
- •1.Поняття, предмет і сутність міжнародного права.
- •5.Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності.
- •6.Доктрини про співвідношення міжнародного і національного права.
- •7.Форми імплементації норм міжнародного права в правові системи держав.
- •8.Поняття і ознаки суб’єкта міжнародного права.
- •9.Види суб’єктів міжнародного права і їх характеристика.
- •10.Держава – основний суб’єкт міжнародного права.
- •11.Сутність і способи визнання держав.
- •12.Міжнародно-правові підстави визнання держав.
- •13.Види держав суб’єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
- •14.Поняття і об’єкти правонаступництва держав. Міжнародне право і законодавство України щодо правонаступництва.
- •15.Наії і народи – суб’єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
- •16.Міжнародні організації:ознаки і особливості правосуб’єктності.
- •17. Фізична особа як суб*єкт міжнародного права.
- •19. Класифікація принципів міжнародного права.
- •20. Місце принципів у системі міжнаррдного права.
- •22. Принцип суверенної рівності держав.
- •23. Принцип незастосування сили або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів.
- •25. Загальна характеристика мирних засобів врегулювання спорів.
- •26. Принцип територіальної цілісності держав і не прорушності кордонів.
- •27. Принцип поваги прав і основних свобод людини.
- •28. Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Харкктеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародного договору.
- •30. Структура міжнародного договору.
- •31. Поняття і характеристика стадій укладання міжнародного договору.
- •32. Форма і мова міжнародного договору.
- •35.Підстави визнання міжнародного договору недійсним
- •36. Дія і припинення дії договорів. Недійсність міжнародних договорів.
- •37. Припинення і призупинення дії договорів
- •38. Застереження та правки до міжнародних договорів
- •40. Реєстрація та опублікування міжнародних договорів.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів
- •43. Правовий статус і функції депозитарія
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації
- •46. Класифікація міжнародних організацій
- •47. Членство в міжнародних організаціях
- •48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •50. Цілі і принципи оон.
- •51. Генеральна Асамблея оон.
- •52. Рада Безпеки оон: склад і порядок формування.
- •53. Економічна і Соціальна Рада оон.
- •54. Міжнародний Суд оон: склад і порядок формування.
- •55. Функції Міжнародного Суду оон.
- •56. Спеціалізовані установи оон і їх класифікація.
- •57. Поняття, предмет і джерела права зовнішніх зносин.
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави.
- •59. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин: система і їх компетенція.
- •60. Закордонні органи зовнішніх зносин: види і їх загальна характеристика.
- •61. Статус і функції дипломатичного представництва.
- •A.Функції дипломатичного представництва
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва.
- •63. Персонал дипломатичного представництва: порядок формування і призначення.
- •64.Припинення діяльності глави дипломатичного представництва
- •65.Поняття і загальна характеристика дипломатичних привілеїв та імунітетів
- •66.Привілеї та імунітети дипломатичного представництва
- •67.Привілеї та імунітети персоналу дипломатичних представництв
- •68.Дипломатичні класи і ранги. Порядок присвоєння
- •69.Дипломатичний корпус
- •70.Види і функції консульських установ
- •71.Порядок призначення глави консульської установи
- •72.Консульські привілеї та імунітети
- •73.Поняття і види територій
- •74.Державна територія: складові і їх правовий статус
- •75.Підстави і порядок зміни державної території
- •76.Порядок і способи зміни державної території
- •77.Правовий статус прикордонних зон
- •78.Території зі змішаним правовим режимом
- •79.Території зі спеціальним правовим режимом
- •80.Поняття і правовий статус населення
- •81. Міжнародно – правове регулювання громадянства
- •82. Поняття і способи набуття громадянства
- •83. Правовий статус іноземців. Види режиму іноземців
- •84. Правовий статус осіб без громадянства та осіб із подвійним громадянством
- •86. Порядок надання притулку. Правовий статус біженців
- •87. Хартія прав людини і її загальна характеристика
- •88. Форми та напрямки співробітництва держав в галузі прав і свобод людини
- •89. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини
- •90. Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи
- •91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •92. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
- •93. Види міжнародних правопорушень іїх характеристика
- •94. Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру
- •95. Види міжнародно-правової відповідальності держав
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій
68.Дипломатичні класи і ранги. Порядок присвоєння
В сучасній міжнародній практиці загальноприйнятими є три основні класи глав дипломатичних представництв — посли, посланники та повірені у справах. Як правило, посли очолюють посольства, а посланники — дипломатичні місії. Повірені у справах можуть керувати роботою як посольства, так і місії, хоча найчастіше вони очолюють місії (якщо держави домовилися обмежитись цим рівнем). Це інститут, до якого звертаються за особливих обставин, коли, наприклад, стосунки між державами мають не зовсім дружній характер. У процедурі акредитування повірених у справах є свої особливості. Якщо посли та посланники акредитуються при главах іноземних держав, вручаючи їм вірчі грамоти, підписані главами акредитуючих держав, то повірені vсправах ттртліга-чаються, як правило, при міністрах закордонних справ країн перебування і замість вірчих грамот вручають останнім лише відповідні листи від імені своїх міністрів закордонних справ.
