7. Що таке мовна норма? Які мовні норми Ви знаєте?

Мовна норма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознака мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.

Розрiзняють такі структурно-мовні типи норм:

-орфоепічні норми (вимова); Наприклад: (молод'ба)

-акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос); Наприклад: вихо!дити- ви!ходити

-лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);

-словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);

-морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);

-синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);

-стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному -лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);

-орфографічні норми (написання слів);

-пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).

8. Охарактеризуйте обліково – фінансові документи.

Система фінансово-розрахункової документації покликана забезпечувати повну збереженість грошових, а також інших ресурсів, точно відтворювати фінансові операції, запобігати фінансовим порушенням і зловживанням.

Акт-документ, який підтверджує факти, події, вчинки пов’язані з діяльністю установи чи окремих осіб. Його оформляють у разі прийняття\здавання справ, під час проведення випробувань техніки, при нещасних випадках, коли здаються об’єкти.

Доручення-письмове повноваження за яким організація чи окрема особа надає право іншій особі від її імені здійснювати якісь юридичні дії або одержувати матеріальні цінності. Можуть видаватися на розпорядження майном, на одержання грошових і матеріальних цінностей.

Бувають офіційні і особисті.

Офіційні поділяються на:

-разові, які видаються для певної одноразової дії;

-спеціальні, якими службова особа уповноважується на здійснення однотипних вчинків;

-загальні, які видаються на право здійснення операцій, пов’язаних з управлінням майном.

Особисті-видаються окремим особам, які передають свої права іншим особам.

Розписка-письмове підтвердження певної дії, яку вже звершено-передачі і одержання документів, грошей і товарів. Має довільну форму, але в ній мають бути такі реквізити:

-ПІБ того, хто дає розписку;

-ПІБ того, кому дається розписка;

-точне найменування матеріальних цінностей;

-дата і підпис.

9. Стилі сучасної української мови.

В сучасній українській мові існує 2 стильові сфер:книжне і розмовне мовлення.

Сфера розмовного мовлення:

-побутовий стиль-найдавніший і найуживаніший, головна функція-комунікативна, використовується загальновживана лексика, прості синтаксичні конструкції;

-світський-спілкування під час відвідин гостей на неформальних ділових зустрічах, стиль характеризується такими мовними рисами:просторічна, фамільярна, ненормативна лексика;

-ораторський-функція-потреба вплинути на слухача, спонукати його мислити та діяти; використовуються фразеологізми, крилаті вислови, прислів’я, приказки.

Сфера книжного мовлення:

-художній-включає у себе елементи усіх стилів літературної мови, використовуються загальновживані слова, діалектизми, фразеологізми, лексика емоційна і експресивна; підстилі:епічні, ліричні, драматичні;

-науковий-стиль наукової та освітньої діяльності; основними ознаками є логічність, послідовність, використання точних понять(термінів), графіків, таблиць, цитування, аналіз фактів та їх обєднання, наявність пояснень та висновків; підстилі: власне науковий, науково-популярний, науково-навчальний;

-публіцистичний-стиль газет, журналів, стиль громодсько-політичної та культурної діяльності; поєднує риси наукового і художнього стилів;інтерв’ю, репортаж, оголошення, реклама; підстилі: стиль засобів масової інформації, художньо-пібліцистичний стиль;

-конфесійний-сфера релігійних потреб суспільства; стильовий різновид української мови, який обслуговує релігійні потреби суспільства; не всі стилісти виділяють його як стиль, а більше як підстиль (так само як і епістолярний стиль);

-офіційно-діловий-стиль офіційного спілкування у державних, законодавчих та громадських установах; це стиль ділових паперів та ділових розмов; характерні документальність, строго традиційна форма, лаконічність, чіткість, використання стандартних висловів; підстилі:законодавчий, дипломатичний, адміністративно-канцелярський.