17. Фізична особа як суб*єкт міжнародного права.

Суб’єкт міжнародного права – це самостійне утворення, що виступає учасником міжнародних правовідносин, володіє міжнародними правами і обов’язками і може брати участь в утворенні та реалізації міжнародно-правових норм.

Серед суб'єктів міжнародного приватного права значне місце посідають фізичні особи — громадяни та іноземці. У доктрині, законодавстві та практиці поняття «іноземець» об'єднує власне іноземних громадян (підданих), осіб без гро­мадянства (апатридів), осіб з кількома громадянствами (біпатридів) та ін. У сучасних умовах до кола осіб, відносно яких діють норми міжнародного приватного права, з урахуванням особливостей їхнього правового становища відносять також біженців, осіб, яким надано політичний притулок та ін. Нормами міжнародного приватного права регулюються цивільні, сімейні, трудові, процесуальні права фізичних осіб, тобто дані особи наділяються певним правовим статусом у міжнародних приватноправових відносинах.

У загальному розумінні правовий статус суб'єкта — це система визнаних і закріплених державою у законодавчому порядку прав і обов'язків даного суб'єкта. Правовий статус фізичних осіб як суб'єктів міжнародного приватного права — це сукупність усіх належних їм прав, свобод та обов'язків. Особливість правового статусу фізичної особи полягає в тому, що, перебуваючи в іншій державі, вона підпорядковується двом правопорядкам:

— своєму вітчизняному (закону громадянства (1ех ра^гіае) чи закону постійного місця проживання (1ех сСотісіїіі), оскільки зберігає правовий зв'язок з державою свого громадянства чи постійного місця проживання, правовий статусгромадянина своєї держави, користується її захистом, підкоряється її законам, а також

— правопорядку держави перебування (тієї держави, на території якої фізична особа перебуває у конкретний момент).

Статус цих осіб визначається ще такими міжнародними угодами, як, наприклад, Конвенцією про правовий статус біженців від 28 липня 1951 р., Конвенцією про правовий статус осіб без громадянства від 28 вересня 1954 р., іншими міжнародними угодами щодо прав і обов'язків фізичних осіб у конкретних правовідносинах.

Основоположними для визначення правового становища фізичних осіб є загальновизнані принципи й норми міжна­родного права стосовно прав і обов'язків людини, що містяться у Загальній декларації прав людини (1946 р.), Міжнародному пакті про громадянські й політичні права (1966 р.), Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.) та ін. (наприклад, заборона дискримінації за ознаками раси, національності, статі тощо).

18. Поняття, ознаки і основні риси принципів міжнародного права. Принципи міжнародного права – юридично-узагальнене правило поведінки суб’єктів міжнародного права в певній системі правовідносин. В свою чергу основні принципи міжнародного права – це система основоположних норм міжнародного права, які регулюють відносини між його суб’єктами і є критерієм правомірності міжнародного правотворчого і правозастосовного процесів, дійсності інших міжнародно-правових норм.

Функції:

1. Зміцнення існуючої системи міжнародних відносин і сприяння її передбачу вальному розвитку.

2. Вони виконують функцію закріплення основних прав, обов’язків і законних інтересів суб’єктів міжнародного права.

3. Вони забезпечують основні засади правотворчого і правозастосовного процесів, також вони визначають систему і напрямки розвитку міжнародного правопорядку.

4. Вони виконують функцію заповнення прогалин в міжнародному праві.

5. Вони формують і розвивають міжнародну правосвідомість.

До основних ознак принципів міжнародного права відноситься:

1. Вони є загальновизнаними.

2. Основні принципи формулюють права, обов’язки і законні інтереси безвідносно суб’єктів міжнародного права.

3. Мають перевагу перед іншими нормами цієї системи права.

4. Формально між собою не підпорядковані.

5. Порушення принципів міжнародного права кваліфікується, як більш серйозне порушення в порівнянні із порушенням інших норм міжнародного права.

6. Вони застосовуються для усунення прогалин в міжнародному праві.

7. Принципи констатують існуючий стан міжнародних відносин та формулюють головні напрямки їх розвитку, тобто виконують функцію програмування міжнародних відносин на перспективу.

8. Функціонують лише у їх взаємодії. Вони мають комплексний характер і взаємно обумовлюють один одного.

Основні принципи міжнародного права було закріплено у Статуті ООН і Декларації «про принципи міжнародного права» 1970 року.

Статут і декларація встановили 7 основних принципів міжнародного права:

1. Незастосування сили або загрози застосування сили.

2. Мирного вирішення міжнародних спорів.

3. Не втручання.

4. В співробітництво.

5. Рівноправ’я і самовизначення народів.

6. Суверенної рівності держав.

5. Добросовісного виконання зобов’язань за міжнародним правом.