Розв’язання

1. Визначимо загальну величину заробітної плати (З заг) по трьом виробам:

грн.

2. Визначимо питому вагу заробітної плати по кожному виробу:

Питома вага виробів А у загальному випуску продукції:

Питома вага виробів Б:

Питома вага виробів В:

3. Розподілимо витрати на утримання та експлуатацію обладнання (ВУЕО) по кожному виробу:

грн.

грн.

грн.

4. Розподілимо загальновиробничі витрати (В_заг) по кожному виробу:

грн.

грн.

грн.

5. Розподілимо додаткову заробітну плату по кожному виробу (З_дод):

грн.

грн.

грн.

6. Визначимо відрахування на соціальні заходи за виробами (В_соц):

грн.

грн.

грн.

7. Визначимо цехову собівартість кожного виробу (С_цех):

8. Визначимо повну собівартість кожного виробу (С_пов.):

грн.

грн.

грн.

Практичне заняття № 6 «Розрахунки цін на товарну продукцію гірничих підприємств».

Питання до розгляду

1. Класифікація продукції гірничих підприємств.

2. Якість продукції.

3. Виробнича програма гірничого підприємства у натуральному і грошовому виразі та фактори, які її визначають.

4. Вартісна оцінка виробничої програми.

5. Поняття про валову і товарну продукцію.

6. Вартість реалізованої продукції.

7. Особливості визначення реалізованої продукції у гірничій промисловості.

При ухваленні управлінських рішень у галузі ціноутворення гірничодобувні підприємства керуються наступними законами і законодавчими актами:

1. «Господарський кодекс України»: Закон України від 16.01.2003 р. №436-IV;

2. Закон України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 р. №507-XII;

3. Положення про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій: затверджено Указом Президента України №691 від 18.11.1994 р.;

4. Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності: затверджено Указом Президента України від 10.02.1996 р. №124-96;

5. Ухвала Верховної Ради «Про Концепцію розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 г.» від 17.10.1995 р. №385/95;

6. Указ Президента України «Про застосування міжнародних правил «ІНКОТЕРМС» комерційних термінів» від 04.10.1994 р.;

7. Указ Президента України «Про заходи удосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 10.02.1996 р. №124/96.

8. Розпорядження Кабінету Міністрів «Про створення Міжвідомчої комісії із питань державної цінової політики в гірничо-металургійному комплексі» від 31.03.04 р. №204-р.

Частина Постанови Верховної Ради «Про Концепцію розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 р.» від 17.10.1995 р. №385/95, присвячена питанням перспектив ціноутворення в ГМК, свідчить: «Цінова політика буде направлена на забезпечення конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках за рахунок гармонізації виробничих потужностей з потребами ринків збуту, кращого використання досягнень НТП, технічного переозброєння підприємств і об'єктів ГМК. Важливим напрямом цінової політики відносно продукції монопольних утворень є збереження державного регулювання цін шляхом доведення науково обґрунтованих питомих норм витрат сировини, енергоносіїв, матеріалів, основних фондів (як активної, так і пасивної частини), трудових і накладних витрат й інших. Представляється доцільним зберегти державний контроль над цінами природних монополістів».

На різні види залізорудної продукції існують установлені стандарти за основними її якісними характеристиками (параметрами), які пред'являються споживачами на ринку. Звичайно, вони відповідають існуючим технологіям переробки залізорудної сировини в металургійному виробництві. Однак для гірничозбагачувального комбінату важливо визначити, у якому ступені його продукція відрізняється від аналогічної, представленої на ринку іншими конкурентами. Ці відмінні риси відбиваються в ціні продукції. Для цього застосовуються приплати (знижки) до ціни за поліпшення (погіршення) стандартів якості продукції.

Підприємство-виробник може встановити базовий рівень ціни на свою продукцію з урахуванням якісних її параметрів, а потім, порівнюючи її з аналогічною продукцією конкурентів визначати в кожний конкретний період часу її відмінні риси й установлювати на неї ринкову ціну. При цьому використання даного методу може дати уявлення металургійним підприємствам-споживачам про перевагу тієї або іншої залізорудної сировини. Як відомо, більш якісні параметри сировини в шихті, що надходить на металургійний переділ, дозволяють скорочувати витрати на виробництво чавуну й сталі та заощаджувати деякі види ресурсів (кокс, флюси, електроенергію).