмежений час, необмежена кількість, необмежений регіон)

4. Автоматична це ліцензія, що видається на запит експортера/імпортера автоматично, тобто у всіх випадках, що не суперечать чинному законодавству, а процес отримання ліцензії максимально спрощено.

Механізм розподілу ліцензій:

1. Аукціон (конкурсна основа)

2. Система явних переваг (закріплює існуючий стан на ринку)

3. Розподіл на поза ціновій основі

Добровільне обмеження експорту - кількісне обмеження експорту з боку експортера:

«Обмежування ділової практики»

Негативний вплив на країну-імпортера => скорочення імпорту => збільшення внутрішньої ціни => ще більші витрати ніж від квот.

Приховані методи:

1. Внутрішні податки і збори: акцизи, протекціоністський захист…

2. Політика в межах державних закупівель: держава може зобов’язувати купляти тільки національну продукцію.

3. Вимоги до вмісту компонентів в країнах, що розвиваються

4. Технічні бар’єри (адміністративні правила, стандарти, санітарно-гігієнічні норми)

Фінансові методи:

1. Зниження вартості товарів, що експортуються

Субсидії – грошова виплата на підтримку експорту.

1. За напрямками:

• Експортна

• Внутрішні (товари, що конкурують з імпортом)

2. За формою надання

• Пряма (виплата експортеру)

• Непряма (пільгові податки, кредити)

Парадокс Метцера: використання експортних може призвести не до збільшення внутрішніх цін, а до їх зниження в результаті падіння світових цін (попит не еластичний)

Для використання субсидій потрібне законодавче добро для цих витрат.

Форми експортних кредитів:

• Субсидовані кредити національним експортерам

• Державні кредити іноземним імпортерам, якщо вони будуть купляти нашу продукцію (зв’язні кредити)

• Страхування кредитних ризиків державою.

Експортно-кредитна група – представники в межах країн (урядів) ЩЕСР

Бернський союз – міжнародний союз страхування кредитів і інвестицій (короткострокові кредити)

Демпінг – продаж товарів за кордоном по нижчих цінах ніж на внутрішньому ринку.

Джерела демпінгу:

• Джерела самих фірм

• Держава.

Форми демпінгу:

1. Спорадичний (епізодичний продаж надлишків товарів за зниженими цінами)

2. Навмисний (тимчасове, спеціальне зниження цін для витіснення конкурентів з ринку і встановлення монопольних цін)

3. Постійний (постійний продаж за нижчими цінами)

4. Зворотний (завищення ціни на експортну продукцію)

5. Взаємний (2 країни торгують за зниженими цінами за домовленістю).

Умови виникнення демпінгу:

1. Різниця еластичності попиту на товар на внутрішньому і зовнішньому ринку.

2. Ситуація недосконалої конкуренції

3. Сегментованість ринку

Міжнародні картелі – монопольні об’єднання експортерів, які створюють контроль за обсягами виробництва і дискутують ціни.

Чим нижча еластичність => тим більший дохід

Оптимальна надбавка на Р до картелю:

Т = С/d – S₀(1-C), де

С – частка продажу картелю на світовому ринку

d – Еластичність світового попиту на даний продукт

S₀ – еластичність поставок продукту з альтернативних картелю джерел.

Економічні санкції – картельна форма державних обмежень.

Обмеження:

• Ембарго

• Економічна автокара

• Економічні санкції.