15.Наії і народи – суб’єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.

Коли говорять про міжнародну правосуб'єктність націй і народів, мають на увазі перш за все ті з них, які знаходяться в колоніальній залежності і позбавлені власної національної державності. Суб'єктами міжнародного права є тільки ті нації і народи, які борються за своє національне визволення і створення власних незалежних держав. Віднесення націй і народів до числа суб'єктів міжнародного права, як правило, виникає після того, коли вони створюють будь-якої координуючий боротьбу орган (наприклад, таким є Організація звільнення Палестини), який до створення незалежної держави виступає від їх імені. Міжнародно-правовий статус народів, що виборюють свою незалежність, обмежений саме питаннями визвольної боротьби та не дорівнює міжнародно-правовому статусу держав (так, за відсутності держави органи національно-визвольного руху не мають можливості укладати міжнародні договори про державні кордони). Але на учасників націо­нально-визвольної боротьби поширюються принципи та норми міжнародного гуманітарного права1, орган націо­нально-визвольного руху може набувати статус спостерігача при міжнародних організаціях, відкривати свої представ­ництва на території іноземних держав, укладати певні міжнародні договори, брати участь у міжнародних конфе­ренціях та інше. набуття незалежності та створення своєї держави не тільки не веде до знищення міжна­родної правосуб'єктності народу (нації), але, навпаки, дозволяє повніше реалізувати та найкраще гарантувати відповідну правосуб'єктність народу (нації). Інша справа, що в науці та практиці міжнародного права досі немає за­гальноприйнятого визначення народу (нації) як суб'єкта права на самовизначення. Особливо ця проблема актуальна для держав, у яких гостро стоїть проблема міжнаціональних відносин.

16.Міжнародні організації:ознаки і особливості правосуб’єктності.

Міжнародна організація - це об'єднання держав, створене відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших сферах, що має необхідну для цього систему органів і відповідний правовий статус. Ознаки будь-якої міжнародної організації:- членство трьох і більше держав. За наявності меншої кількості держав виникає їх спілка, об'єднання, але не міжнародна організація, що створюється з метою колективного вирішення певних завдань; - повага суверенітету держав-членів організації і невтручання у внутрішні справи. - створення відповідно до міжнародного права. - створення на основі міжнародного договору. - наявність визначених цілей. - відповідна організаційна структура (постійні органи і штаб-квартира). - наявність прав і обов'язків організації. - самостійні міжнародні права й обов'язки організації. - установлення порядку прийняття рішень і їх юридичної чинності. слід відзначити, що правосуб'єктність будь-якої міжнародної організації визначена тими конкретними завданнями і цілями, які встановлені державами в установчому акті, що створює організацію. У зв'язку з цим кожна міжнародна організація має своє, властиве тільки їй коло прав та обов'язків, тобто кожна міжнародна організація володіє властивим їй обсягом правосуб'єктності.