
- •1.Поняття, предмет і сутність міжнародного права.
- •5.Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності.
- •6.Доктрини про співвідношення міжнародного і національного права.
- •7.Форми імплементації норм міжнародного права в правові системи держав.
- •8.Поняття і ознаки суб’єкта міжнародного права.
- •9.Види суб’єктів міжнародного права і їх характеристика.
- •10.Держава – основний суб’єкт міжнародного права.
- •11.Сутність і способи визнання держав.
- •12.Міжнародно-правові підстави визнання держав.
- •13.Види держав суб’єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
- •14.Поняття і об’єкти правонаступництва держав. Міжнародне право і законодавство України щодо правонаступництва.
- •15.Наії і народи – суб’єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
- •16.Міжнародні організації:ознаки і особливості правосуб’єктності.
- •17. Фізична особа як суб*єкт міжнародного права.
- •19. Класифікація принципів міжнародного права.
- •20. Місце принципів у системі міжнаррдного права.
- •22. Принцип суверенної рівності держав.
- •23. Принцип незастосування сили або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів.
- •25. Загальна характеристика мирних засобів врегулювання спорів.
- •26. Принцип територіальної цілісності держав і не прорушності кордонів.
- •27. Принцип поваги прав і основних свобод людини.
- •28. Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Харкктеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародного договору.
- •30. Структура міжнародного договору.
- •31. Поняття і характеристика стадій укладання міжнародного договору.
- •32. Форма і мова міжнародного договору.
- •35.Підстави визнання міжнародного договору недійсним
- •36. Дія і припинення дії договорів. Недійсність міжнародних договорів.
- •37. Припинення і призупинення дії договорів
- •38. Застереження та правки до міжнародних договорів
- •40. Реєстрація та опублікування міжнародних договорів.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів
- •43. Правовий статус і функції депозитарія
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації
- •46. Класифікація міжнародних організацій
- •47. Членство в міжнародних організаціях
- •48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •50. Цілі і принципи оон.
- •51. Генеральна Асамблея оон.
- •52. Рада Безпеки оон: склад і порядок формування.
- •53. Економічна і Соціальна Рада оон.
- •54. Міжнародний Суд оон: склад і порядок формування.
- •55. Функції Міжнародного Суду оон.
- •56. Спеціалізовані установи оон і їх класифікація.
- •57. Поняття, предмет і джерела права зовнішніх зносин.
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави.
- •59. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин: система і їх компетенція.
- •60. Закордонні органи зовнішніх зносин: види і їх загальна характеристика.
- •61. Статус і функції дипломатичного представництва.
- •A.Функції дипломатичного представництва
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва.
- •63. Персонал дипломатичного представництва: порядок формування і призначення.
- •64.Припинення діяльності глави дипломатичного представництва
- •65.Поняття і загальна характеристика дипломатичних привілеїв та імунітетів
- •66.Привілеї та імунітети дипломатичного представництва
- •67.Привілеї та імунітети персоналу дипломатичних представництв
- •68.Дипломатичні класи і ранги. Порядок присвоєння
- •69.Дипломатичний корпус
- •70.Види і функції консульських установ
- •71.Порядок призначення глави консульської установи
- •72.Консульські привілеї та імунітети
- •73.Поняття і види територій
- •74.Державна територія: складові і їх правовий статус
- •75.Підстави і порядок зміни державної території
- •76.Порядок і способи зміни державної території
- •77.Правовий статус прикордонних зон
- •78.Території зі змішаним правовим режимом
- •79.Території зі спеціальним правовим режимом
- •80.Поняття і правовий статус населення
- •81. Міжнародно – правове регулювання громадянства
- •82. Поняття і способи набуття громадянства
- •83. Правовий статус іноземців. Види режиму іноземців
- •84. Правовий статус осіб без громадянства та осіб із подвійним громадянством
- •86. Порядок надання притулку. Правовий статус біженців
- •87. Хартія прав людини і її загальна характеристика
- •88. Форми та напрямки співробітництва держав в галузі прав і свобод людини
- •89. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини
- •90. Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи
- •91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •92. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
- •93. Види міжнародних правопорушень іїх характеристика
- •94. Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру
- •95. Види міжнародно-правової відповідальності держав
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій
80.Поняття і правовий статус населення
Традиційно правовий статус населення визначається законодавством держави, під чиїм суверенітетом перебуває територія, на якій це населення проживає. Однак сучасне міжнародне право виходить з того, що деякі аспекти статусу населення не можуть бути у виключній компетенції держави і регулюються нормами міжнародного права. Існує значна кількість норм міжнародного права, що прямо чи опосередковано впливають на становище населення (як в цілому, так і окремих його груп або навіть окремих осіб). Ці норми стосуються, перш за все, прав людини, правового становища іноземців, осіб без громадянства, біженців, екстрадиції злочинців, надання притулку тощо. Деякі з них можуть прямо діяти на території тієї чи іншої держави, інші зобов’язують державу приймати внутрішні правові акти щодо статусу населення.
У міжнародному праві, так само як і внутрішньому праві більшості країн світу, немає однозначного і чіткого визначення поняття „населення”, хоча воно само часто використовується у різноманітних актах. Загалом населення розуміється як проста сукупність індивідів, що проживають на території держави чи її адміністративно-територіальної одиниці. За цією ознакою категорія „населення” суттєво відрізняється від подібних категорій, зокрема, „нація”, „народ”, „етнос”, ознакою яких є наявність певної єдності, як правило, історичної, соціальної, культурної чи мовної.
Населення – це сукупність індивідів, які постійно чи тимчасово проживають на території певної держави і підпадають під дію її юрисдикції.
Населення будь-якої держави складається з таких основних категорій осіб:
· громадяни або піддані;
· іноземні громадяни;
· особи без громадянства.
Крім цього, можуть виділятися проміжні групи населення, наприклад, особи з множинним (поліпатриди), в т.ч. подвійним (біпатриди) громадянством. Однак, необхідно розуміти, що поліпатриди та біпатриди матимуть специфічний статус лише у випадку перебування на території однієї з держав, громадянство яких вони мають. У випадку перебування на території третіх держав їхній правовий статус нічим не відрізнятиметься від статусу інших іноземців з одним громадянством.
До складу населення певної країни не включаються фізичні особи з міжнародними імунітетами, наприклад, персонал дипломатичних представництв та консульських установ, глави іноземних держав та урядів тощо, оскільки вони не підпадають під юрисдикцію держави перебування.
Залежно від часу перебування на території держави фізичні особи поділяються на резидентів, які постійно проживають на її території країни, і нерезидентів, які перебувають на ній тимчасово. Критерії віднесення певної особи до числа резидентів чи нерезидентів визначаються національним законодавством, як правило, податковим. Так, відповідно до п. 1.20.1 Закону України від 22.05.2003 р. „Про податок з доходів фізичних осіб” резидентом України вважається фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року. При цьому достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи вважається місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.