55. Функції Міжнародного Суду оон.

Міжнародний Суд ООН –головний суд організації створений для забезпечення діяльності ООН,вирішує розбіжності що виникають між державами-членами .Складається з 15 суддів,що обираються Радою Безпеки і ГА ООН автономно.Представлено правовою системою всіх держав,щоб ефективно вирішувати всі питання.Формується за поданням постійної палати правосуддя яка за рекомендацією Нац.Асоціац. правових вузів чи міжнародного права –обирає тих хто має досвід теоретичних МП, що володіють двома іноземними мовами.Розглядають спори чи ситуації,що виникають між державами.МО,нац..чи народні і фізичні особи –не є учасники.Розглядають спори чи ситуацію лише за взаємною згодою держав.Суд розміщений в Гаазі.Спираються на статут ООН.

Функції:Розглядають справи,пов’язані із спорами чи ситуацією,Тлумачення МД,Дача консультацій  експертних висновків з правових питань,Суд вирішує пердані йому суперечки на підставі МП і в процесі судового розгляду застосовує:,Міжнародні конвенції,міжнародний звичай,Загальні принципи права,визнані цивілізованими націями

Судові рішення

Доктрини

Статут ООН не обмежує його право вирішувати справу по справедливості ,а не за формальними законами,якщо сторони з цим згодні

Офіційними мовами суду є англ і франц

Судочинство складається із 2 частин:письмової і усної. Письмове складається з представлення сторонами мемрандумів,їх ксероксів. Усне судочинство полягає в заслуховуванні судом свідків,еспертів,повірених адвокатів

56. Спеціалізовані установи оон і їх класифікація.

Спеціаліз.установиООН-самост.МО.Певна частина з них була створена задовго до ств.ООН

Весь Пошт.союзМіжнн.організ. праці,всесвіт банк рек.ірозв,Міжн. Вал. Фонд

За рішенням ст. 63 Стат ООН стають спец структ.діють під егідою ООН

16 організ. Членами яких є всі держави члени ООН

Поділ на 3   ООН групи

Економічні спеціалізм. Устан

Продовольча і сільгосп. Організація ООН

Організація ООН з промислового розвитку

МО цив.авіації(ІКАО)

Міжнародна морська організація(1959-шт.кв.в Лондоні)

Всесвітня метереолог.орган.

-гуманітарніспец.уст

Всесвітня організація здоровя

ЮНЕСКО

Органшз.техн.напрямку

57. Поняття, предмет і джерела права зовнішніх зносин.

Це право іноді називають дипломатичним (консульським) – це неправильно, адже держави реалізують ці функції не лише через консульства та представництва, але і іншими способами : спец місії, міжнародна торгівля тощо.

Зовнішні зносини— частина загальної системи міждержавних відносин і міжнародної діяльності кожної держави, що охоплює лише офіційні, підтримувані за допомогою особливих державних органів переважно політичні зв'язки і відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного права з метою здійснення їх зовнішніх функцій мирними засобами відповідно до основних принципів міжнародного права.

Право зовнішніх зносинє галуззю сучасного загального міжнародного права, що складається із системи юридичних норм, які регулюють становище і діяльність суб'єктів міжнародного права у здійсненні їхніх зовнішніх зносин відповідно до основних принципів міжнародного права.

Джерелами права зовнішніх зносин є численні міжнародні договори, як двосторонні, так і багатосторонні, найважливішими з яких є Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 p., Віденська конвенція про консульські зносини 1963 p., Конвенція про спеціальні місії 1969 р. та Віденська конвенція про представництво держав у їх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру 1975 р., а також міжнародні звичаї та внутрішнє законодавство держав (наприклад, кількісний склад дипломатичних представництв, повноваження органів державної влади, які вступають в зовнішні зносини, порядок ввезення призначених для дипломатичних представництв предметів і звільнення їх від усіх митних зборів тощо).