Від повірених у справах, як самостійних керівників дипломатичних представництв, призначення яких здійснюється на постійній основі (до зміни класу), слід відрізнятитимчасово повірених у справах. Вони не становлять особливий клас, а лише тимчасово заміщають главу представництва в тих випадках, коли він тимчасово не може виконувати свої функції (відпустка, від'їзд за викликом свого уряду «для консультацій» тощо). Як правило, тимчасово повіреними у справах призначаються дипломати, які за своїм рангом займають найвищий щабель після глави дипломатичного представництва, наприклад, радники. Про призначення тимчасового повіреного у справах повідомляється міністерству закордонних справ країни перебування, що вважається достатнім для виконання цим дипломатом покладених на нього функцій.
Дипломатичний ранг – це особистий ранг дипломата, який присвоюється йому відповідно до існуючих в кожній країні законів та правил проходження дипломатичної служби. Цей ранг зберігається незалежно від того, яку посаду обіймає дипломат у той чи інший момент. Слід зауважити, що ранг і посада дипломата іноді збігаються (наприклад. Надзвичайний і Повноважний Посол – ранг і посада), проте далеко не завжди. Для порівняння можна послатися на практику військових відомств, коли командиром полку є підполковник, а генеральську посаду обіймає полковник тощо.
Треба також чітко розрізняти такі поняття, як «класи» і «ранги» «дипломатичних агентів». До речі, згідно з Віденською конвенцією «дипломатичний агент» — це глава представництва або член дипломатичного персоналу представництва (ст. І, п. «е»). Для визначення поняття «дипломатичні класи» користуються нормами міжнародного права, зокрема ст. 14 Віденської конвенції.
Вона чітко регламентує установлений в сучасній практиці поділ глав дипломатичних представництв на три класи: «1. а) клас послів і нунціїв, які акредитуються при главах держав, та інших глав представництв еквівалентного рангу; b) клас посланників та штернунціїв, які акредитуються при главах держав; с) клас повірених у справах, які акредитуються при міністрах закордонних справ; 2.Інакше як відносно старшинства та етикету не повинно проводитись ніякого розрізнення між главами представництв унаслідок їхньої належності до того чи іншого класу».
Дипломатичні ранги вводяться внутрішнім правом кожної країни і передбачаються для всіх посадових осіб, які працюють як у центральному апараті МЗС даної країни, так і в її закордонних дипломатичних представництвах.
ДИПЛОМАТИЧНІ КЛАСИ
- категорії глав дипломатичних представництв. Запроваджені Віденським регламентом 1815. Всіх Д. к. — три: посли, папські легати або нунції; посланники та інтернунції; повірені у справах. Вони утвердилися у дип. практиці та одержали закріплення у міжнар. праві, зокрема у Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961. Конвенцією встановлено, що «інакше як відносно старшинства та етикету не повинно проводитися ніякої відмінності між главами представництв внаслідок їх належності до того чи іншого класу». Таким чином, з погляду правового статусу глави дип. представництв рівні. Окрім суто протокольних, церемоніального характеру моментів, різниця між ними існує лише в порядку акредитування: посли та нунції, посланники та інтернунції акредитуються при главах держав, а повірені у справах — при міністрах закорд. справ д-ви перебування. При цьому міжнар. право встановлює, що порядок, якого дотримуються у кожній д-ві при прийомі глав представництв, має бути однаковим щодо кожного класу. Клас, до якого належатимуть глави представництв, визначається д-вами за взаємною згодою. Як правило, д-ви обмінюються дип. представниками однакового класу.
РАНГИ В УКРАЇНІ
Так, згідно з постановою Верховної Ради України від ЗІ січня 1992 р. та указом Президента України «Про Положення про дипломатичну службу в Україні» від 16 липня 1993 р. (п. 6),«дипломатичним працівникам присвоюються такі дипломатичні ранги України:
· аташе; третій секретар; другий секретар другого класу; другий секретар першого класу; перший секретар другого класу; другий секретар першого класу, радник другого класу; радник першого класу; Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу; Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу; Надзвичайний і Повноважний Посол.
Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу присвоюються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України.
Інші дипломатичні ранги присвоюються Міністром закордонних справ України на підставі рекомендації атестаційної комісії Міністерства закордонних справ України». Що стосується питання про відповідність дипломатичних рангів службовим посадам, то вони чітко регламентуються указом Президента України «Про Перелік посад приписаних до дипломатичних рангів України» від 18 вересня 1996 р. Згідно з цим указом, присвоєння дипломатичного рангу здійснюється згідно з посадою, яку займає державний службовець. Відповідність посад державних службовців дипломатичним рангам визначається Переліком посад, приписаних до дипломатичних рангів України, який затверджує Президент України. Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу присвоюються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України. Особа, яка вперше приймається на дипломатичну службу, призначається на приписану до дипломатичного рангу посаду з наступним присвоєнням дипломатичного рангу відповідно дозайманої посади. У разі призначення державного службовця на іншу посаду, приписану до дипломатичного рангу вищого рівня, йому може бути присвоєно відповідний дипломатичний ранг без урахування строків перебування у дипломатичних рангах, передбачених статтею 3 цього Закону. В окремих випадках за значні успіхи в роботі та особливі заслуги дипломатичним працівникам може бути присвоєно черговий дипломатичний ранг до досягнення строків, передбачених статтею 3 цього Закону. Не допускається дострокове присвоєння дипломатичного рангу два рази підряд. Якщо дипломатичний працівник перейшов на нижчу посаду або залишив дипломатичну службу, наяку потім повернувся, за ним зберігається присвоєний дипломатичний ранг. Дипломатичні ранги, як правило, присвоюються особам віком до 60 років. За сумлінну працю дипломатичному працівникові в разі виходу на пенсію (відставку за станом здоров'я) може бути присвоєно черговий дипломатичний рангпоза межами посади, яку він займав.